Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції для екзамену.pdf
Скачиваний:
11
Добавлен:
28.06.2022
Размер:
3.71 Mб
Скачать

3.3. Попереднє опрацювання результатів польових вимірів в поліґонометрії

3.3.1. Попереднє опрацювання лінійних вимірювань

Якщо лінія виміряна світловіддалеміром, тоді загальна формула довжини лінії за якою виконують обчислення має вигляд:

S = Sсер −∆Sh + ∆Sn + ∆S f + ∆Sц −∆SH + ∆SГК .

(3.43)

У цій формулі: Sсер – середнє значення виміряної похилої лінії;

Sh – поправка за

зведення нахиленої лінії до горизонту; Sn – поправка за середні температуру Tта тиск повітря Pвздовж лінії. Ці дві поправки за вплив атмосфери, вводяться автоматично за

уведеними температурою і тиском;

S f – поправка за дрейф частоти кварцового генератора

від номінальної частоти; Sц

поправка за циклічну похибку. Ці поправки частково

компенсуються через уведення приладової поправки; SH та SГК – поправки за редукцію лінії S на рівень моря та на площину упроєкції Ґавсса-Крюґера.

Якщо поправку Sh за зведення нахиленої лінії D до горизонту обчислювали за

формулою

 

S = D2 h2 ,

(3.44)

то уцій формулі h = Hвідбивача + івідбивача – (Hс/вс/в), Hвідбивача – висота центра пункта над яким встановлено відбивач, івідбивача – висота горизонтальної осі обертання відбивача над центром, Hс/в – висота центра пункта на якому встановлено світловіддалемір, іс/в – висота

горизонтальної осі обертання світловіддалеміра (ЕТ) над центром.

Якщо поправкуSh за зведення нахиленої лінії до

горизонту обчислювали за

формулою

 

S = D cosα = Dsin z ,

(3.45)

то кути нахилу α чи зенітні відстаніz для зменшення похибки за зведення лінії до горизонту потрібно вимірювати з двох кінців лінії.

Якщо виміряли лінію D, і висоти приладів iс/в, iвідбивача, а висоти пунктів, з яких виконували вимірювання, невідомі чи неправильні, тоді за формулою (3.44), обчислити

горизонтальну проєкцію неможливо. Щоби не виконувати ще раз вимірюванняя вимірюють вертикальний кут, установивши ще раз теодоліт (ЕТ) і марку на цих же точках спостережень.

Тепер поступають так: вимірюють вертикальний кут α, висоту теодоліта iтеодоліта та iмарки. І зведення нахиленої лінії до горизонту обчислюють за запропонованою нами формулою

S = (

 

a sinα)cosα ,

(3.46)

D2 a2 sin2 α

тут a = iвідбив iмарки iс/ в +iтеодоліта .

Кут нахилуα треба вимірювати також із двох кінців лінії.

Для поліґонометрії 1 і 2 класів, теодолітних ходів і тахеометрії, горизонтальну проєкцію ліній отримують безпосередньо під час вимірювань, установивши в програмі тахеометра відображення на екрані горизонтальної проєкції.

3.3.2. Редукування довжин ліній на рівень моря

Для обчислення координат пунктів поліґонометрії, обчислені горизонтальні проєкції ліній, зводять наплощинуҐавсса-Крюґера. Для цього ці горизонтальні проєкції ліній спочатку зводять на еліпсоїд (для поліґонометрії 4 кл. на рівневуповерхню), а тоді із рівневої поверхні на площину Ґавсса-Крюґера.

Чому лінії поліґонометричного ходу спочатку проєктують на рівневу поверхню можна пояснити за допомогою рис. 3.11.

 

 

 

 

K

d4

L

 

 

 

 

d3

D4

 

 

 

 

P

 

 

d1

N

d2

D3

 

 

D2

 

 

S4

ПлощинаҐавссаКрюґера

 

 

S3

M D1

 

 

S2

 

S1

 

s3s

s4

 

 

 

s2

Рівнева поверхня

 

 

 

O

Рис. 3.11. Пояснення щодо зведення ліній на рівневу поверхню і площину у

проєкції Ґавcса Крюґера.

Нехай виміряно нахилені лінії поліґонометричного ходу: MN=D1, NP=D2, PK=D3, KL=D4. Звівши їх до горизонту матиемо лінії d1, d2, d3, d4. Як бачимо, тепер утворився розірваний хід. Тому, лінії спочаткупроєктують на рівневуповерхню і отримують лінії s1, s2, s3, s4, а тоді із рівневої поверхні на площину Ґавcса Крюґера, і, отримують лінії S1, S2, S3, S4. Тепер за цими лініями обчислюють координати пунктів поліґонометрії.

Відповідно до рисунка 3.12, AB похила лінія з висотами пунктів H1 і H2, відповідно. A1В1 – горизонтальна проєкція виміряної лінії AB. Середня висота горизонтальної проєкції

Нсер =

Н1 + Н2

.

(3.47)

2

 

 

 

Замінимо пряму A1В1 на дугу S радіуса RЗ + Hсер . RЗ

радіус Землі. У цьому випадку

різниця між довжиною хорди (максимальною довжиною сторони 4 класу – 3 км) і дугою обчислена за відомою з першого курсу формулою

S =

 

S 3

 

=

32

= 0.06мм.

12R

2

 

2

 

 

 

12×6381

 

Цією різницею можна знехтувати і прийняти, що довжина дуги S = A1B1.

So – проєкція цієї ж лінії (чи

дуги)

 

на рівні

моря (еліпсоїді); O – центр Землі;

RЗ = 6381 км – середній радіус кривини еліпсоїда для території України. Необхідно знайти

SH – різницю між S та So :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

SH = S So .

(3.48)

 

 

 

 

 

 

Із рис. 3.12 запишемо

 

S

 

B

 

S =( RЗ + Нсер

)α

.

(3.49)

A1

 

 

Земна поверхня

 

S0 = RЗ ×α

 

 

 

В1

 

 

 

 

A

 

 

 

Кут α урадіанах.

 

 

 

 

H1

 

Hсер

H2

Знайшовши різницю рівнянь

 

S0

 

Рівеньморя

(3.49), отримаємо

 

=αHсер .

 

A0

B0

SH

= S S0

 

 

 

 

 

 

 

Підставивши замість α

його

 

 

 

 

значення

із

першого

рівняння

RЗ

 

RЗ

 

системи (3.49), отримаємо:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S

 

 

 

 

α

 

 

SH

=

Нсер

R

 

 

.

(3.50)

 

 

 

 

 

 

 

 

+Н

сер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З

 

 

 

 

 

 

 

Таким чином:

 

 

 

 

 

 

 

O

 

So

= S −∆SН .

 

 

(3.51)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.12. Редукування лінії

на рівень моря.

Зауважимо, що поправки у лінії за

редукування на рівневу поверхню,

 

 

 

 

зазвичай, від’ємні. Тільки біля Каспійського і Мертвого морів додатні, тому що їхній рівень нижче рівня Світового

океану.

3.2.3. Необхідна точність визначення радіуса Землі та висот пунктів для редукування ліній на рівневу поверхню.

Враховуючи, що RЗ в багато разів більший за Нсер ,тобто RЗ >> Нсер , можна, для розрахунку точності, формулу (3.50), записати так

S

H

= Н

сер

 

S

.

(3.52)

 

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

З

 

Розглянемо, з якою точністю необхідно знати Нсер та RЗ . Продиференціюємо формулу (3.52) за змінними Нсер та RЗ і перейшовши до квадрата середньої квадратичної похибки поправки, отримаємо

m

SH

2

=

S 2

m

Hсер

2

+

Нсер

2

S 2

m

RЗ

2

.

(3.53)

 

RЗ

2

 

RЗ

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нехай максимальна довжина лінії у 4 кл. поліґонометрії Smax = 3000 м. Для території України максимальна висота Нсер = 2000 м. Поставимо задачу щоби похибка у зведенні лінії не перевищувала, через похибки Нсер та RЗ , mSH =1мм. Прийнявши, що похибка визначення середньої висоти і похибка довжини радіуса однаково впливатимуть на mSH , запишемо

12 = mHсер

2 + m

2 = 2x2 .

(3.54)

Звідси знайдемо, що перший член правої частини рівняння (3.54), дорівнюватиме другомучлену і дорівнюватиме 0,7 мм.

Розв’язавши (3.53) стосовно першого члена знайдемо

m

 

2

=

S 2

m

 

2

. m

 

2

=

mS

2 RЗ

2

=

0,7

2 ×

63812

.

SH

 

 

 

Hсер

 

Hсер

 

 

H

 

 

 

 

 

RЗ

2

 

 

 

S 2

 

 

32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже mHсер = 1,5 м.

 

2

 

сер

 

2

 

 

Розв’язавши відносно другого члена формули (3.53) знайдемо

 

 

=

 

2

2

З.

 

 

З = сер2 2

22

З4

 

 

 

З =

 

×32

 

6381

 

 

2

2

4

0.00000072

 

4

.

Отже mRЗ = 4,7 км.

Зауважимо що поправки улінії за редукування на рівень моря на тери завжди від’ємні.

3.2.4. Редукування довжин ліній на площину Ґавсса-Крюґера

(3.55)

(3.56)

торії України

Перейдемо до редукування лінії S0 , із рівневої поверхні, на площину проєкції Ґавсса-

Крюґера. Суть цієї проєкції можна зобразити геометрично, якщо Землю вважати сферою й частинами (6° чи 3° - ґрадусними зонами) проєктувати її на циліндр, радіус якого дорівнює

радіусу Землі RЗ (рис. 3.13). А тоді циліндр, розрізати по твірнійі, розгорнути в площину.

На цьому рисунку ZAZ– осьовий меридіан шести (три) – ґрадусної зони, який дотикається циліндра. Від осьового меридіана через 3° (1.5°) показано пунктирами ще два меридіани. Ці меридіани на еліпсоїді, вони не дотикаються циліндра. Між осьовим та лівим і

правим (пунктирними) меридіанами показана пунктиром лінія So на еліпсоїді, яка також

(окрім точки A ) не дотикається циліндра. Меридіани, показані пунктиром, спроєктуємо на циліндр. Вони, показані суцільними лініями, видовжаться, і дотикатимуться циліндра. Вся зона в проєкції дещо збільшиться.

Лінія So спроєктувалася на циліндр, видовжилась, і стала рівною s . Вона показана

суцільною, потовщеною кривою. Лінія s на всій довжині дотикається до циліндра. Під час проєктування сфери на поверхню циліндра Ґавсс поставив умову, щоб зображення малої ділянки на циліндрі було подібне до відповідної ділянки на кулі. Кути між відповідними напрямами на кулі та циліндрі мають бути однаковими. Таку проєкцію називають конформною (рівнокутною), а всі лінії такої проєкції – довші, ніж на сфері. На рис. 3.13, для

наочності показано ще одну лінію Soв меридіані, що розташований відносно осьового на 90° і є в перетині сфери площиною XOY . Ця лінія Soне розташована у відображеній зоні. Спроєктувавши її радіусами-векторами на твірну циліндра, отримаємо лінію S, кінці якої мають ординати Y1 та Y2 . Як видно із рисунка, проєкція S , лінії So довша.

Z

X

Y1

S' Y2

 

 

 

 

 

S'0

 

 

 

 

 

 

S A

S0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

E

 

 

Q

E

Y

O

RЗ

RЗ