7. Грілка, міхур з льодом. Показання та протипоказання. Механізм дії, техніка приготування. Продемонструвати виконання на фантомі. Заповнення гумової грілки водою
1. Гумову грілку заповніть гарячою водою (60 °С) до половини або ⅔ об´єму.
2. Витисніть повітря та щільно закрутіть корок. Переверніть грілку корком донизу й перевірте її на герметичність.
Не переповнюйте її водою, тому що таку грілку важко тримати, особливо на болючій ділянці тіла. Проте якщо в грілці мало води, вона швидко охолоджується і не дає потрібного ефекту.
Якщо в грілку потрапило повітря, вода швидше охолоджується, а повітря прогрівається, розширюється, грілка при цьому стає шароподібної форми й погано прилягає до тіла.
Використання грілки
1. Грілку прикладайте до ділянки тіла через прокладку з міркувань гігієни та безпеки (можливі опіки), тобто обгорніть її рушником або пелюшкою і покладіть поверх білизни або навіть поверх ковдри (якщо грілка дуже гаряча).
2. Перед використанням грілки у хворих, які перебувають у непритомному стані, з пониженою тактильною та температурною чутливістю, ослаблених тяжкохворих перевірте її на ступінь нагрівання, приклавши до свого ліктя. Цим ви зможете запобігти можливому виникненню опіків.
3. Періодично змінюйте воду в грілці, роблячи невеликі перерви, і перевіряйте, чи не виникло різкого почервоніння шкіри.
4. Щоб у разі тривалого застосування грілки не розвинулася пігментація шкіри, змазуйте її вазеліном перед процедурою.
Дезінфекція грілки
Після використання звільнену від води грілку протріть двічі полотниною, змоченою 3 % розчином хлораміну з інтервалом у 15 хв, промийте водою, а потім висушіть або витріть насухо чистою серветкою.
Використання міхура з льодом
Під впливом холоду судини шкіри і підшкірної клітковини звужуються, в результаті чого знижується чутливість периферичних нервів і зменшується набряк тканин.
Для дітей міхур з льодом або холодною водою використовуютьвідносно рідко (при кровотечах, травмах і опіках).
Для місцевого охолодження застосовують спеціальні гумові міхури з широким горлом, в які поміщають шматочки льоду (з холодильника) абосніг. Міхур або грілку загортають у рушник і накладають на поверхню шкіри на 20-30 хвилин з проміжками в 10-15 хвилин. Лід або сніг можна покласти в поліетиленовий пакет, міцно його зав’язавши.
Алгоритм дій з льодовим міхуром для лікування дитини відрізняється. Спочатку потрібно на відстані 2-3 см від ураженої ділянки розкласти пелюшку, зверху положити ємність з льодом. Дітям до трьох років холодний компрес слід міняти через 7 хвилин.
При втраті свідомості, мігрені лід прикладають на лобову і потиличну область голови. При укусах, травмах, набряках постановку міхура проводять безпосередньо на місце ураження.
Післяз акінчення терапевтичних дій міхур потрібно звільнити від залишків льоду і води. Дезінфекція полягає в ретельній обробці міхура дезрозчином. Для цьогонатуральну тканину слідзмочити в засобі для дезінфекції, двічі протерти посудину всередині і зовні. Зберігати посудину потрібно у відкритому вигляді.
8. Плевральна пункція. Показання. Підготувати потрібний інструментарій. Участь у проведенні маніпуляцій.
Плевральна пункція – це пункція плевральної порожнини, яку проводять із діагностичною та лікувальною метою, для аспірації плеврального вмісту з подальшим визначенням його характеру та кількості й розправлення легень.
Показання:
1. Травматичний гемоторакс.
2. Пневмоторакс.
3. Наявність плеврального випоту невизначеної етіології.
Протипоказання: облітерація плевральної порожнини.
Зазвичай пункцію здійснюють у положенні хворого сидячи. При скупченні рідини в плевральній порожнині голова і тулуб хворого повинні бути нахилені вперед, а плече на стороні пункції відведено вгору і вперед, що дозволяє розширити міжреберні проміжки; голову і руку хворого слід підтримувати. При великих рубцевих процесах в плеврі плевральну пункцію безпечніше проводити в положенні хворого лежачи на здоровому боці; головний кінець перев’язувального або операційного столу злегка опускають. Таке положення дозволяє запобігти повітряну емболію судин головного мозку в разі поранення вени легкого і попадання в неї повітря.
Плевральну пункцію проводять з дотриманням правил асептики, як правило, під місцевою анестезією 0,5% розчином новокаїну (10-15 мл). Для видалення рідини з плевральної порожнини прокол роблять в сьомому або восьмому міжребер’ї між середньою пахвовій і лопатки лініями; для відсмоктування повітря – у другому або третьому міжребер’ї по среднеключичной лінії. Місце проколу уточнюють за допомогою перкусії, аускультації і рентгеноскопії. Грудну стінку проколюють по верхньому краю ребра, щоб уникнути пошкодження міжреберних судин і нерва, розташованих уздовж його нижнього краю. Вміст плевральної порожнини відсмоктують звичайним шприцом, шприцом Жане або різними спеціальними відсмоктувальними апаратами. Шприц або відсмоктує апарат з’єднують з голкою (троакаром), введеної в плевральну порожнину, за допомогою крана або гумової трубки. При відсмоктуванні повітря або рідини з плевральної порожнини перед тим як від’єднати шприц, на трубку накладають затискач або закривають кран, що дозволяє запобігти потраплянню повітря в плевральну порожнину. У міру віддалення плеврального вмісту іноді дещо змінюють напрямок голки. Евакуація великої кількості повітря або рідини з плевральної порожнини повинна проводитися повільно, щоб не викликати швидкого зміщення середостіння. Проби рідини для лабораторного дослідження збирають в стерильні пробірки, решту рідина – в мірну колбу. Отвір в шкірі після плевральної пункції заклеюють коллодием або рідиною Новікова.
Ускладнення: прокол легені, діафрагми, печінки, селезінки, шлунка, внутриплевральное кровотеча, повітряна емболія судин головного мозку. При проколі легкого з’являється кашель, а у разі введення в тканину легені лікарських засобів відчувається їх смак у роті. При виникненні внутриплеврального кровотечі під час плевральної пункції в шприц проникає червона кров, а при наявності бронхоплеврального свища виникає кровохаркання. Повітряна емболія судин головного мозку може виявлятися гостро виникаючої сліпотою на один або обидва ока, в більш важких випадках – втратою свідомості, судомами. При попаданні голки в шлунок через діафрагму в шприці можуть бути виявлені повітря і шлунковий вміст. При всіх ускладненнях під час плевральної пункції необхідно фазу же витягти голку з плевральної порожнини, укласти хворого на спину у горизонтальне положення, викликати хірурга, а при повітряної емболії судин головного мозку – невропатолога і реаніматолога.
Профілактика ускладнень включає ретельне визначення місця пункції та напрямки голки, суворе дотримання методики і техніки маніпуляції.
Техніка: для видалення повітря з плевральної порожнини пункцію слід проводити в II міжреберному проміжку по середньоключичній лінії (в положенні хворого сидячи) або в V-VI міжреберному проміжку по середній пахвовій лінії (в положенні хворого лежачи на здоровому боку з відведеною за йодову рукою або сидячи). При гідро- і гемотораксі пункцію можна виконувати в VII–ІХ міжреберному проміжку по задній пахвовій або лопаточній лінії.