Міністерство охорони здоров'я україни

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.І. ПИРОГОВА

“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри клінічної фармації

і клінічної фармакології

Завідувач кафедри

______проф. Яковлева О.О.

«___»___________20___р.

Методичні рекомендації

для самостійної роботи студентів при підготовці

до практичного (семінарського) заняття

Навчальна дисципліна	Клінічна фармакологія
Змістовний модуль № 3	Клінічна фармакологія ЛЗ, що застосовуються для лікування захворювань органів травлення
Тема № 13	Клініко-фармакологічна характеристика лікарських засобів, що впливають на функції травного каналу, гепатобіліарну систему та підшлункову залозу
Курс	5-й
Факультет	Медичний

Вінниця-2009

1. Актуальність теми:

Захворювання стравоходу, шлунку, 12-палої кишки, тонкого і товстого кишківника, як правило, супроводжуються порушенням їх фізіологічних функцій. В комплексі лікувальних заходів порушень функцій травного каналу провідна роль належить лікарським засобам, нормалізуючим секреторну і моторну функції, регулюючим апетит, поновлюючим кишкову флору, прискорюючим репаративні процеси та ін.

Захворювання печінки, жовчного міхура та підшлункової залози є вельми розповсюдженою патологією, з якою зустрічаються лікарі багатьох спеціальностей (інфекціоністи, терапевти, хірурги). Як відомо, у печінці відбуваються основні перетворення лікарських засобів (ЛЗ), їхня інактивація або поява біологічної активності і навіть токсичності для організму. З іншого боку, ЛЗ самі здатні викликати ураження печінки (токсичний гепатит, хронічний активний і холестатичний гепатит). Дуже часто захворювання паренхіми печінки можуть супроводжуватися порушенням утворення і виділення жовчі та функції жовчного міхура.

Вельми важливу роль у різних видах обміну речовин відіграє також підшлункова залоза, порушення інкреторної та екскреторної функції якої потребує ретельного, навіть негайного лікування, яке іноді триває протягом всього життя.

Таким чином, необхідність знання основних груп ЛЗ, які поліпшують функцію печінкових клітин, впливають на процеси жовчовиділення, використовуються у якості замісної терапії при патології підшлункової залози, уміння застосовувати їх у конкретного хворого в залежності від характеру та течії патологічного процесу визначають важливість цієї теми.

Фармакотерапія порушень функцій травного каналу

При різних захворюваннях травного каналу – гастроезофагально рефлюксній хворобі, гастритах, виразковій хворобі, ентеритах, колітах використовується великий арсенал лікарських засобів.

Розглянемо основні групи препаратів, що використовуються для лікування порушення функцій травного каналу.

Засоби, що впливають на моторику кишківника засоби, що знижують моторику кишківника

При спастичних станах кишківника для пониження його тонусу і рухової активності застосовують наступні засоби:

1) М-холіноблокатори (препарати групи атропіну): - атропін; - метацин; - скополамін; - платифілін.

Препарати даної підгрупи усувають надмірну активність блукаючого нерва.

2) Гангліоблокатори (інколи): - пірилен; - бензогексоній.

3) Спазмолітики міотропної дії - папаверин (Papaverini hydrochloridum; у таб. по 0,04 і в амп. по 2 мл 2% розчину) - усуває болісні спазми кишківника; - но-шпа (Nospanum; у таб. 0, 04 і в амп.) - модифікована молекула папаверину.

По суті останні два препарати володіють однаковими ефектами. Залежно від міри больового синдрому, використовують таблетовану або ін'єкційну форми препаратів.

Виділяють також наступні засоби, що знижують перистальтику кишківника (антидіарейні): 1) адсорбенти (вугілля активоване, холестирамин); 2) в’яжучі (танін); 3) обволікаючі; 4) антидіарейні засоби, що усувають підвищену активність вагуса (реасек, імодіум). Ця підгрупа засобів, що є антагоністами ацетилхолінової стимуляції інтрамуральних нервових сплетень кишківника.

Імодіум не володіє центральною дією, оскільки не проникає через ГЕБ. Активною речовиною препарату є похідне галоперидолу лоперамід. Випускається в двох лікарських формах, а саме, в капсулах по 0,002 і у вигляді розчину для вживання (флакони по 100 мл). Фармакологічна дія імодіума пов'язана з безпосередньою стимуляцією опіоїдних рецепторів кишківника, що призводить до вираженого зниження тонусу і моторики останнього. При цьому препарат підвищує тонус анального сфінктера. Дія імодіума розвивається швидко і продовжується 4-6 годин.

Показанням до застосування є гостра діарея (діарея "мандрівників"). Разова доза складає 2-4 міліграми, добова не повинна перевищувати 16 міліграм. Побічні ефекти: з боку ШКТ можуть розвинутися сухість в роті, біль в животі, здуття і дискомфорт, нудота, закреп; з боку ЦНС інколи пацієнти відзначають відчуття втоми, сонливість, запаморочення і головний біль. Можливі алергічні реакції.