Клінічна фармакологія пеніцилінів

Пеніциліни належать до найбільш вживаних груп антибіотиків. Механізм дії пеніцилінів полягає в зв’язуванні з ПЗБ-1 (пеніцилін – зв’язуючи білок) та ПЗБ-3. Оскільки ПЗБ-1 забезпечує підтримку стабільності клітинної стінки в усіх напрямках, інгібування цього білка призводить до швидкої деструкції пов’язаної з пригніченням біосинозу мукопротеїнів зовнішньої мембрани та загибелі мікроорганізмів. Внаслідок цього препарати справляють бактерицидний ефект стосовно грампозитивних та деяких грамнегативних збудників.

Класифікація пеніцилінів

І. Пеніциліни чутливі до дії бета-лактамаз.

Бензилпеніцилін, феноксиметилпеніцилін, пенамецилін, бензатин бензилпеніцилін.

ІІ. Пеніциліни стійки до дії бета-лактамаз.

Оксацилін, метіцилін.

ІІІ. Пеніциліни широкого спектру дії.

Ампіцилін, амоксицилін, піперацилін, тикарцилін.

IV. Комбінації пеніцилінів з інгибиторами бета-лактамаз.

Ампіцілін /сульбактам (ампісульбін, уназин, ампісулцилін);

Амоксицилін / клавуланова кислота (аугментин, амоксиклав, курам, медоклав, енханцин);

Піперацилін / тазобактам (тазоцин);

Тикарцилін / клавуланова кислота (тиментин).

При призначенні пеніцилінів необхідно звернути увагу на те, що пеніциліни 2-ої групи впливають переважно на грампозитивних збудників, пеніциліни ІІІ групи руйнуються під впливом бета-лактамаз. Спектр дії основних антибіотиків наведено в таблиці 10.

Антибактеріальні препарати складають в різних країнах від 6 до 21% ринку лікарських засобів. Лікувальні заклади витрачають на закупівлю медикаментів 15 – 20% бюджету стаціонарів, антибактеріальні засоби в цій структурі складають близько 60%. Разом з тим, проведення раціональної антибактеріальної терапії є однією з найскладніших проблем.

Основні правила проведення раціональної антибактеріальної терапії

І. Антибактеріальна терапія вважається раціональною якщо вона етіотропна, а це передумовлює наступні етапи:

1. виділення збудника;

2. визначення кількості мікробних тілець в одиниці обсягу доставленого матеріалу (якщо кількість мікробних тілець конкретного мікроорганізму перевищує критичний рівень, саме такий збудник вважають етіологічно значущим);

3. визначення чутливості етіологічно значущого збудника до спектру антибіотиків (з урахуванням локалізації інфекційного процесу та переважного накопичення в терапевтичних концентраціях препарату в окремих органах та тканинах).

ІІ. Необхідно забезпечити введення препарату в тому дозовому режимі, який надає постійну терапевтичну концентрацію в органах та тканинах:

1. дотримуватись дозового режиму зазначеного в інструкції на лікарський засіб;

2. оцінити можливість фармацевтичної (фізіко-хімічної) або фармакокінетичної взаємодії, яка може значно знизити ефективність терапії.

ІІІ. При можливості вибору між декількома препаратами перевагу надають найбільш ефективному та найменш токсичному з урахуванням:

1. віку хворого;

2. лікарського анамнезу (алергія на медикаменти в анамнезі);

3. наявності супутніх захворювань які впливають на адсорбцію, розподіл, біотрансформацію та виведення антибактеріального препарату;

4. вагітності та періоду грудного вигодовування.

Таблиця 5