2.Виразне читання як засіб емоційного впливу, естетичного сприймання художнього твору

„Майстерність мовлення, виразного читання, – зазначає І. Олійник, – необхідні вчителю не тільки тому, що за самою специфікою його роботи доводиться багато говорити, читати, а й тому, що виразне слово допомагає ефективно застосовувати методи педагогічного впливу на учнів, розвивати їхню пізнавальну діяльність”. Учителеві необхідно розуміти певну відмінність між художнім та виразним читанням.

Художнє читання – засіб пропаганди кращих зразків художньої літератури, засіб культурного, духовно-естетичного виховання, який розуміється у сценічних умовах.

Виразне читання – один із головних засобів впливу на всебічний гармонійний розвиток дитини через художні твори різних жанрів, інших джерел писемності і безпосереднє слово вчителя, формування естетично розвиненого читача, здатного відчувати художнє слово, уміння насолоджуватися прочитаним”

Ясна і правильна передача думок автора - перше завдання виразного читання. Логічна виразність забезпечує чітку передачу фактів, які повідомляються словами тексту та їх взаємозв'язок. Воно завжди включає в себе ставлення автора до зображуваних ним явищ життя, його оцінку явищ, емоційне їх осмислення. Очевидно, виразна мова досягає мети все ж таки швидше, ніж мова просто правильна. Особливо важливо це для вчителя початкових класів, адже молодші школярі, як відомо, більш емоційні.

Більше значення виразно читання як засобу морального і естетичного виховання надавали багато відомі педагоги: К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, М.А. Рибникова, Л.А. Горбушина. питання виразного читання висвітлювали методисти минулого і сучасності Т.А. Задорожна, Н.А. Зайцева та ін.. Проблема виразного читання в школі привертала увагу багатьох методистів ( Острогорського, Балталона).

«Виразне читання» - писала М.Рибникова, - це та перша і основна форма конкретного наочного навчання, яка для нас важливіша за будь яку наочність зорового порядку». Саме тому вона називає читання творів музикою живого слова. Адже завждяки виразному читанню в учня складається перше враження про художній твір, про його ідейно-тематичну і жанрову своєрідність , особливості мови. Виразне читання худ.твору здатне викликати у слухача яскраві картини життя.

Завдяки виразному читанню учні живуть у полоні тих почуттів, які викликані читцем. Читець не тільки знайомить слухачів з текстом, а й "нав'язує" їм свою оцінку мистецького твору, своє розуміння дійсності, відображеної у ньому.

На уроках може звучати виразне читання вчителя, учнів, а також художнє читання майстрів сцени. Особливо важлива роль відводиться грамзаписам при первісному ознайомленні учнів з драматичними творами. Наприклад, перед аналізом п'єси І.Котляревського «Наталка Полтавка» учні прослухають фрагменти: пісню "Віють вітри..."; монолог Наталки; зустріч Наталки з возним; розмову Наталки з матір'ю; зустріч з Петром; фінал п'єси.

Через слухове сприймання можна передати весь світ почуттів, але засоби передачі повинні випливати зі специфіки мистецтва. Часом учитель зверта¬ється до грамзаписів, коли вперше знайомить учнів з віршами, з прозовими творами. Грамзапис позбавлений багатьох зовнішніх атрибутів впливу на слухача, через які передається відповідний настрій, встановлюється безпосередній контакт з учнями. Мова йде не про небажаність використання грамзапису взагалі, а про перевагу під час першої зустрічі учнів з твором безпосереднього спілкування з ними вчителя.

Читати ліричний твір треба неодноразово. Не можна читати поезії строфами кількома учнями, адже втрачається емоційне й естетичне сприйняття твору. Наприклад, поезії Лесі Українки «Як дитиною бувало», «Тиша морська».