22. Правила вимірювання добового діурезу, водного балансу. Діагностичне значення.

Мета: Діагностична.

Показання: Призначення лікаря

Протипоказання:немає

Місце виконання: Лікувальний заклад.

Підготувати необхідне: Мірний стакан, вага для зважування фруктів, овочів, градуйована ємність (бажано на 3 літри), банка ємністю 0,5 л

Алгоритм виконання:

Психологічно підготуйте пацієнта до виконання маніпуляції, отримайте згоду на проведення дослідження.

а) визначення добового діурезу:

1. Пацієнт вранці о 6 годині повинен прокинутись і звільнити сечовий міхур в туалет (ця сеча не збирається).

2. Лежачий пацієнт збирає сечу в сечоприймач або підкладне судно, молодша медична сестра виливає її в туалет.

3. Протягом доби (вдень та в ночі) до 6 години ранку наступного дня, пацєнт збирає сечу в банку ємністю 0,5 л і зливає її в градуйовану ємність.

4. Лежачий пацієнт збирає сечу в сечоприймач або підкладне судно, молодша медична сестра виливає її в відповідну ємнісь.

5. Після закінчення доби медична сестра визначає кількість виділеної сечі і записує цифрою результат вимірювання у відповідну графу температурного листка.

б) визначення водного балансу:

1. Протягом усієї доби фіксувати кількість випитої пацієнтом рідини, включаючи не тільки напої, а і рідку частину перших страв.

2. Зважувати на вазі фрукти і овочі, тому що маса фруктів та овочів приймається повністю за кількість спожитої рідини.

3. Враховувати кількість рідини, введеної парентерально.

4. Водний баланс визначити по співвідношенню прийнятої рідини та виділеної за добу сечі. 5.Оформіть направлення.

6. Зробіть відмітку про виконання процедури.

7. Добовий діурез в нормі повинен становити не менше 75-80% від усієї прийнятої за добу рідини.

Примітка. Сечу збирають протягом доби. О 6.00 (початок відліку часу) хворий повинен помочитись, але цю сечу виливають. Всі наступні порції сечі протягом доби збирають у приготовлений посуд. Останній раз хворий мочиться в банку о 6.00 наступного дня. Після цього медична сестра визначає об'єм виділеної за добу сечі.

Добовий діурез порівнюють із кількістю випитої та введеної парентерально pjдини. Таким чином визначають водний баланс.

Діурез вважають позитивним, якщо кількість виділеної сечі більша від кількості випитої рідини. Це спостерігається тоді коли хворий вживає сечогінні препарати, тобто в період сходження набряків. Сходження набряків можна контролювати за допомогою щоденного (вранці після відвідування туалету) визначення маси тіла; зменшення маси тіла свідчить про зменшення набряків і навпаки. Якщо хворий випиває багато рідини, а сечі виділяється мало, говорять про від'ємний діурез і накопичення рідини в організмі.

За добу людина виділяє приблизно 1000—1500 мл сечі, але ця кількість може коливатися залежно від кількості випитої рідини, різних фізіологічних і патологічних умов.

Примітка:

• При помірній фізичній активності нирки виділяють приблизно 75—80 % усієї рідини, що надходить в організм; решта рідини виділяється через шкіру та через легені, деяка кількість — з калом.

• При обліку вжитої рідини потрібно пам'ятати, що воду містить не тільки рідка їжа (бульйон, чай, борщ), але й тверді страви (овочі, фрукти, пюре, каші, котлети тощо).

• При підвищенні температури тіла понад 37 °С втрата води через легені і шляхом випаровування з поверхні шкіри на кожен градус становить приблизно 200 мл за добу.

• Ввиділення невеликої кількості сечі не завжди є показником затримки води в організмі, оскільки вода може виділятися в значній кількості потовими залозами, а також при блюванні чи проносі.

• Здорова людина мочиться 5—6 разів на добу, переважно вдень.

Розрізняють:

• поліурію — збільшення добового діурезу до 3000 мл та більше на фоні звичайного водного режиму; спостерігаються при цукровому і особливо нецукровому діабеті. Поліурія буває також при швидкому сходженні набряків

• полакурію — справжнє часте сечовипускання, коли щоразу виділяється невелика кількість сечі (добовий діурез не порушується),

• олігурію — виділення сечі 100–500 мл/добу. Причиною олігурії можуть бути захворювання нирок, серця, а також виділення води з організму іншими шляхами (блювання, пронос).

• анурію — виділення менше 200 мл/добу. Вона може виникнути внаслідок гострого запалення нирок, отруєння сулемою та з інших причин.

• ішурію — гостра або хронічна затримка сечовиділення. = рефлекторне припинення сечовипускання (після операцій на органах травного каналу, малого тазу) або через закриття сечовипускного каналу пухлиною передміхурової залози у чоловіків, або каменем, наявним у сечовому міхурі;

• ніктурію — при визначенні добового діурезу, частка нічної порції сечі зростає; також явище коли сечовипускання в нічний період частіше одного разу, Спостерігається при серцевій слабкості, нирковій недостатності;

За наявності в сечі еритроцитів (гематурія) сеча може набувати червоного кольору різної інтенсивності: від ледь помітного рожевого до яскраво червоного (кольору м'ясних помиїв).

Сеча може бути мутною, містити осад через велику кількість у ній лейкоцитів (лейкоцитурія), гною (піурія), бактерій (бактерійурія), білка (протеїнурія) та солей.