1. Складання дієт до різних захворювань. Значення лікувального харчування в комплексному лікуванні пацієнтів.

Дієта №1 -застосовується при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки на стадії затухаючого загострення та компенсації; хронічний гастрит із вираженими диспепсичними явищами (печія, відрижка), підвищеною кислотністю шлункового соку.

Дієта №2 - хронічний гастрит із секреторною недостатністю у період загострення захворювання та превалювання порушень роботи кишківника; хронічний ентероколіт поза загостренням.

Дієта №3 - порушення моторної функції кишківника, що супроводжується закрепами.

Дієта №4 - застосовується при усіх випадках подразнення шлунково-кишкового тракту, що супроводжується розладами діяльності кишківника.

Дієта№5 - хронічні захворювання печінки та жовчного міхура поза періодом загострення.

Дієта№6 - подагра, сечокислий діатез.

Дієта№7 - захворювання нирок у фазі одужання та поза загостренням.

Дієта №8 - застосовується при ожирінні.

Дієта №9 - цукровий діабет.

Дієта №10 - захворювання серця та судин.

Дієта №11 - застосовується при захворюваннях легень.

Дієта №12 - розлади нервової системи.

Дієта №13 - гострі інфекційні хвороби.

Дієта №14 - при фосфатурії та оксалатурії.

Дієта №15 - різноманітні захворювання, які не потребують спеціальних лікувальних дієт, та проходять без порушень травлення; у період одужання та переходу до звичайного харчування після дієтотерапії.

Лікування пацієнта харчуванням – дієтотерапія – невід'ємний і істотний аспект загального плану лікувальних заходів при всіх захворюваннях, має на меті відновити порушення в обміні речовин, впливати на хворобливий процес, виключити продукти, що шкідливо впливають на хворі органи, і всім цим поліпшити стан хворих.

2. Термотерапія. Правила проведення термотерапії, дезінфекція та зберігання термометрів. Види гарячки. Цифровий і графічний запис температури в температурний лист.

Термотерапія (теплолікування) - метод фізіотерапії, полягає в дозованій впливі тепла на

організм людини. Тепло подразнює рецептори, внаслідок чого розширюються судини, посилюється

кровотік, поліпшується живлення тканин, обмін речовин, підвищується фагоцитоз.

Термотерапія використовує тепло природних і штучних джерел: вологе тепло водяних ванн, зігріваючих компресів, лікувальних грязей. І сухе тепло грілки, інфрачервоної лампи, парафіну, сухоповітряних і електросвітових ванн. Для більш глибокого прогрівання термотерапія використовує високочастотні і надвисокочастотні струми.

Термотерапія викликає місцеві і загальні реакції організму. Перші виявляється у поліпшенні крово - і

лімфообігу. Під впливом тепла розширюються кровоносні судини, що призводить до гіперемії і

підвищенню температури шкіри. Це супроводжується прискоренням процесів обміну, утворенням

біологічно активних речовин, посиленням процесу регенерації, розсмоктуванням продуктів тканинного розпаду. Все це обумовлює протизапальний, знеболюючий і розсмоктуючий ефект термотерапії.

Термотерапия показана пациентам при нарушении обмена веществ, ожирении, нарушении привычек питания, целлюлите, мышечных болях, отеках и застойных явлениях, склонности к простудным заболеваниям. Термотерапия показана также для восстановления после интенсивных физических нагрузок. Противопоказаниями можно назвать нарушения свертываемости крови, лихорадочные состояния и высокую температуру тела, беременность, злокачественные опухоли, туберкулез, болезни сердца, наличие протезов из металла.

Застосування холоду.

Під впливом низької температури настає звуження судин, сповільнюється струм

лімфи. Холод застосовують як для загального, так і для місцевого впливу при перегріванні тварин, при

ударах, кровотечах. Для охолодження використовують холодну воду, температура якої 5 - 15 ° С, сніг,

лід, глину. Холодні процедури протипоказані при гостро протікають гнійних і некротичних процесах.

1. Продезінфікуйте термометри.Після використання термометра в складках замочити його в 1% розчині хлораміну на 30 хвилин або в 3% розчині перекису водню на 80 хвилин.

2. Промити водою й насухо витерти.

3. Після виміру температури в прямій кишці термометр замочити в 3% розчині хлораміну на 1 годину, при необхідності знежирити, промити водою й насухо витерти.

Гарячка (febris) характеризується розладом терморегуляції і підвищенням температури тіла. У розвитку гарячки розрізняють три стадії:

1. Стадія підвищення температури тіла (stadiumincrementi).  Підвищення температури тіла може бути швидким (від кількох годин до доби) і повільним (протягом кількох днів). На цій стадії активуються процеси теплопродукції при одночасному зменшенні тепловіддачі в результаті звуження периферичних судин.

2. Наступна стадія - це стадія утримання температури тіла (stadiumfastigii), тобто період, коли проявляються найбільш типові для гарячки патологічні зміни. Цю стадію характеризують за висотою підвищення температури тіла і за особливостями перебігу.

3. Стадія зниження температури до норми (stadiumdecrementi), яка може перебігати швидко, протягом кількох годин - критичне зниження (crisis), або повільно, протягом кількох днів (lysis).  Критичне зниження температури тіла супроводжується потінням, зниженням частоти пульсу та дихання, поліпшенням загального стану. Однак у деяких випадках температура тіла знову підвищується і тримається протягом кількох днів. Це - несправжній, або перерваний криз, який свідчить про поширення патологічного процесу. При критичному зниженні температури тіла в тяжких випадках унаслідок різкого зниження тонусу і розширення периферичних судин може розвинутися гостра судинна недостатність - колапс. За ступенем підвищення Т тіла:

• Субфебрильна (слабка) – коли температура підвищується не більше, ніж на 1 °С за максимальну нормальну температуру

• Фебрильна (помірна) - температура підвищується на 1-2 °С

• Піретичну, або високу - до З °С

• Гіперпіретичну (дуже високу) – більше ніж на З °С, порівняно з максимальною нормою

Залежно від характеру добових коливань:

• Постійна гарячка (febriscontinua) характеризується тим, що добові коливання підвищеної температури тіла не перевищують 1 °С. Так перебігають крупозна пневмонія в коней, злоякісна катаральна гарячка у великої рогатої худоби та септичні процеси.

• Послаблювальна, або ремітуюча гарячка (febrisremittens) характеризується високою температурою з добовими коливаннями більше 1 °С, яка до норми, однак, не повертається. Така гарячка спостерігається під час розвитку гнійних процесів у різних органах.

• Переміжна, або інтермітуюча (febrisintermittens) відрізняється чергуванням періодів короткочасного підвищення температури понад 1 °С (пароксизми) із періодами нормальної температури тіла (апірексії), які тривають 1-3 дні. Цей вид гарячки спостерігається при гострій катаральній бронхопневмонії.

• Виснажлива, або гектична (febris hectica) гарячка характеризується високим підвищенням температури з подальшим зниженням її до норми або навіть нижче. Добові коливання температури при цьому становлять 3-5 °С. Спостерігається такий тип гарячки при сепсисі та гнійних процесах.

• Для зворотної гарячки (febrisrecurrens) типовим є правильне чергування (по кілька днів) періодів високого підвищення температури з періодами нормальної температури і навіть зниженої. Підвищення і зниження температури відбувається швидко, а добові коливання в період підвищення такі ж, як при постійній або послаблювальній гарячці. Такий тип гарячки має місце при пневмоніях, коли після кількаденного лікування антимікробними препаратами їхнє застосування припиняють і температура тіла знову підвищується.

• Атипова гарячка (febrisatipica) відзначається різними добовими коливаннями температури тіла без будь-яких закономірностей.