23. Експрес-методи визначення вмісту глюкози й ацетону в сечі, діагностичне значення. Кількісне визначення глюкози в сечі (експрес метод за допомогою глюкотеста).
Принцип методу. В основі цього ензиматичного методу є специфічне окиснення глюкози ферментом глюкозоксидазою до глюконової кислоти у присутності молекулярного кисню. У результаті реакції утворюється пероксид водню, який розкладається пероксидазою, а виділений кисень окиснює барвник орто–толідин, що забарвлює тест–папір у синій колір.
Хід роботи: У сечу занурюють смужку глюкотеста так, щоб жовта смужка була повністю змочена. Швидко витягають папір із сечі і кладуть змоченим кінцем на пластмасову пластинку і витримують її дві хвилини. Якщо в сечі є глюкоза, тоді жовта смужка (через 2-3 секунди) забарвлюється у різні відтінки зеленого кольору в залежності від концентрації глюкози; при відсутності глюкози колір смужки не змінюється. Точно через дві хвилини порівнюють забарвлення смужки із забарвленням кольорової шкали: 0,1 %, 0,5 %, 2 % розчин глюкози і вище.
Завдяки високій специфічності і чутливості цього методу, простоті та швидкості виконання його широко застосовують як попередній біохімічний тест при масовому обстеженні хворих, а також для самоконтролю хворими в процесі лікуваня.
За результатами проведеного експерименту зробити висновки.
Клініко-діагностичне значення. Глюкозурія настає тоді, коли рівень цукру в крові піднімається вище від “цукрового порогу”. Вона буває при цукровому діабеті, аліментарній гіперглікемії, збудженні ЦНС, ураженні нирок, гіпертиреозі, акромегалії,синдромі Іщенко-Кушинга, тощо.
Виявлення кетонових тіл (проба Герхарда).
Принцип методу. Визначення грунтується на здатності ацетоацетату утворювати з феруму хлоридом (ІІІ) сполуки, забарвленої у червоний колір.
Матеріальне забезпечення: сеча, 10 % розчин феруму хлориду (ІІІ), пробірки.
Хід роботи: До 5 мл сечі додають по краплях 10% розчин феруму хлориду (ІІІ); випадає в осад фосфатів заліза FePO4;
При наявності ацетоацетату після додавання зайвої краплі хлориду заліза (ІІІ) з’являється червоне забарвлення (реакція на еноли), яке поступово зникає в результаті самовільного декарбоксилювання ацетоацетатної кислоти:
За результатами проведеного експерименту зробити висновки.
Клініко-діагностичне значення. У нормі за добу виділяється 20 – 40 мг кетонових тіл. Збільшення кількості кетонових тіл в крові (кетонемія) і сечі (кетонурія) спостерігається при цукровому діабеті, дефіциті вуглеводів у харчуванні (вуглеводне голодування), тиреотоксикозі, ураженні печінки, важких інтоксикаціях.
24. Антибіотикотерапія. Правила розведення. Демонстрація проби на чутливість до антибіотиків на фантомі.
Принципи антибіотикотерапії
1. Обґрунтованість (покази, тропність, чутливість флори).
2. Адекватність – призначення як мінімум одного антибіотика, до якого in vitro чутливі всі ймовірні збудники.
3. Контроль резистентності.
4. Оцінка стану органу-мішені; (сторонні явища).
5. Урахування фармакодинаміки (шлях введення, шляхи поширення).
6. Адекватна доза (разова, добова, курсова).
7. Ефективний шлях введення.
8. Резервування нових антибіотиків для лікування важких інфекцій.
9. Ротація . (періодичне виведення із застосування1-2 антибіотиків на 2г12 міс).
10. Заходи посилення чутливості до антибіотиків (див далі).
11. Одночасна детоксикація, корекція метаболізму, імунокорекція.
12. Відмова від малоефективних препаратів.
13. Відмова від антибіотиків широкого спектру дії при чутливості збудника до препарату вузького спектру.
14. Не застосовувати один препарат місцево і системно.
Причини резистентності до антибіотиків:
тривале застосування традиційних антибіотиків,
тривале перебування хворого в стаціонарі,
нераціональне дозування.
Механізми антибіотикорезистентності:
мутація хромосом, що спричиняє зміну структур-мішеней антибіотиків,
позахромосомні генетичні елементи (R-плазміди), що здатні до хімічної модифікації антибіотиків або зменшення проникності мембран,
ферменти, що руйнують хіміопрепарати,
посилення синтезу природних метаболітів, що пригнічують дію антибіотиків.
Розрізняють стандартне і нестандартне розведення антибіотиків.
Нестандартне розведення залежить від дози антибіотика: пр малих дозах кільість розчинника збульшують, при великих -зменшують.
При стандартному розведенні антибіотиків існує 2 варіанти:
спосіб 1:1 — 1 мл розчиненого препарату містить 100 000 ОД, або 0,1 г антибіотика. У такий спосіб розводять антибіотики у флаконах, що містять 500 000 ОД (0,5 г) препарату і менше;
спосіб 1:2 — 1 мл розчиненого препарату містить 200 000 ОД, або 0,2 г, антибіотика; у цей спосіб розводять антибіотики у флаконах, у яких міститься 500 000 ОД (0,5 г) препарату і більше.
ПРИМЕР: Пенициллин выпускают во флаконах по 1 000 000, 500 000 и 250000 ЕД (что соответствует 1 млн. ЕД - 1 г, 500 тыс. - 0,5 г, 250 тыс. - 0,25 г)
На 500 000 ЕД при разведении 1:1 берем 5 мл растворителя.
На 500 000 ЕД при разведении 1:2 берем 2,5 мл растворителя.
Кількість мілілітрів розчинника для антибіотиків у флаконах визначають шляхом ділення одиниць чи грамів, що містить флакон, на 100 000 (0,1) чи 200 000 (0,2) відповідно.
Розчинники для антибіотиків такі: Можуть бути вода для ін'єкцій, ізотонічний (0,9 %) розчин натрію хлориду, а найчастіше для зменшення больових відчуттів під час ін'єкцій — 0,25-0,5 % розчин новокаїну чи лідокаїну.