4.2.Структура виробництва

- структура підприємств

• виробнича структура підприємств

- робоче місце

Структура підприємства це склад і співвідношення його внутрішніх ланок: цехів, відділів, лабораторій і інших компонентів, що складають єдиний господарський об”єкт.

Структура підприємства визначається наступними основними факторами:

• розміром підприємства,

• галуззю виробництва,

• рівнем технології і спеціалізації підприємства.

Якої-небудь стійкої стандартної структури не існує. Вона постійно коректується під впливом виробничо-економічної кон”юктури, науково-технічного прогресу і соціально-економічних процесів.

Поряд з цим при всій різноманітності структур усі виробничі підприємства мають ідентичні функції, головний з яких виготовлення і збут продукції. Щоб забезпечити нормальне функціонування , підприємство повинно мати у своєму складі цеха чи майстерні по виготовленню основної продукції ( виконанню робіт, наданню послуг) і по обслуговуванню виробничого процесу.

Крім того, кожне підприємство незалежно від його розмірів, галузевої приналежності і рівня спеціалізації постійне веде роботу з оформленню замовлень на виготовлення продукції; організує її охорону і збут замовнику; забезпечує закупівлю і постачання необхідної сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, інструменту, устаткування, енергоресурсів.

Нарешті, щоб кожний працівник у будь-який проміжок часу робив те саме, що необхідно іншим і підприємству в цілому, потрібні керуючі органи. На ці органи покладається задача визначення довгострокової стратегії, координації і контроль поточної діяльності персоналу, а також наймання, оформлення і розміщення кадрів. Усі структурні ланки підприємства, таким чином, пов”язані між собою за допомогою системи керування, що стає його головним органом.

Безпосередній вплив на структуру внутрішніх підрозділів підприємств роблять його масштаби. Для виконання різноманітних обов”язків на великих і середніх за розміром підприємствах створюються спеціальні структурні підрозділи, відділи, цехи . На малих підприємствах зазначені обов”язки розподіляються серед персоналу за взаємною домовленістю.

Виробнича структура підприємства

Основу діяльності кожного підприємства виробничі процеси, що виконуються у виробничих підрозділах. Саме склад цих підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства. Існує кілька принципів класифікації виробничих структур.

1. Залежно від підрозділу, діяльність якого покладено в основу виробничої структури, розрізняють цехову, без цехову, корпусну та комбінатську виробничі структури.

При цеховій виробничій структурі основним виробничим підрозділом є цех, тобто відокремлена частина підприємства, де виконується певний комплекс робіт

відповідно до внутрізаводській спеціалізації.

Основні цехи виготовляють продукцію, призначену для реалізації на сторону, тобто продукцію, що визначає профіль і спеціалізацію підприємства.

При цьому незмінно перед ними ставляться задачі своєчасного випуску продукції, зниження затрат виробництва, підвищення якості виробів, можливості своєчасної перебудови виробництва на випуск нових виробів відповідно до мінливих потреб ринку. Зазначені задачі вирішуються на основі раціональної спеціалізації і розміщення цехів, їх кооперування усередині підприємства, забезпечення пропорційності і єдності ритму виробничого процесу від першої до останньої операції.

Спеціалізація цехів має наступні форми:

• Предметна,

• Подетальна,

• Технологічна,

• Територіальна

Предметна - полягає в зосередженні в окремих цехах основної чи частини усього виробничого процесу по виготовленню готової продукції./ наприклад кондфабрика: цеха по випуску тортів, карамелі і т.і./ Загальним для цих цехів є єдине інженерно - технічне обслуговування, матеріально-технічне забезпечення, що знижує їх загальні виробничі витрати.

По детальна / по агрегатна /- спеціалізація цехів найбільш поширена в машинобудуванні. ЇЇ суть полягає в тому, що за кожним цехом закріпляються виготовлення не всієї машини, а тільки окремих деталей чи агрегатів. Наприклад на автомобільному в спеціалізованих цехах окремо виготовляються двигуни, окремо коробки зміни швидкостей, кабіна, та інші. Усі ці агрегати передаються в цех зборки, де з них і збирається готовий автомобіль.

Технологічна / стадійна / спеціалізація - базується на поопераційному поділу праці між цехами. При цьому в процесі проходження предметів праці від сировини до готової продукції виділяються принципові розходження в технології виробництва кожного цеху. Приклад - текстильний комбінат: спочатку сировина надходить у чесальний цех, де перетворюється у волокно. Останнє йде в прядильний цех, де прядуть нитки, далі ткацький цех - виготовляють полотно. Остаточна обробка виробляється у фарбувальному цеху.

Територіальна спеціалізація - найбільш характерна для підприємств транспорту, сільського господарства і будівництва. Кожен цех, ділянка при цьому можуть виконувати однакову роботу і робити ту саму продукцію, але на різній території.

При цьому центр забезпечує ділянки необхідними машинами і устаткуванням, будівельними матеріалами, технічною документацією.

До обслуговуючого цеху відносяться цеха ,які повинні забезпечити нормальну, безперебійну роботу основних цехів. Це цеха і виробничі ділянки:

• По виготовленню, заточенню і настроюванню інструмента, пристосувань, приладів, господарського інвентаря;

• По нагляду і ремонту устаткування, машин, механізмів, будинків і споруд;

• По забезпеченню тепловою і електричною енергією, нагляду і ремонту електроустаткування і теплових мереж;

• По внутрівиробничому і зовнішньому транспортуванню сировини, матеріалів, заготівель, готової продукції, відходів виробництва;

• По очищенню і прибиранню приміщень, інвентарю;

• Склади підприємства.

Якщо кінцевий результат діяльності основних виробничих цехів - готова товарна продукція, виходить на ринок збуту і реалізується зовнішньому споживачу, то кінцевий результат обслуговуючих цехів споживається у середині самого підприємства.

До допоміжних цехів звичайно відносяться такі підрозділи і ділянки підприємства, що безпосередньо не пов”язані з основним виробництвом. Наприклад, утилізація відходів і сміття заготівля і збереження сировини, матеріалів, продуктів харчування для персоналу. Сюди відносяться їдальні, буфети, медичні пункти, бази відпочинку.

На невеликих підприємствах з простими виробничими процесами застосовується без цехова виробнича структура. Основою її є виробнича дільниця.

На великих підприємствах кілька однотипних цехів можуть бути об”єднані в корпус. У цьому разі корпус стає основним структурним підрозділом підприємства. Така виробнича структура називається корпусною.

На тих підприємствах дє здійснюються багатостадійні процеси виробництва і характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини - використовується комбінатська виробнича структура.

Робоче місце – це зона перебування працівника, місце, де він виконує свою роботу. Воно визначається на основі технічних і ергономічних нормативів і оснащується технічними і іншими засобами, необхідними для виконання працівником поставленої перед ним конкретної задачі. В залежності від особливостей виробничого процесу і характеру роботи робоче місце може бути простим, багатоверстатним, колективним, а також стаціонарним, рухливим чи просторовим.

Простим - називається робоче місце, де один працівник обслуговує один агрегат.

Наприклад: токар обслуговує один станок, програміст оди комплект комп”ютерної техніки.

Багатоверстатне - припускає обслуговування одним працівником одночасно декількох агрегатів. Такий тип робочих місць широко розповсюджений у текстильній промисловості та в машинобудуванні.

Колективні робочі місця - у цьому випадку один агрегат обслуговується не одним , а кількома працівниками. Це металургійні підприємства, транспорт, меблева промисловість.

Стаціонарні робочі місця - нерухомі, розташовується на закріпленій території і оснащується стаціонарними засобами. Предмети праці подаються безпосередньо на робоче місце.

Рухливі робочі місця - не мають закріплених за ними виробничих площ, а самі пересуваються до місця розташування предметів праці. Наприклад, бурова машина просувається до місця буравлення, автомобілі, потяги і інші транспортні засоби.

Просторові робочі місця - визначаються характером роботи. Це, наприклад, геологорозвідка, випас худоби. Працівник має не окреслене робоче місце, а лише окреслений простір. Якоюсь мірою, це є вільне робоче місце.

Чисельність і професійний склад персоналу регламентується кількістю і характером робочих місць на підприємстві. Наявність робочих місць строго враховується і постійно регулюється. Повинно бути не більше і не менше того, як потребує технологія й організація виробництва.