I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

• Дайте визначення гумору. З якою метою письменники використовують його у власних творах?

• Наведіть приклади доброзичливого гумору, посилаючись на досвід та вивчені літературні твори.

• Які твори художньої літератури про дітей ви знаєте? Чи мають вони будь-який зв’язок між собою?

• Як ви ставитеся до своїх батьків? Чого вони навчають вас?

• Чим ми зобов’язані своїм батькам? Чи бувають у вас з ними деякі непорозуміння? Через що?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Кращий шлях зробити дітей гарними — це зробити їх щасливими.

О. Уайльд

Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець.

Народне прислів’я

Твори С. Васильченка озвучують у людських серцях найпотаємніші ліричні струни, оживляють веселі усмішки, утверджують високі пориви до краси і гуманізму.

О. Непорожній, В. Олійник.

1. Життєвий і творчий шлях С. Васильченка (матеріал для вчителя)

2. Вступне слово вчителя про С. Васильченка як дитячого письменника

С. Васильченко, письменник і вчитель, завжди любив дітей і присвятив їм чимало щирих і правдивих творів, у яких подав цілу галерею дитячих образів.

Вболіваючи за долю дітей з народу, Васильченко вважав, проте, «за неприродне малювати їхнє життя одними сумними фарбами… Не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість, життя…»

Діти — герої Васильченкових оповідань — жваві, дотепні, сповнені енергії, кмітливі, допитливі. Життя бідняцьких дітей — безхлібне й невеселе, від недоїдання вони худі аж світяться, стають сумними й зажуреними, але досить їм ласкаве слово сказати, приголубити, і вони щиро, по-дитячому втішаються. Та це лише початок шляху, де на них чекатимуть розчарування, зіткнення з соціальною кривдою і боротьба за людську гідність. Дитячий світ маленьких героїв, немов крапля чистої джерельної води, вбирає в себе і віддзеркалює промені сонця і хмари життєві.

За порівняно короткий час ім’я Степана Васильченка стало досить популярним, найкращі його твори з учительського життя, про селян та їхніх дітей здобули визнання серед широких читацьких кіл.

3. Опрацювання твору С. Васильченка «Свекор»

3.1. Виразне читання, переказування уривків з твору.

3.2. Історія написання твору «Свекор».

Вперше опубліковано в часопису для дітей старшого та молодшого віку «Молода Україна», що видавався у Києві (1911, № 9).В українському літературно-мистецькому та економічно-науковому журналі «Нова громада», де вперше була надрукована авторська інсценізація «Свекра» (1924, № 36), через рік (1925, № 5—6) С. Васильченко писав: «Дітей ця п’єска захоплює своїм художнім комізмом. За успіх її свідчить і те, що протягом трьох місяців вийшло її друге видання».

3.3. Особливості назви твору.

З м’яким доброзичливим гумором письменник змальовує образ Василька, який любить «старувати», тобто серйозно, по-дорослому повчати старших. Тому головний герой і є «свекром».

3.4. Тема: зображення малого Василька — свекра, який хоче одружитися, бути господарем, але, дізнавшись про обтяжливість та відповідальність цієї справи, відразу відмовляється від власного рішення.

3.5. Ідея: висміювання Василя за намагання одружитись з Ганною, яка врятувала його з багнюки, та бажання хлопця вести безпечне і безтур-ботливе життя.

3.6. Основна думка: господарювання виявляється не на словах, а в конкретній діяльності, сумлінній праці, великій відповідальності за доручені справи.

3.7. Жанр: оповідання соціальної спрямованості.

3.8. Сюжет і композиція.

Малий хлопець Василько, якого було прозвано свекром через те, що він повсякчас усім робив зауваження, чимось був незадоволений, вирішив одружитися. Все було готово до сватання. А коли батько зобов’язав сина працювати, заробляти гроші, доглядати за родиною, Василько миттєво змінює власне бажання і говорить: «Так то й женитись!.. Там тобі така морока й що нехай його й кат візьме!..»

За зовнішньо благополучним родинним затишком криється соціальна кривда: не так уже безжурно живеться батькам і старшим братам та сестрі Василька, які з ранку й до ночі важко працюють. Їхнє життя повне всіляких знегод, але вони вміють пожартувати, посміятися.

Експозиція: Василько, який завжди у дорослих викликав усмішку, всім намагався зробити зауваження, чимось висловити власне незадоволення.

Зав’язка: виявлення бажання хлопця одружитися з Ганною, яка врятувала з багнюки його самого та його чоботи.

Кульмінація: щоб бути господарем, слід заробляти гроші, доглядати й годувати батьків, але це не для Василя.

Розв’язка: одруження для Василя — велика морока.

3.9. Характеристика образу Василька. Орієнтовний план.

1) Василь — наймолодша дитина в родині бідного селянина.

2) Портрет хлопця. («…сірими великими очима, що суворо оглядали всякого з-під великого чола, поважна хода; гукне, наче гримає старий, бородатий Микола — чабан»)

3) Василь — «свекор».4) Риси характеру «свекра»:а) непосидючий;б) завжди чимось незадоволений;в) праведник (полюбляв повчати інших);г) лінивий до читання;д) безпечний;е) наївний.

5) Жарт з героєм щодо його одруження.

3.10. Опрацювання змісту твору за питаннями:

• Чи чули ви в розмові дорослих слово «свекор». Кого воно стосується?Чому Василько завжди викликав усмішку в дорослих?У чому виявляється «старування» Василька?Якою улюбленою справою захопився хлопець?Як «свекор» ставився до навчання?

• Чим пояснити те, що Василько дав згоду на одруження?Що ми дізналися про родину, в якій жив хлопець?Якою уявляв «свекор» свою дружину?Чим заслужила на велику увагу Василька чорноброва Ганна?Які обов’язки були в батька хлопця як господаря?Чому Василько відмовився одружуватися?Як хлопець сприйняв жарт відносно себе?Який висновок зробив «свекор» щодо власного одруження?Що комічного у творі?Чого вчить нас це оповідання?