2. Класифікація основних фондів

В залежності від різних ознак основні фонди класифікуються:

• За характером використання –

1. виробничі фонди / приймають участь у господарській діяльності

2. невиробничі фонди / бази відпочинку, дитячі дошкільні заклади, пасажирський транспорт/

• За цільовим призначенням - всі основні фонди, яки приймають участь у господарській діяльності

• Залежно від участі у виробничому процесі -

1. активні ( вони впливають на оборотні фонди, тобто приймають участь у господарський діяльності )

2. пасивні (не приймають участі у господарський діяльності)

• Залежно від права власності

1.власні основні фонди

2.орендовані

• Залежно від джерел фінансування-

1. придбані за рахунок власних коштів

2. безоплатно отримані в порядку спонсорської допомоги.

3. придбані за рахунок довгострокових кредитів

4. придбані за рахунок позичених коштів

   • Залежно від стану фактичного використання -

1. ті, що використовуються в діяльності підприємства

2. здані в оренду

3. тимчасово не використанні

Необхідною умовою правильного обліку й планування відтворення основних фондів підприємств є їхня класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація , згідно з якою всі основні фонди за ознакою подібності

Їхнього функціонального призначення та натурального складу розподіляються на певні види.

По діючій видовій класифікації ОВФ підприємства поділяються на групи:

-будівлі і споруди

-передавальні пристрої

-машини і обладнання, в тому числі обчислювальна техніка, транспортні засоби

-інструменти і улаштування (приспособления)

-виробничий і господарський інвентар.

Співвідношення окремих груп ОФ в їх загальному обсязі являє собою видову (виробничу) структуру ОФ. Суспільство зацікавлене в оптимальному підвищенні питомої ваги обладнання-активної частини ОФ, які обслуговують вирішальні ділянки виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.

Будови, споруди, інвентар, які забезпечують нормальне функціонування активних елементів ОФ, відносяться до пасивної частини ОФ.

Покращення структури ОВФ розглядається як умова росту виробництва і показники фондовіддачі, зниження собівартості, збільшення грошових накопичень підприємств.

Покращити структуру ОВФ дозволяє:

-оновлення і модернізація обладнання

-удосконалення структури обладнання за рахунок збільшення частки прогресивних видів машин, автоматизованих ліній

-краще використання будов і споруд, установка додаткового обладнання

-правильна розробка проектів будівництва і високоякісне виконання планів будівництва підприємств

-ліквідація обладнання, яке мало використовується і установка обладнання, яке забезпечує більш правильні пропорції між його окремими групами.

Структура основних фондів показує, яку питому вагу кожний вид основних фондів складає у загальному обсязі:

Будівлі

Споруди

Передавальні пристрої

Інші основні фонди		Машини та устаткування: - Силові машини та устаткування, - Робочі машини та устаткування, - Вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устаткування, - Обчислювальна техніка
	Види основних фондів

Виробничий Інвентар та приладдя Транспортні засоби
Інструмент		Господарський інвентар

Зображена класифікація основних фондів використовуються чинними системами бухгалтерського обліку та статистики.

У практиці господарювання з метою спрощення обліку основних фондів відносять інструменти та інвентар зі строком експлуатації до одного року і вартістю до 100 одиниць національних грошей, а також усі спеціальні інструменти та пристрої, спеціальний одяг та взуття незалежно від строку використання її вартості.

Кожна група складається з безлічі різноманітних засобів праці. У групі „будинки” виділяють три підгрупи : виробничі будинки, невиробничі будинки і житло. Спорудження поділяються на підземні, нафтові і газові шпари, гірські виработки . До передатних пристроїв відносять трубопроводи і водопроводи . Силові машини - це турбіни, електродвигуни. Робочі машини й устаткування підрозділяються в залежності від галузей використання. Інструменти і інвентар враховуються в складі основних фондів тільки в тому випадку, якщо вони служать більше одного року і коштують більше 1 млн грн.. Будинки і спорудження виробничого призначення, передатні пристрої, машини і устаткування, транспортні засоби формують основні фонди виробничого призначення.

Користуючись таким поділом основних фондів можна визначити їх виробничу структуру. Виробнича структура основних фондів характеризується питомою вагою кожної групи основних фондів у загальній вартості по підприємству, галузі і промисловості в цілому.

Виробнича структура основних фондів і її зміна за той чи інший відрізок часу дають можливість охарактеризувати технічний рівень промисловості й

ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. Зокрема, чим вище в складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших елементів активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну гривню основних фондів.

Розходження виробничої структури основних фондів у різних галузей промисловості і є результатом техніко-економічних особливостей цих галузей. Навіть підприємства усередині однієї і тієї ж галузі промисловості, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондів.

Найбільш висока питома вага активних елементів основних фондів на підприємствах де виробничі процеси механізовані й автоматизовані і широко використовуються хімічні методи обробки.

На виробничу структуру основних фондів впливає розвиток концентрації, спеціалізації, кооперації і комбінування виробництва, на неї впливає також капітальне будівництво. Намагаючись знизити вартість, наприклад, виробничих будинків, можна зменшити частку пасивних елементів основних фондів у їх загальній вартості і тим самим підвищити ефективність витрат, вкладених в основні фонди нового підприємства.

Усе це говорить про те, що бізнес і суспільство зацікавлене в підвищенні частки машин і устаткування - найбільш активної частини основних фондів і в зниженні питомої ваги, насамперед, будинків і господарського інвентарю без збитку для ефективного функціонування виробничого процесу.

Майже кожне підприємство може поліпшити структуру основних виробничих фондів за рахунок підвищення частки виробничого устаткування. Це можливо завдяки більш раціональному розміщенню устаткування всередині цехів, розміщення його на відкритих площадках, де це можливо, а також виносу з виробничих площ невиробничих служб ( складів, контор і т. Ін.) і розміщення на них додаткової кількості устаткування.

Структуру промислово - виробничих основних фондів варто розглядати й у галузевому розрізі. Вона відбиває рівень матеріально-технічної бази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни.

Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна частка їх сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві ( в електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях.)

Співвідношення окремих груп основних фондів у їхньому загальному обсязі являє собою видову структуру ( виробничу) структуру основних фондів. У залежності від особистої участі у виробничому процесі виробничі основні фонди підрозділяються на активні (обслуговують вирішальні ділянки виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства) і пасивні ( будинки, споруди, інвентар, що забезпечує нормальне функціонування активних елементів основних фондів).

В основному, маса виробничих основних фондів у промисловості зосереджена в активній частині.

Видова структура основних фондів різна в галузях промисловості. Наприклад, частка будинків у загальній вартості основних фондів найбільш

Велика в харчовій промисловості (44%), споруджень – у паливній промисловості (17%), передатних пристроїв – в електроенергетиці (32%), машин і устаткування - на підприємствах машинобудівного комплексу (45% і вище).

Про видову структуру основних фондів промисловості України можна судити по наступним даним:

Елементи основних фондів	%
Основні фонди	100
З них: основні виробничі фонди	94,8
У тому числі:
Будинки	28,1
Спорудження	21.1
Передатні пристрої	5,9
Машини і устаткування,	27,9
з них:
силові і робочі машини й устаткування	26,2
вимірювальні і регулюючі прилади	1,1
обчислювальна техніка	0,5
Транспортні засоби	14,0
Інструменти і інвентар	1.0
Інші основні фонди	2,0

Склад і структура основних фондів залежать від особливостей спеціалізації галузі, технології й організації виробництва, технічної оснащеності. Структура основних фондів може бути різна по галузях промисловості їй усередині окремої галузі в зв”язку з тими ж причинами.

Основні фонди - найважливіша і переважна частина усіх фондів у промисловості ( маються на увазі основні і оборотні фонди, а також фонди обертання). Вони визначають виробничу міць підприємств, характеризують їх технічну оснащенність, безпосередньо пов”язані з продуктивністю праці, механізацією, собівартістю продукції, прибутком і рівнем рентабельності.

3.Види оцінки основних фондів.

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.

Матеріально-технічною основою виробництва на будь-якому підприємстві є основні виробничі фонди. В умовах ринкової економіки первісне формування основних фондів, їх функціонування і розширене відтворення здійснюється при особистій участі фінансів, за допомогою яких утворяться і використовуються грошові фонди цільового призначення, опосередковане придбання , експлуатацію і відновлення засобів праці.

Первісне формування основних фондів на підприємствах відбувається за рахунок основних засобів, що є частиною статутного фонду. Основні засоби- це кошти інвестовані в основні фонди виробничого призначення.

Облік і планування ОФ ведуться в натуральній і грошовій формах. При оцінці ОФ в натуральній формі установлюється кількість машин, їх продуктивність, потужність, розмір виробничих площадок і інші кількісні величини. Ці дані використовуються для розрахунку виробничих потужностей підприємств і галузей, планування виробничої програми, резервів.

З цією метою ведеться інвентарізація і паспортизація устаткування, облік його вибування і прибуття.

Грошова або вартісна оцінка ОФ необхідна для планування розширеного відтворення ОФ, визначення ступеню зношеності і розмірів амортизаційних відрахувань, обсягу приватизації.

Існує декілька видів оцінок ОФ, які пов’язані із довгочасною участю їх і поступовим зношенням в процесі виробництва, зміною за цей період умов відтворення по первісній (початковій) відновлювальної і остаточної вартості.

Первісна вартість ОВФ- це сума витрат на виготовлення або покупку фондів, їх доставку і монтаж.

ОФ пер =ОФ пр+ Т +М

де Офпр - капітальні витрати на придбання ( будівлю чи покупку) основних фондів, грн..

Т – витрати на транспортування основних фондів, грн.;

М-монтаж

Відновлена вартість виражає вартість відтворення ОФ ,тобто вона відбиває витрати на придбання і створення засобів праці в цінах, тарифах, що діють у період переоцінки.

Для визначення відновленої вартості регулярно здійснюються переоцінки основних фондів за допомогою дво основних методів:

1. шляхом індексації їх балансової вартості,

2. шляхом прямого перерахування балансової вартості до цін, що склалися на 1 січня чергово року. З їх допомогою можна досягти однакової оцінки основних фондів промисловості відповідно до сучасної вартості їх відновлення, що дозволяє точніше встановити оптові ціни на засоби виробництва, і кредитування капітальних вкладень.

Відновлена вартість основних виробничих фондів

ОФвід = ОФперв – Кз

де ОФ перв – повна первісна вартість основних виробничих фондів, грн.;

Кз – величина морального зносу у вартісному вираженні.

. Залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і нарахованим зносом ( вартість ОФ не перенесена на готовий продукт). Вона дозволяє судити про ступінь зношеності засобів праці, планування і ремонт ОФ. Є два види залишкової вартості:

1. вона визначається по первісній вартості з урахуванням нарахованої амортизації,

2.по востановчій вартості, котру визначають експертним шляхом у процесі переоцінки засобів праці.

Залишкова вартість основних виробничих фондів на основі востановчої:

ОФзал.від. = ОФвост. – ОФперв* На *Та 100

де ОФвост. – востановча вартість основних виробничих фондів. грн.;

ОФ перв.- повна вартість основних виробничих фондів, грн.;

На - норма амортизації (повна) % ;

Та - амортизаційний період, років;

У повсякденній практиці ОФ враховуються і плануються по первісній вартості в діючих цінах.

З часом ОФ на балансі підприємства враховуються по змішаній оцінці, тобто за поточними цінами і тарифам року їх створення чи введення в дію.

Оцінка основних фондів по первісній вартості потрібна для визначення суми основних засобів, закріплених за даним підприємством. На основі первісної вартості розраховуються амортизація , а також показники фондів.

Середньорічна первісна власність основних виробничих фондів:

ОФср.р.перв = ОФ п.р.перв.+( ОФввед* n1 – Офвиб * n2 ) 12

де ОФ введ – вартість введених основних виробничих фондів, грн.;

ОФвиб – вартість основних виробничих фондів. що вибули, грн.;

n1 , n2 - число місяців використання введених фондів та тих, що

вибули.

Повна вартість основних засобів ( балансова вартість ) розраховується без обліку тієї вартості, яка частинами відноситься на готову продукцію. Саме за цією вартістю ОФ рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування. Балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок розрахункового року ( БВоф) обчислюється за формулою:

БВоф= БВо + Вноф + Вкр + В рек – Вв – АВ о ,

Де БВо – балансова вартість групи основних фондів на початок року , що передував звітному;

Вноф- витрати на придбання нових основних фондів;

Вкр- вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

Врек- витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

Вв- вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітному;

АВо – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

4.Показники використання основних фондів

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств.

Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого - дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу та прибутковість.

Підприємства повинні постійно перевіряти ефективність використання основних фондів. Це пов” язане з тим, що неповне і неефективне їх використання призводить до додаткових витрат, пов”язаних з їх утриманням. В процесі перевірки необхідно визначати показники, які характеризують ефективність їх використання. Проводиться ця робота в процесі аналізу, для цього визначають коефіцієнти, які характеризують забезпеченість підприємства основними фондами.

Показники використання ОВФ.

Усі показники використовуються ОВФ можуть бути об’єднанні в три групи:

-показники екстенсивного використання ОВФ, які відображають рівень використання їх у часі

-показники інтенсивного використання ОВФ, які відображають рівень їх використання по потужності (продуктивності)

-показники інтегрального використання ОВФ, які обслуговують вплив усіх факторів-і екстенсивних і інтенсивних.

До першої групи показників відносаться : коефіцієнт екстенсивного використання обладнання, коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнт змінного режиму часу роботи обладнання.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання Кекст. визначається відношенням фактичної кількості часу роботи обладнання до кількості часу його роботи по плану, тобто: Кекст.=tобл.ф./tобл.пл., де

Кобл.ф.-фактичний час роботи обладнання, год.;

tобл.пл.-час роботи обладнання по нормі (установлюється у відповідності із режимом праці підприємства, із урахуванням min необхідного часу для проведення планово-попереджувального ремонту),год.

Приклад: Якщо за зміну, тривалість якої 8год. При плануючих витратах на проведення ремонтних робіт 1год., фактичний час роботи станку складає 5год., то коефіцієнт його екстенсивного використання буде рівнятися: 0,71*(5/8-1).Це означає, що плановий фонд часу роботи станку використаний лише на 71%.

Екстенсивне використання обладнання характеризується також коефіцієнтом змінності його роботи, який визначається як відношення загальної кількості відпрацьованих обладнаннях даного виду в продовж для станко-змін до кількості станків, працюючих в найбільшу зміну. Визначений таким чином коефіцієнт змінності показує, у скільки змін у середньому щорічно працює кожна одиниця обладнання. Спрощений спосіб розрахунку коефіцієнта змінності такий: у цеху установлено 270 одиниць обладнання, із яких, у першу зміну працювало 200 одиниць, у другу-190 станків.

Коефіцієнт змінності складає 1,44((200+190)/270).

У даний час коефіцієнт змінності на підприємствах недостатньо високий. За рахунок повного використання обладнання в обох змінах випуск продукції може бути збільшений приблизно в 1,4 рази при тих же наявних фондах. В іншому випадку для досягнення указаних темпів росту необхідний відповідний росту ОФ, що потребує витрат грошових коштів. Тому слід збільшувати коефіцієнт змінності роботи обладнання.

Основні напрямки підвищення змінності роботи обладнання:

• підвищення рівня спеціалізації робочих місць, що забезпечує зростанню серійного виробництва і завантаження обладнання

• зниження простоїв, пов’язаних із недоліками в організації обслуговування робочих місць, забезпеченням станичників заготовками, інструментом

• краща організація ремонтної справи, застосування передових методів організації ремонтних робіт

• механізація і автоматизація основних і особливо допоміжних робітників. Це дозволяє висвободити робочу силу і перевести її із важких допоміжних робіт на основні роботи в другу і третю зміну.

Коефіцієнт завантаження обладнання також характеризує використання обладнання у часі. Установлюється він для усього парку машин, які знаходяться в основному виробництві.

Розраховується як відношення трудомісткості виготовлення усіх виробів на даному виді обладнання до фонду часу його роботи. Таким чином, коефіцієнт завантаження обладнання на відміну від коефіцієнта змінності ураховує дані про трудомісткість виробу. На практиці коефіцієнт завантаження звичайно приймають рівний величині коефіцієнту змінності, зменшеної в два рази (при двозмінному режиму праці) або в три рази (при трьохзмінному режимі). В нашому прикладі: Кзав.=1,44/2=0,72

На основі показника змінності роботи обладнання розраховується коефіцієнт використання змінного режиму часу роботи обладнання. Він визначається діленням досягнутого в даному періоді коефіцієнту змінності роботи обладнання установленому на даному підприємстві (в цеху) тривалості зміни. Якщо тривалість зміни на підприємстві 8 год., то коефіцієнт використання змінного режиму часу роботи обладнання складає: Кзм.р.=1,44/8=0,18

Але процес використання обладнання має іншу сторону. Окрім його внутрішньо змінних і цілоденних простоїв важливо важливо знати, наскільки ефективно використовується обладнання в години його фактичного завантаження. Обладнання може бути завантажене не повністю, може працювати на холостій ході. І в цей час взагалі не виготовляти продукції, а може, працюючи випускати неякісну продукцію. В усіх цих випадках, розраховуючи показник екстенсивного використання обладнання, формально ми отримуємо високі результати. Але, як видно із наведених прикладів, вони ще не дозволяють зробити висновок про ефективне використання ОФ.

Отримані результати можуть бути доповнені розрахунками другої групи показників - інтенсивного використання ОФ, відображаючи рівень їх використання по потужності (продуктивності). Найважливішими із них є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання.

Коефіцієнти інтенсивного використання обладнання визначається відношенням фактичної продуктивності, тобто прогресивної технічно обґрунтованої продуктивності: Кінт.= Вф/Вr, де

Вф- фактичний виробіток обладнання продукції за одиницю часу

Br- технічно обґрунтована виробітку обладнання продукції в одиницю часу (визначається на основі паспортних даних обладнання).

Приклад. За час зміни станок фактично пропрацював 5 год. Вираховуючи, коефіцієнт інтенсивного використання обладнання, ми абстрагуємось від 3 год. простоїв станку і аналізуємо ефективність його експлуатації впродовж 5 год. роботи. Допустимо, що по паспортним даним виробіток станку складає 100 одиниць продукції за год., фактично на протязі 5 год, роботи вона склала 80 одиниць продукції за год. Тоді Кінт.=80/100=0,8. Це означає, що по потужності (продуктивності) обладнання використовувалось лише на 80%.

До третьої групи показників використання ОФ відносяться коефіцієнт інтегрального використання обладнання, коефіцієнт використання виробничої потужності, показники фондовіддачі і фондомісткості продукції.

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання визначається як добуток коефіцієнтів інтенсивного і екстенсивного використання обладнання і комплексно характеризує експлуатацію його в часі і продуктивність (потужність).

У нашому прикладі Кекст.=0.7,Кінт.=0.8, тому коефіцієнт інтегрального використання обладнання буде таким :

Кінтегр.=Кекст.*Кінт.=0.71*0.8=0.57

Таким чином, значення цього показника завжди нижчий значень обох наступних,т.я. він ураховує одноразово недоліки екстенсивного і інтенсивного використання обладнання.З урахуванням цих двох факторів станок використовується лише на 57%.

Результатом кращого використання ОФ єперед усім збільшення обсягу виробництва. Тому узагальнюючий показник ефективності ОВФ повинен будуватися на принципі порівняння виготовленої продукції з усією сукупністю застосованих при її виробництві ОФ-ів. Це і буде показник випуску продукції,яких приходиться на 1 гривну вартості ОФ-ів –фондовіддача..

Фондовіддача-важливіший показник використання ОФ.Підвищення фондовіддачі важлива к/г-ська з-ча, яка особливо гостро стоїть у період переходу країни до ринку. Треба відмітити, що в умовах НТП значне збільшення фондовіддачі ускладнюється швидкою зміною обладнання, яке потребує освоєння, а також збільшення кап. витрат, які направлені на покращення умов праці, охорону природи іт.п. Фактори, які підвищують фондовіддачу показані на рис.1.

Фондомісткість продукції – величина оборотня фондовіддачі. Вона показує частку вартості ОФ, яка приходиться на кожну гривню випускаємої продукції. Якщо фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, то фондомісткість-до зменшення.

Ефективність роботи підприємства у багато чому визначається фондоозброєнням праці, яка визначається вартістю ОВФ до кількості працюючих (робітників промислово-виробничого персоналу) підприємства. Ця величина повинна безперервно збільшуватись, т.я. від неї залежить технічна озброєність, а відповідно, і продуктивність праці.

Система показників ефективності основних фондів

Структура -Основних фондів Видова -Устаткування технологічна вікова -Виробничих площ		Коефіцієнти Оновлення основних фондів Вибуття основних фондів Спрацювання окремих видів та всієї сукупності основних фондів
Показники ефективності відтворення		Устаткування виробничих площ
		Коефіцієнти : Використання наявного устаткування Змінності роботи устаткування Використання календарного ( режимного) фонду часу Інтенсивного навантаження устаткування Напруженість використання Устаткування Виробничих площ
Показники ефективності використання
Узагальнюючі
Фондовіддача / за показни ками обсягу продукції та прибутку/ Фондоємкість

1. Коефіцієнт зносу основних фондів.

с у м а зносу ОФ

первісна вартість О.Ф.