Критерії ефективності і безпеки застосування|вживання| препаратів, які використовуються при порушенні жовчовиділення.

Лабораторні: визначення рівня жовчних кислот в крові і жовчі (при патології кількість жовчних кислот в крові збільшується, а в жовчі зменшується). Підвищення жовчних кислот в крові приводить|призводить,наводить| до гемолізу, лейкопенії, порушуються процеси згортання крові. При загостренні хронічного запалення печінки і жовчовивідних шляхів|колій,доріг|, підвищується ШЗЕ, кількість лейкоцитів, збільшується вміст білірубіну, активність АЛаТ|, АСаТ|, лужної| фосфатази.

Параклінічні: дуоденальне зондування, контрастна холецистографія. Ультразвукове сканування.

Клінічні: висока концентрація хелатів в крові викликає|спричиняє| брадикардію, артеріальну гіпотензію, шкірне|шкіряне| свербіння|сверблячку,зуд|, жовтяницю|жовтуху|, ксантоми, симптоми неврозу (підвищена стомлюваність, дратівливість, головний біль), біль в правому підребер'ї або епігастрії, збільшення розмірів печінки, диспепсичні розлади.

ІІІ. Препарати, які використовуються при ферментативній недостатності підшлункової залози

Залежно від складу, ферментні препарату діляться на наступні|слідуючі| групи:

1. Панкреатичні ензими, до складу яких входить амілаза, ліпаза, трипсин (панкреатин, креон|, мезим-форте, трифермент|, панкурмен|, пангрол|).

2. Складні ферменти, які містять|утримують| панкреатин, компоненти жовчі, геміцеллюлозу| (дігестал|, фестал|, ензістал|, панстол|).

3. Комбіновані ферменти (панзінорм-форте (комбінація ліпази, амілази, трипсину, хімотрипсину, холевої кислоти, амінокислот).

Перша група препаратів (панкреатичні ензими) застосовують при наявностіі клінічних симптомів|вияві| панкреатичної недостатності (стеаторея, нудота, блювота, бурчання в животі, метеоризм, біль в лівому підребер’ї|, втрата ваги).

Панкреатин у вигляді порошку або пігулок|таблеток| застосовується 3-4 рази на день перед їжею|їдою| або під час їжі|їди|.

Креон – панкреатин, що містить|утримує| ліпазу, амілазу, протеазу|. У капсулах призначають по 3-4 рази разом з їжею.

Препарати другої групи містять|утримують| компоненти жовчі і геміцелюлозу|, що сприяє розщеплюванню рослинної клітковини в тонкому кишечнику, підсилюють|посилюють| моторику шлунково-кишкового тракту. Екстракт жовчі діє холеретично|, забезпечуючи емульгування жирів. Ці препарати призначають при недостатності екскреторної| функції підшлункової залози в поєднанні з|із| патологією печінки, жовчовивідної системи.

Третя група (ферменти підшлункової залози і компонентів жовчі, пепсину і гидрохлоридов| амінокислот) забезпечують нормалізацію процесів травлення у|в,біля| хворих з|із| гипоацидным| і анацидним гастритом (панзинорм|).

Критерії ефективності і безпеки застосування|вживання| ферментних препаратів.

Лабораторні: копрограма: визначення кількості жиру в калі (норма менш за 5 г/добу при перебуванні дорослого на раціоні, який містить не менш 100 г жиру на день), кількості м’язових волокон (норма – менш за 10 м’язових волокон у полі зору при вживанні 200 г м’яса на день ), реакції на крохмаль, слиз, йодофільну флору; визначення рівня еластази-1, лейкоцитів. Визначення рівня амілази та ліпідів в крові. Проведення лактозного та ксилозного тестів.

Параклінічні: дуоденальне зондування, ультразвукове сканування.

Клінічні: залежно від захворювання. При гіпоацидному гастриті - динаміка таких симптомів, як анорексія, неприємний присмак у роті, відрижка повітрям, «тухлим», нудота, важкість в епігастрії. При панкреатичній недостатності – динаміка креатореї, стеатореї, симптомів диспепсії, метеоризм, біль у лівому підребер’ї, анорексія, схуднення.

Конкретні цілі:

1. Аналізувати причини появи захворювань травного каналу, гострих і хронічних захворювань печінки, жовчного міхура та підшлункової залози.

2. Уміти класифікувати лікарські засоби, що впливають на функції травного каналу (згідно сучасної класифікації).

3. Вибирати групу і конкретний лікарський засіб з урахуванням даних фармакокінетики, фармакодинаміки, взаємодії, небажаних лікарських реакцій і формулярної системи при захворюваннях органів шлунково-кишкового тракту відповідно до форми захворювання, вираженості основних клінічних синдромів і важкості стану хворого.

4. Ознайомитись з національними рекомендаціями по діагностиці і лікуванню різних захворювань шлунково-кишкового тракту, зі стандартами фармакотерапії в гастроентерології.

5. Проаналізувати механізм дії лікарських засобів, що впливають на функції травного каналу.

6. Проаналізувати фармакологічні ефекти основних груп лікарських засобів, що застосовуються в лікуванні патології органів травлення:

• засоби, що змінюють моторику шлунково-кишкового тракту, –

селективні блокатори кальцієвих каналів, розташованих в клітинах гладкої мускулатури кишківника – дицетел, папаверин, платифілін);

послаблюючі засоби (форлакс, регулакс, мукофальк, фенолфталеїн, препарати рослинного походження);

• антидіарейні засоби (лоперамід);

• прокінетики (метоклопрамид, домперидон, цизаприд, тримебутин).

7. Інтерпретувати принципи вибору препарату, визначення шляхів введення, раціонального режиму дозування препарату з урахуванням міри і типу порушень моторики шлунково-кишкового тракту, наявності непереносимості, даних фармакокінетики, а також чинників, що змінюють чутливість до препарату.

8. Здійснювати оцінку ефективності та безпеки застосування зазначених ЛЗ.

9. Аналізувати фармакокінетичні та фармакодинамічні параметри гепатопротекторів, препаратів, які впливають на утворення та виділення жовчі, ферментів.

10. Вміти проводити вибір холеретиків та холекінетиків в залежності від клінічної ситуації.

11. Визначати критерії ефективності та безпеки застосування гепатопротекторів, препаратів, які впливають на утворення та виділення жовчі, ферментів.

12. Здійснювати діагностику, корекцію та профілактику небажаних реакцій, оцінку можливості комбінованого застосування ЛЗ.

13. Виписати та проаналізувати рецепти на ЛЗ, що застосовуються при порушеннях функції травного каналу при гострих і хронічних захворювань печінки, жовчного міхура та підшлункової залози.

2. Базові знання, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Найменування попередньої дисципліни	Отримані навички
1. Латинська мова	Розділ «Фармакологічна термінологія і медицина». Володіння навиком вірного написання назви лікарського засобу на латинській мові. Знати закінчення в родовому відмінку при виписуванні рецептів препаратів.
2. Нормальна фізіологія	Розділ: «Фізіологія шлунково-кишкового тракту». Використовувати знання про моторну, функцію шлунково-кишкового тракту. Застосовувати знання щодо біохімічних аспектів функціонування печінки та підшлункової залози.
3. Біохімія	Визначити роль слинних (амілази і ін.), шлункових (пепсину і др), кишкових (ліпази, сахарази, мальтази, лактази, изомальтази, протеаз і ін.), ферментів підшлункової залози та жовчі у процесах травлення. Біохімічна роль соляної кислоти шлунку.
4. Фармакологія	Розділ «Фармакологія лікарських засобів, що впливають на функцію шлунково-кишкового тракту». Використовувати ці знання при розгляді фармакокінетики і фармакодинаміки лікарських засобів, що використовуються для лікування захворювань травного каналу. Розділ «Фармакологія гепатотропних та ферментних препаратів». Застосовувати знання з фармакокі-нетики та фармакодинаміки окремих препаратів.

3. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

Термін	Визначення
Прокінетики	Група лікарських засобів, що нормалізують моторну функцію травного каналу (переважно верхніх відділів), що володіють протинудотним і протиблювотним ефектами