Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekon_Pidp_ta_mij-komp-Fedorova.pdf
Скачиваний:
305
Добавлен:
15.02.2015
Размер:
1.71 Mб
Скачать

Тема 8

ОБІГОВІ КОШТИ

У виробництві основні й обігові фонди тісно взаємозалежні. При цьому від ефективного використання основних фондів залежить використання обігових фондів. У той же час забезпечення виробництва обіговими фондами і їхньою оборотністю істотно впливають на показники використання основних виробничих фондів.

Обігові виробничі фонди — це частина засобів виробництва, представлених у вартісній формі, що беруть участь у процесі виробництва один раз, цілком змінюють свою натуральноречовинну форму, перетворюючи з предмета праці в готову продукцію, цілком переносять свою вартість на знову створювану продукцію і цілком відшкодовують свою вартість при реалізації продукції.

Обігові фонди мають матеріально-речовинну і вартісну форми.

Поряд з обіговими виробничими фондами на підприємствах маються і фонди обігу, що функціонують у сфері обігу. До фондів обігу відносяться: готова продукція на складах підприємства і відвантажена і кошти в розрахунках і на рахунку підприємства у банку.

Сукупність обігових виробничих фондів і фондів обігу у вартісному вираженні — це обігові кошти підприємства.

До обігових коштів відносяться: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція і кошти.

Виробничі запаси (ВЗ), — це:

1.Сировина, матеріали — це предмети праці, з яких виготовляється ГП, у процесі виробництва вони змінюють свою форму.

Умашинобудуванні — це чавун, сталь, метали.

2.Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби — також входять як складова частина в ГП і вимагають у процесі виробництва в машинобудуванні визначених витрат праці, наприклад, на зборку, додаткову обробку на даному підприємстві.

3.Допоміжні матеріали, не входять безпосередньо в ГП, але беруть участь у його створенні або використовуються для додан-

74

ня їй визначених властивостей (мастильні, обтиральні матеріали, барвники).

4.Паливо, енергія.

5.Тара, тарні матеріали.

6.Запчастини для ремонтних робіт.

7.Малоцінні швидкозношені предмети — за своєю природою

єзасобами праці, їхня вартість входить у вартість готової продукції не цілком, частинами в міру зносу. Але принцип швидкого зношування і малоцінності визначає цю групу засобів праці як елемент обігових коштів.

Виробництво

Матеріальні цінності, що надходять на підприємство, не відразу вступають процес виробництва. Спочатку їх поміщають на складах — наявність запасів на складах забезпечує безперебійність виробництва.

Потім матеріали надходять у цехи, де піддаються обробці і переходять у форму незавершеного виробництва (НЗП).

Вартість НЗП складається з вартості:

а) сировини, що витрачається, основних і допоміжних матеріалів;

б) палива, енергії; в) перенесеної частини вартості основних фондів;

г) заробітної плати працівникам.

Напівфабрикати власного виготовлення теж відносяться до НЗП.

Витрати на освоєння нової продукції, підготовчі й інші роботи, розраховані на тривалий період — складають витрати майбутніх періодів і враховуються в собівартості продукції в майбутніх періодах. Ці витрати умовно можна віднести до витрат на незакінчені вироби НЗП.

Готова продукція

У результаті завершення процесу виробництва оборотні кошти з форми витрат на НЗП переходять у форму готової продукції (ГП).

Готова продукція — це напівфабрикати або вироби, обробка яких на даному підприємстві довершена, котрі прийняті техніч-

75

ним контролем і знаходяться на складах підприємства або «у шляху» (відвантажені споживачам).

Кошти

Після реалізації готової продукції обігові кошти приймають вартісну форму. Виручені кошти надходять на рахунок підприємства, а потім використовуються для створення виробничих запасів.

Таким чином, обігові кошти у виробничому процесі приймають форму виробничих запасів і незавершеного виробництва, а в процесі звертання — форму готової продукції і коштів.

Кругообіг оборотних коштів

Відмінна риса оборотних коштів підприємств у тому, що вони змінюють свою натурально-речовинну форму, переходячи зі сфери виробництва в сферу звертання і назад. Ці безупинні зміни називаються кругообігом оборотних коштів.

Процес їхнього звертання може бути виражений:

Г – ВЗ – НЗП – ГП – Г

I II III I — постачання (ТС — період постачання);

II — виробництво (ТП — період виробництва); III — реалізація (ТР — період звертання).

Величина обігових коштів, зайнятих у сфері виробництва, визначається тривалістю виробничого циклу виготовлення продукції, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації виробництва.

Сума обігових коштів, зайнятих у сфері обігу, залежить від обсягу реалізації і рівня організації постачання і збуту.

Період часу, протягом якого обігові кошти знаходяться в сфері виробництва, називається періодом виробництва.

Час, за який оборотні кошти проходять період виробництва і період обігу, тобто роблять повний кругообіг, називається періодом обороту обігових коштів.

Оборотні кошти проходять три основні стадії (I, II, III) кругообігу: постачання, виробництво і реалізація.

76

Нормування обігових коштів

Задачею планування обігових коштів є встановлення обґрунтованих нормативів, що забезпечують безперебійність вироб- ничо-господарської діяльності підприємств при мінімальній кількості обігових коштів. Нормативи обігових коштів по елементах і в цілому по всій їхній сумі підприємства розробляють самостійно.

Ритмічність, злагодженість і висока результативність багато в чому залежать від оптимальних обсягів обігових коштів на підприємстві. Тому великого значення набуває процес нормування оборотних коштів, що відноситься до поточного фінансового планування.

Фактичні запаси сировини, коштів і т. д. можуть бути вище або нижче нормативу, або відповідати йому. Це один з найбільш мінливих показників поточної фінансової діяльності.

Під нормативом (лімітом) оборотних коштів розуміється затверджена на підприємстві мінімальна, однак достатня для безупинної роботи підприємства сума обігових коштів.

У межах цього нормативу підприємство робить прямий підрахунок необхідних обігових коштів по кожному елементу з урахуванням конкретних умов роботи:

типу виробництва і профілю підприємства;

умов постачання і збуту;

періодичності витрат матеріальних ресурсів;

тривалості виробничого циклу. Такі нормативи розраховуються по наступним елементам:

• запасам сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів;

• паливу і пальним матеріалам;

• тарі;

• запасним частинам;

• малоцінним і швидкозношуваних предметам;

• незавершеному виробництву;

• витратам майбутніх періодів;

• запасам готової продукції.

Окремі приватні нормативи по елементах матеріальних цінностей можуть поєднуватися в укрупнені нормативи (наприклад, виробничі запаси в цілому, незавершене виробництво, готова продукція). Сума цих укрупнених нормативів складає загальний (сукупний) норматив обігових коштів підприємства.

77

Нормування власних обігових коштів передбачає наступні етапи розробки нормативу:

1)визначення норм запасу по групах товарно-матеріальних цінностей у відносних величинах, як правило, у днях забезпеченості;

2)визначення величини одноденної витрати даного виду матеріальних цінностей (одноденною витратою по окремих елементах виробничих запасів вважається сума витрат по відповідній статті кошторису виробництва за квартал, ділена на 90);

3)визначення нормативу власних обігових коштів у грошовому вираженні шляхом множення одноденної витрати на норму запасу в днях.

Норма запасу в днях по покупних виробничих матеріалах (сировина, напівфабрикати та ін.) визначає кількість днів роботи підприємства, на яке потрібно створити запас цих матеріалів, щоб забезпечити безперервність виробничого процесу.

Норма запасу в днях складається з наступних елементів:

— часу перебування матеріалу складського запасу (норма поточного запасу);

— часу перебування матеріалів у формі норм гарантійного, або норм страхового запасу;

— часу перебування матеріалів у шляху після їхньої оплати (норм транспортного запасу);

— часу, необхідного для підготовки матеріалів до їхнього використання у виробництві (норм технологічного запасу).

Норми запасів обігових коштів використовуються для розрахунків річних нормативів протягом ряду років. Вони уточнюються по окремих видах матеріальних цінностей при складанні річних фінансових планів у випадку істотної зміни умов виробництва, постачання і збуту. Норми запасів обігових коштів залежать від:

— умов роботи підприємства;

— тривалості виробничого циклу;

— періодичності запуску матеріалів у виробництво;

— часу підготовки матеріалів для виробничого споживання;

— віддаленості постачальників;

— частоти, рівномірності і комплектності постачань;

— розмірів партій, що поставляються, та ін.

По деяких елементах обігових коштів (наприклад, виробничий

ігосподарський інвентар, спецодяг) норму запасу в днях установити неможливо (або недоцільно встановлювати). У цих випадках нормується потреба в них стосовно до якої-небудь характер-

78

ної для даного елемента розрахункової бази, наприклад, до кількості працюючих, до вартості виробничого, енергетичного або транспортного устаткування, до виробничої площі.

У загальному виді приватний норматив оборотних коштів по окремих елементах (запаси сировини, палива, покупних напівфабрикатів, запасних частин) визначається за формулою:

Ооб.с.н = qд Тнорм,

(8.1)

де qд — середня в одиницю часу потреба, наприклад, середньоденна або середньотижнева потреба у визначеному матеріалі, грн/дн. (грн/тижд.);

Тнорм — норма запасу, тобто часовий період, протягом якого передбачена робота на даному запасі (наприклад, норма запасу в днях, кількість днів забезпеченості матеріалом).

У тому випадку, якщо відома потреба в обігових коштах у цілому за період, її питоме значення (в одиницю часу) можна визначити за формулою:

qд =

qгод

,

(8.2)

 

 

Fк

 

де qгод — річна (квартальна) потреба в матеріалі, передбачена кошторисом витрат на виробництві, грн;

Fк — річний (квартальний) фонд роботи підприємств у календарних днях.

Від того, наскільки ефективно буде організоване постачання, виробництво і реалізація, залежить загальна сума обігових коштів підприємства. Ефективність використання обігових коштів характеризується тривалістю одного оберту, прямим коефіцієнтом оборотності (кількістю обертів) і зворотним коефіцієнтом оборотності.

Прямий коефіцієнт оберту — кількість обертів (КОБ):

КОБ =

360

=

 

Q

,

(8.3)

 

 

 

 

 

 

ТОБ

OC

 

 

де Q — обсяг реалізованої продукції; ТОБ — тривалість одного оберту;

ОС — середньорічна сума обігових коштів, обумовлена за формулою:

 

OCп +

ОСК

+

OC =

 

 

2

 

 

 

 

m

 

 

1

 

 

OCi

 

 

,

(8.4)

m

i=2

 

 

 

 

де ОСп і ОСК — сума оборотних коштів на початок і кінець року відповідно;

79

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]