4.Класифікація та структура підприємств.

№

пп

Кл Класифікація Оз ознаки

Види підприємств ( фірм)

1

Мета і характер діяльності

• Комерційні /діяльність переважної більшості підприємств має комерційний характер з одержанням прибутку.

• Некомерційні / до некомерційних належать підприємства і організації невиробничої сфери н/г: медичні, освітянські , благодійні, наукові та інші.

2.

Форма власності майна

• Приватні / Ті , що належать громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили - індивідуальні, сімейні.

• Колективні/ Це такі підприємства, що ґрунтуються на власності трудового колективу, кооперативи

• Комунальні / які засновані на власності територіальної громади

• Державні /в т.ч. казенні/ - засновані на державній власності. До них же належать і казенні, такі Що не підлягають приватизації. Рішення про це приймає КМУ. Умови: а/ підприємство проводить діяльність, яка відповідно до чинного законодавства може проводитись тільки державними підприємствами, б/головним споживачем є держава( понад 50%), в/ підприємство є суб”єктом природних монополій.

3.

Національна належність капіталу

• Національні / капітал належить підприємцям своєї країни/

• Закордонні / де капітал є власністю іноземних підприємців , або в частині контролю./ Реєструються в країні місцезнаходження.

• Змішані / спільні/ - капітал належить підприємцям двох або більше країн. Якщо метою є спільна підприємницька діяльність - його називають спільним.

4.

Правовий статус і форма господарювання- найбільш важлива класифікація

• Одноосібні / є власністю однієї особи, або родини. Несе відповідальність за свої зобов”язання всім своїм майном.

Форма їх переважно - малі за кількістю працівників фірми.

• Кооперативні /добровільні об”єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. В економіці України два типи: виробничі і споживчі.

• Орендні / У державному секторі економіки однією з форм підприємництва є орендні підприємства. Оренда полягає в тимчасовому володінні і користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності. В оренді можуть бути цілісні майнові комплекси або цехи, філії і таке інше.

• Господарські товариства / є об”єднання підприємців. Залежно від характеру інтеграції та міри відповідальності за зобов”язаннями вони поділяються на:

- Повні /Всі учасники займаються спільною діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов”язаннями всім своїм майном.

-З обмеженою відповідальністю / вважається таке у якому статутний фонд поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами. Відповідальність учасників - в межах свого внеску, долі.

- Командитні / є товариство, яке поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно такого товариства.

Акціонерні / найбільш розвиненою формою господарських товариств є акціонерні товариства. Головним атрибутом такого товариства служить акція - цінний папір без встановленого терміну обігу. Акція свідчить про пайову долю у статутному фонді, підтверджує членство і право участі в управлінні господарством, дає право на одержання частки прибутку у вигляді дивідендів та участь у розподілі майна в разі ліквідації. Акціонерні товариства бувають двох видів: відкриті, акції яких котируються на фондових біржах і закриті, акції котрих можуть розповсюджуватися лише між його засновниками. Акціонерна форма має суттєві переваги:

• Фінансові - створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій і регулярного одержання доходів в формі дивідендів,

• Економічні - акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв”язків, опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акціями,

• Соціальні - акціонування є важливою формою роздержавлення власності підприємств будь-яких розмірів перетворення найманих працівників на власників певної частки майна підприємства.

5.

Галузево -фукціональний вид діяльності: кваліфікаційна належність підприємств, фірм за галузевою ознакою є зрозумілим із самої назви окремих їхніх груп.

• Промислові

• Сільськогосподарські

• Будівельні

• Транспортні

• Торгові

• Виробничо-торгові

• Торгово-посередницькі

• Іноваційно - впроваджувальні

• Лізингові

• Банківські

• Страхові

• Туристичні

6

Технологічна

(територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування

• Головні ( материнські) /Головні підприємства мають так звані материнські / головні/ підприємства або фірми. Особливістю їх є те, що вони контролюють інші фірми. Залежно від розміру капіталу , що належить материнській фірми, а також правового статусу і ступеня підпорядкованості підприємства, які перебувають у сфері впливу головної фірми, можна поділити на дочірні, асоційовані та філії.

• Дочірне підприємство - юридично самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс, але головна фірма має контрольний пакет акцій над дочірнім підприємством.

• Асоційоване підприємство є формально самостійним, але з різних причин воно залежне від головного і підпорядковане його стратегічним цілям.

• Філії не мають ні юридичної ні господарської самостійності, діє за дорученням головного підприємства і має з ним однакову назву.

7.

Розмір за кількістю працівників

• Великі (невеликі)

• Середні

• Малі (дрібні)

• Мікропідприємства

Групування підприємств за потужністю виробничого потенціалу / розміру підприємства/ одержало найбільш широке поширення. Як правило, підприємства поділяються на три групи: великі, середні і малі. При віднесені підприємства до однієї з зазначених груп використовуються наступні показники:

• Чисельність працюючих,

• Вартість обсягу продукції, яка випускається,

• Вартість основних виробничих фондів.

Централізована система керування економікою СРСР спиралася головним чином, на великі виробничі об”єднання і заохочувала їх розвиток. У промисловості країни середній розмір підприємств, розрахований по числу зайнятих, був у 8-12 разів більше ніж у країнах Заходу. Це диктувалося рядом причин:

1. З єдиного центру керувати меншою кількістю великих об”єктів легше, ніж великою кількістю дрібних;

2. централізована система керування економікою в значно меншій мірі зацікавлена в розвитку малого підприємництва, чим ринкова. Будучи монополістом у рамках всього народного господарства, держава практично цілком застрахована від конкуренції і негативних наслідків монополізму з боку великих підприємств і об”єднань.

3. Великомасштабне виробництво / незалежно від форм власності/ у принципі ефективніше і стабільніше дрібномасштабного. Великі підприємства за рахунок концентрації виробництва, внутрішньої спеціалізації і кооперування мають ряд переваг. Особливо при впровадженні нової техніки і технології, підвищенні якості продукції, зниженні їх собівартості. Для виготовлення продукції у великих обсягах застосовується устаткування і технологія, які мають, як правило, значно більш високі економічні і технічні показники, ніж ті, котрі використовують для виготовлення невеликих партій.

Децентралізована ринкова економіка знаходиться під тиском монополізму з боку великих об”єднань і корпорацій. У боротьбі з монополізмом держава змушена заохочувати і підтримувати масовий розвиток малого і середнього підприємництва. При сприянні держави як противагу монопольному диктату підприємств - гігантів на ринку збуту з”являються тисячі дрібних виробників, що не дозволяють монополіям цілком нав”язувати умови виробництва і збуту, а також рівень якості товарів і ціни на них.

Малі підприємства з”являються не тільки як конкуренти монополій, але й у ролі їх сателітів. У такому випадку на основі технічної документації, яку розроблено великими фірмами, та на їх замовлення малі підприємства виготовляють потрібні замовнику комплектуючі вироби. Це вигідно обом сторонам: великій фірмі не треба при цьому налагоджувати в себе дрібносерійне виробництво, а дрібний підприємець одержує постійні замовлення і заступництво великої фірми.