4.4.Ринкове середовище господарювання

підприємств та організацій

-Поняття, функції і структура ринку

- Принципи поведінки суб”єктів господарювання на ринку

Поняття, функції і структура ринку

Політекономія дає таке поняття ринку: сфера виявлення економічних відносин між людьми, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання. І це є найвищим проявом економічних відносин.

У більш вужчому розумінні, у конкретно - економічному понятті ринку, це- сфера товарного обігу і пов”язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та споживачами ( покупцями) в процесі купівлі - продажу товарів.

Роль ринку-таким чином, ринок забезпечує органічний зв”язок між виробництвом і споживанням, перебуває під їхнім впливом і сам впливає на них. На ринку виявляються реальні обсяги та структура різноманітних потреб, суспільна значущість виробленого продукту і витраченої на його виготовлення праці, установлюються співвідношення між попитом і пропонуванням, яке формує певний рівень цін на товари та послуги.

Функції ринку -

1. Спеціальна - забезпечується рух товарів від виробника до споживача.

2. Регулююча або регуляторно – контрольна - яка показує, що виробляти, коли і для кого, тобто регулює процес виробництва. Тим самим забезпечує дійовий економічний контроль за раціональним суспільно-припустимим рівнем виробничих витрат.

3. Стимулююча функція ринку - полягає в тім, що він ініціює виробництво саме тих товарів, які потрібні споживачам. Також ринок стимулює зниження собівартості товарів підприємствами. Ініціює випуск тих товарів, які потрібні споживачам і через механізм конкуренції впливає на вилучення з виробництва застарілих видів товарів.

Є ще і інші функції ринку: розподільча, яка забезпечує збалансованість економіки і інформаційна - ринок інформує про стан економіки держави.

Структуризація і види ринків.

Ринкові відносини мають загальний характер, поширюються на всі господарські сфери й регіони країни, проникають у всі частини економічної системи держави. У ці відносини вступає безліч суб”єктів, а у сферу обігу надходять різноманітні товари й послуги, що формує складну та багатовимірну структуру ринку.

Найбільш поширеною є чотирьох позиційна структура ринку:

• Суб”єктний склад, (суб”єкти: ринок споживачів,

Виробників

Проміжних продавців /посередники/

Громадських установ

Міжнародний ринок

• Продуктово-ресурсне наповнення, ( В залежності від товару, який

Реалізується на ринку до основних товарних ринків відносять ринок споживчих товарів, який поділяється на 1) ринок продовольчих товарів

2) ринок непродовольчих товарів

Вони в свою чергу поділяються на ринок окремих товарів. Структура ринку показує, яку питому вагу кожен ринок займає у загальній кількості ринків. Зміни питомої ваги характеризують зміни в економіці держави. Якщо спостерігається підйом економіки, то збільшується питома вага ринку непродовольчих товарів, а в самих групах непродовольчих товарів підвищується продаж товарів з натуральної сировини, дорогоцінних металів, товарів культурно-побутового обслуговування, які вважаються дорогими, і це свідчить про підвищення життя населення. Якщо у суспільстві спостерігається спад економіки, то підвищується питома вага ринку продовольчих товарів, а в самих групах продуктових товарів зростає питома вага дешевих продуктів харчування, що свідчить про низький рівень життя населення.

• Елементно-технологічні зв”язки,

До найбільш розвинутих елементно - технологічних форм ринку, які відносно виокремились і відіграють важливу самостійну роль як об”єкти обміну у відтворювальному процесі, належать:

• ринок засобів виробництва,

- ринок предметів споживання

- ринок інновації та інформації

- ринок інвестицій

- ринок робочої сили

- грошово-кредитний і валютний ринки.

Зазначена система ринків, незважаючи на відносно обмеженість елементів, що до неї входять, охоплює основні цикли відтворювального процесу

( інноваційного, інвестиційного, виробничого), поділяє суспільний продукт на засоби виробництва і предмети споживання, охоплює ринок грошей, як необхідну передумову здійснення обмінних операцій, придбання на елементних ринках товарів, необхідних для тих чи тих процесів споживання та відтворення.

В цьому її значення для розуміння першочергових завдань зі створення ключових товарних ринків, як нерозривної взаємозв”язаної і взаємодіючої системи, котра формує ринкове середовище.

• Територіально-просторова організація. / Ринок, як сфера товарного обміну має свої просторово - територіальні межі.

За місцем знаходження ринки поділяються на:

Місцевий / локальний/

Регіональний

Національний

Транснаціональний

Світовий

Розвиток територіальних ринків , їхнє взаємопроникнення та інтеграція в масштабніші ринкові структури можливі тільки на основі дальшого поглиблення міжнародного поділу праці. Розширюються межі ринкового простору до тих граничних розмірів, що в них цю продукцію може бути реалізовано з відшкодуванням виробничих і транспортних витрат та з одержанням нормативного прибутку.

Така складна і багаторівнева структура, як ринок, потребує високо розвинуту і широко розгалужену спеціальну інфраструктуру. Інфраструктура ринку - сукупність організацій/ установ/ , що мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які здійснюють просування товарів із сфери виробництва у сферу споживання.

Основні елементи ринкової інфраструктури:

• Комерційні інформаційні центри,

• Товарні, фондові і валютні біржі,

• Комерційно-кредитні та інші об”єкти,

• Транспортна і складські мережі

• Комунікаційні мережі.

Принципи поведінки суб”єктів господарювання на ринку.

Поряд з великим інститутом норм і правил поведінки суб”єктів господарювання та юридичної відповідальності за порушення цих норм і правил, на ринку сформувалися й широко виконуються загальновизнані принципи поведінки цих суб”єктів господарювання на ринку. Особливе місце займає принцип соціального партнерства. Він визначає будь-яку розвинуту ринкову економіку як соціально орієнтовану.

Цей принцип випливає з того, що підприємство як соціально-економічна цілісність водночас є складовою частиною свого зовнішнього оточення.

Cоціально відповідальна поведінка всіх суб”єктів господарювання забезпечує необхідний суспільний консенсус, надійне партнерство підприємців та інших соціальних прошарків населення, громадських організацій.

Іншим важливим принципом поведінки на ринку є принцип свободи підприємництва., а саме:

Принцип свободи підприємництва забезпечується правами підприємства у сфері здійснення його діяльності:

1. можливістю самостійної економічної діяльності трудових колективів,

2. самостійністю в організації виробництва та його ресурсного забезпечення,

3. незалежністю в прийняті будь –яких господарсько - управлінських рішень,

4. реальним правом розпоряджатися власним майном та одержаним доходом.

Локальні принципи:

• спільність комерційних інтересів і постійний пошук засобів максимального задоволення потреб споживачів.

• Взаємо вигідність ділових стосунків, що передбачає забезпечення достатнього прибутку партнерам за господарськими угодами.

• Рівноправність у взаємовідносинах, що означає однакову відповідальність за порушення умов угоди, альтернативу у виборі контрагентів господарських зв”язків,

• Відповідальність перед кінцевим споживачем продукції суб”єктів господарювання ( виробників, продавців, торгових посередників), що беруть участь у виробництві та обігу товарів.

• Прагнення до постійного інвестування у виробництво і створення нових робочих місць.

• Підпорядкування виробничої та комерційної діяльності не досягненню короткочасних успіхів, а забезпеченню стійкого економічного стану підприємства в тривалій перспективі, досягнення комерційної переваги тільки завдяки інноваційним перетворенням в усіх сферах діяльності.

• Підпорядкування короткочасних цілей інтересам підтримування

• міцного економічного стану підприємства в тривалій перспективі.

З метою формування сприятливого економічного середовища треба розробити й дотримувати також певних етичних норм поведінки суб”єктів господарювання на будь-якому ринку. Правила етичної поведінки партнерів в бізнесі: вірність слову, послужливість у стосунках, ділова чесність і партнерська надійність, збереження комерційної таємниці та інші правила, що відповідають вищим стандартам ділової честі.

Те м а 2

Основні засоби підприємства

План

1. Поняття основних засобів, їх склад та структура

2. Класифікація основних фондів

3. Види оцінки основних фондів

4. Показники використання основних фондів

5. Знос та амортизація