Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Савчук підручник

.pdf
Скачиваний:
15
Добавлен:
28.06.2022
Размер:
9.28 Mб
Скачать

Розділ 2. Геометрія земного еліпсоїда

tgB

Z

 

 

ae2tgB

,

 

 

 

R

 

 

 

1 tg2 B e2tg2 B R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 e2

а домноживши знаменник другого доданку ще на

 

 

 

 

та

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 e2

після деяких перетворень, остаточно отримаємо формулу, яка після відповідних позначень буде відповідати (2.35).

Що стосується переходу від поверхневих еліпсоїдних координат B,L до плоских x,y, то вид формул залежить від способу зображення (проекції) поверхні еліпсоїда на площині. Для проекції Гаусса-Крюгера формули зв'язку приведенні при розгляді відповідної теми у розділі 4.

2.4.Головні радіуси кривизни в даній точці еліпсоїда

Вбудь-якій точці поверхні еліпсоїда обертання головними нормальними перерізами є:

1) меридіальний переріз, тобто нормальний переріз, що

проходять через задану точку Q і полюси еліпсоїда PP1 ; 2) переріз першого вертикалу, що проходить через точку Q і

перпендикулярний до меридіального перерізу точки Q.

Радіус кривини меридіального перерізу буде радіусом кривини плоскої кривої, від обертання якої утворилась дана поверхня обертання. У сфероїдній геодезії він позначається буквою М. Радіус кривини другого головного перерізу - N.

Вказані радіуси аналогічні радіусам R1 та R2 (див. розділ 1,

п.1.6).

Згідно теореми Меньє (1.6), радіус кривини першого вертикалу N буде рівний радіусу паралелі r , поділеному на косинус кута між площиною паралелі та нормаллю до поверхні

N

r

.

(2.37)

cosB

 

 

 

63

Розділ 2. Геометрія земного еліпсоїда

Це означає, що радіус кривини головного перерізу, перпендикулярного до меридіального, рівний відрізку нормалі до поверхні від поверхні до осі обертання (рис 2.5).

Радіуси кривини M та N , як функції широти В даної точки, застосовуються в багатьох теоретичних і практичних розрахунках. У функції широти радіус кривини меридіана М може бути виражений через формули (1.2) або через коефіцієнти першої та другої квадратичних форм поверхні (1.7).

На основі другої групи формул (1.2) та з врахуванням рівняння (2.10) в редакції (2.13) для радіуса кривини меридіана запишемо

(dx2 dz2 )32 M dxd2z dzd2x .

п

 

 

 

 

 

 

 

а

 

 

 

 

 

 

 

р

 

 

 

 

 

 

 

а

 

 

 

 

 

 

 

ле

 

 

 

 

 

 

 

ль

 

 

 

 

 

 

 

O

 

а

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

к

 

 

 

 

т

и

 

 

 

 

р

 

 

 

 

 

е

 

 

 

 

й

в

 

 

 

 

 

-

 

 

 

 

 

 

I

 

 

 

 

 

 

 

л

е р е д і а

н

B

N B

Рис. 2.5

Підставивши у вищенаведену формулу значення похідних, отримаємо вираз для радіуса кривини M

64

Розділ 2. Геометрія земного еліпсоїда

M (a2 sin2 udu2 b2 cos2 udu2 )32 ,

abdu

або

M

(a2

sin2 u b2

cos2 u)

32

.

(2.38)

 

ab

 

 

 

 

 

 

 

 

Вираз (2.38) можна перетворити

 

a3

(1

a2

b2

cos2 u)

3

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

2

 

 

M

 

a2

 

 

(1 e2

cos2 u)32 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ab

 

 

 

b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З врахуванням першої формули (2.20) та формули (2.21), остаточний вираз для радіуса кривини меридіана M буде мати вид

M

a(1 e2 )

 

 

.

(2.39)

(1 e2 sin2 B)

3

2

 

 

 

 

 

 

 

З врахуванням (2.11) вираз для радіуса кривини першого вертикалу буде

N acoscosBu ,

а використовуючи першу із формул (2.20), остаточно отримаємо

N

 

a

 

 

 

.

(2.40)

 

 

 

 

 

 

e2 sin2

B)

1

 

(1

 

2

 

 

65

Розділ 2. Геометрія земного еліпсоїда

Величини М та N характеризують форму поверхні еліпсоїда в околицях даної точки і в подальшому постійно будуть нами використовуватися. Графічно, залежність радіусів кривини M і N від широти B , показана на рис. 2.6 а) і б) відповідно.

 

 

 

ЗалежністьMвідшироти

 

 

 

 

6400000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6390000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6380000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м

6370000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M,

6360000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6350000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6340000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6330000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

B, град

а)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Залежність Nвід широти

 

 

 

 

6400000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6395000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

N, м

6390000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6385000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6380000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6375000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

B, град

б)

Рис.2.6

66

Розділ 2. Геометрія земного еліпсоїда

Більшим за значенням є радіус кривини N . Дійсно, згідно формул (2.39) і (2.40), маємо

 

 

 

 

 

 

N

 

1 e2 sin2

B

 

1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M

 

1 e2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

N

1

тільки при В=90 , тобто на полюсі, де радіус кривини

M

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

a2

 

 

 

c M

 

N

 

 

 

 

 

 

 

a

 

1 e 2

 

. (2.41)

 

 

90

90

 

 

 

 

 

b

 

 

1 e2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відношення різниці головних радіусів кривини до меншого із них може бути виражений формулою

N M

 

e2

cos2

B e 2

cos2

B 2 .

M

1 e2

 

 

 

 

 

Величина 2 характеризує відступ форми еліпсоїда в околицях даної точки від сфери.

Досить часто застосовуються і інші вирази для радіусів

М та N

M

c

;

N

c

.

(2.42)

V 3

 

 

 

 

V

 

З використанням введених позначень, формулу (1.8) із розділу 1, запишемо у виді

1

 

cos2

A

 

sin2 A

,

(2.43)

RA

M

 

N

 

 

 

 

 

67

Розділ 2. Геометрія земного еліпсоїда

Дана формула встановлює залежність радіуса кривини нормального перерізу, проведеного під азимутом A, від радіуса кривини меридіана та першого вертикала.

Середнє геометричне значення із головних радіусів кривини

R

MN

(2.44)

називається середнім радіусом кривини еліпсоїда обертання, а рівняння (2.44) є наслідком формули (1.9).

Середній радіус кривини застосовується при зображенні частин еліпсоїда на кулі (див. параграф 2.7.3) або на площині (див. розділ 4), при обчисленнях площ і сферичних надлишків фігур на поверхні еліпсоїда. Наближені значення середнього радіуса кривини для різних широт можна знайти графічно (рис. 2.7).

ЗалежністьR відшироти

 

6400000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6390000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м

6380000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R,

6370000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6360000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6350000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

B,град

Рис.2.7

При розв’язуванні деяких задач Землю приходиться приймати за кулю. Якщо це робиться для досить наближених

68

Розділ 2. Геометрія земного еліпсоїда

розрахунків, радіус кулі R приймається рівним 6 371 км, в

інших випадках можна прийняти R a a3 b .

2.5. Лінійний елемент поверхні еліпсоїда.

Через дану точку на поверхні еліпсоїда можна провести низку різних ліній. Кожна з цих ліній певним чином зорієнтована відносно однієї з координатних ліній, а саме меридіана. Кут орієнтування, тобто кут між дотичними, проведеними до меридіана в північному напрямі та заданою лінією, називається геодезичним азимутом А. Він відраховується від меридіана в сторону руху годинникової стрілки. Один і той азимут може мати і декілька різних ліній. Це буде в тому випадку, коли ці лінії мають спільну дотичну в даній точці., наприклад, паралель і перший вертикал в заданій точці поверхні еліпсоїда мають однаковий азимут, який дорівнює 900 (або 2700), хоча розташовані вони в різних площинах.

Диференціал дуги ds довільної кривої на поверхні еліпсоїда називається лінійним елементом поверхні еліпсоїда.

На поверхні еліпсоїда координатні лінії мають своє позначення: Х – довжина дуги меридіана від екватора (в сторону полюса) до даної точки; Y – довжина дуги паралелі від середнього (початкового) меридіана до даної точки.

Відомо, що для будь-якої кривої радіус її кривини в даній точці дорівнює відношенню диференціала дуги кривої до до диференціалу кута між дотичними до кривої в крайніх точках цієї дуги. Якщо позначити диференціал дуги меридіана через dX , а паралелі через dY , диференціал кута між дотичними до крайніх точок елемента дуги меридіана через dB, а паралелі через dL , то, згідно вище зазначеного, для диференціалів дуг меридіана та паралелі отримаємо відповідно

dX MdB,

dY rdL N cosBdL.

69

Розділ 2. Геометрія земного еліпсоїда

Спроектувавши лінійний елемент на координатні лінії (лінії меридіанів та паралелей), отримаємо (див. рис 2.8)

B

x

d

d

M

A

 

 

L

Звідки,

A

+

d

A

 

 

B+dB

 

 

 

 

 

ds

Рис 2.8

dy B

 

BdL

N

cos

L+dL

 

dscosA dX MdB, dssin A dY N cosBdL.

ds2 M 2dB2 N2 cos2 BdL2 .

(2.45)

(2.46)

Отримане рівняння (2.46) є аналогом рівняння (1.4) для поверхні еліпсоїда обертання, тобто є першою квадратичною формою поверхні еліпсоїда.

Характер зміни довготи та широти при переміщенні вздовж будь-якої лінії на поверхні еліпсоїда, може бути виражений наступними диференціальними рівняннями, що випливають із (2.45)

dB

 

cos A

.

 

(2.47)

ds

 

 

 

M

 

dL

 

 

sin A

.

(2.48)

 

 

ds

 

 

N cos B

 

70

Розділ 2. Геометрія земного еліпсоїда

Серед цих формул відсутній вираз, що характеризує зміну азимута А в залежності від переміщення вздовж лінії на величину ds. Справа в тому, що ця залежність не буде однаковою для всіх ліній, тоді як приведенні вище формули відносяться до будь-якої лінії на поверхні.

2.6. Довжини дуг меридіана та паралелі. Площа сфероїдної трапеції.

Поскільки у формулі лінійного елемента поверхні еліпсоїда (2.46) кожна складова в правій частині є квадрат диференціала дуги координатної лінії, то звідти отримаємо наступні вирази для довжин дуг меридіана та паралелі:

Z

r

dL

dB

OB

dSM Q dSП

N

dX MdB;

B2

X MdB;

B1

dY N cosBdL; (2.49)

L2

Y N cos BdL. L1

Рис. 2.9

71

Розділ 2. Геометрія земного еліпсоїда

На практиці також часто виникає необхідність обчислення площі частин поверхні еліпсоїда (сфероїдних трапецій), які представляють площі знімальних трапецій.

Сфероїдною трапецією називається частина поверхні еліпсоїда, обмежена меридіанами і паралелями (рис 2.10).

 

 

Елемент площі сфероїдної

 

C

трапеції

dP визначається

B

добутком

диференціалів

 

 

 

дуг

координатних ліній:

 

 

dP=dXdY. Замінивши dX і

 

 

dY

їх

значеннями за

 

 

формулами (2.45) отримає-

 

 

мо

 

 

AD

Рис.2.10

dP MN cosBdBdL,

 

де М і N визначаються формулами (2.39) і (2.40) відповідно.

Тоді площа сфероїдної трапеції визначається подвійним інтегралом:

L2

B2

 

P b2

(1 e2 sin2 B) 2 cosBdBdL.

(2.50)

L1

B1

 

2.6.1. Обчислення довжини дуги меридіана

Обчислення довжини дуги меридіана Х, згідно (2.49), зводиться до знаходження еліптичного інтегралу

B2

 

X a(1 e2 ) (1 e2 sin2 B) 32 dB,

(2.51)

B1

 

який в елементарних функціях не береться. Одним із класичних шляхів його знаходження є розклад підінтегрального виразу в

72

Соседние файлы в предмете Вища геодезія