4.Специфіка вивчення драматичних творів у 8-9 класах

Аналітико-синтетичну роботу над текстом драматичного твору доцільно розпочинати з бесіди про список дійових осіб: пропонуємо школярам на основі власних вражень доповнити авторські дані про кожного з основних персонажів (вік, зовнішність, основні риси характеру, напрям інтересів, прагнення тощо). З'ясовуємо, на які конфліктуючі групи діляться персонажі, хто очолює кожну з них, а також - де, коли, за яких соціальних умов відбуваються події. Ці первинні відомості доповнюються, конкретизуються в процесі поглибленої роботи над твором.

У зв'язку з тим, що в п'єсі майже повністю відсутні авторські пояснення причин виникнення подій, повороти сюжету, мотиви вчинків і поведінки персонажів, особливості їх характеру й складу розуму, почуттів й настроїв, реакції на різні факти і явища, характер зв'язків між героями (громадських, службових, родинних, інтимних), ставлення один до одного тощо, всі ці відомості учні мають здобути самі на основі дослідження діалогічного тексту. Наприклад, з коротенької яви IV (перша дія п'єси І.Карпенка-Карого "Сто тисяч" у 9 класі) ми дізнаємося, що Невідомий - пройдисвіт; Копач змолоду командував взводом, складаємо уявлення про особливості його мовлення. Ширші відомості подано в монолозі Герасима (ява VI).

Важливо також ураховувати дані різного характеру, вміщені в ремарках.

Готуючись до уроку, вчитель визначить, які сцени, яви, діалоги й монологи особливо цінні в ідейно-тематичному та освітньо-виховному відношенні, а тому на них слід зупинитися на уроці; передбачить методичні прийоми, намітить запитання й завдання. Ці частини тексту перечитуються, обговорюються, із здобутих даних робляться часткові висновки. З тих частин, які немає змоги розглянути на уроці докладно, добираємо важливі відомості (шляхом бесіди чи короткого повідомлення когось з учнів).

Пожвавлює роботу над текстом заздалегідь підготовлене читання в особах важливих сцен. Щоб таке читання було виконане на належному рівні, кожний читець повинен добре уявляти обстановку, в якій протікає відтворюваний момент дії, характер, настрої не лише "свого" персонажа, а й "партнерів", їх взаємини, інтереси, прагнення, особливості мовлення тощо.

Специфічним прийомом роботи над текстом п'єси є режисирування важливих або складних для розуміння учнями частин (яв, уривків). Робота може проходити колективно або індивідуально. На основі авторських ремарок та власних уявлень учні описують вигляд сцени, зовнішність артистів-виконав-Ців, їх манеру тримати себе, взаємини, настрої, інтонації, з якими вони вимовляють свої репліки чи виголошують монологи, міміку, жести й ін.

Проводячи спостереження над текстом п'єс, учні переконуються, що мова їх своєрідна. Внаслідок того, що виклад у п'єсі ведеться у формі висловлювань персонажів, мова цих творів в основі своїй літературна, має сильний струмінь розмовної як щодо лексики (розмовно-побутові слова й вислови), так і синтаксису (риторичні запитальні й окличні речення, звертання, умовчання, обриви, еліпси тощо). У монологах виклад нерідко наближається до викладу в епічних чи ліричних творах, але й тут все ж переважають ознаки розмовної мови; діалоги цілком підпорядковані законам розмовної мови. У діалогах, як правило, висловлювання короткі, думка іноді залишається недоговореною з розрахунком на те, що слова будуть доповнені жестом, мімікою, інтонацією.

Авторська мова (в ремарках), як правило, дуже лаконічна. Проте в деяких драматичних творах ("Лісова пісня" Лесі Українки10 клас!!!) окремі ремарки становлять поетичні зарисовки природи або мініатюрні психологічні новели чи вірші в прозі.

Драматичні характери творяться за допомогою майже всіх тих же прийомів, що й епічні (опис зовнішності, відтворення вчинків і поведінки, висловлювань, відзиви інших персонажів - опосередкована характеристика, реакція на різні події, явища тощо). Проте майже зовсім виключена пряма (авторська) характеристика; вдача персонажів розкривається в дії і через висловлювання; певну роль відіграє й самохарактеристика, тобто повідомлення героя про свою вдачу, смаки, вподобання, прагнення тощо.

Якщо вчитель звертатиме увагу школярів на те, що в ремарках дієслова мають форму теперішнього часу, то це допоможе учням переконатися, що в п'єсі дія зображується як живий процес, який протікає перед нашими очима.

У літературознавстві здавна панує думка, що "драма живе лише на сцені" (М.Гоголь), бо лише у грі артистів розкривається кожний характер, оживають події, зображені письменником. Тому дуже бажано побачити виучувану п*єсу в театрі чи на телеекрані. Щоб сприймання вистави було глибо¬ким і учні зосередилися на головному, напередодні доцільно провести з ними настановну бесіду, в якій порадити простежити за грою виконавців головних ролей і з'ясувати, наскільки, на думку школярів-глядачів, повно й переконливо відтворені у грі артистів провідні риси характерів героїв, відтворено їх образ, що від себе вніс виконавець, чи вдало; які сцени найбільше схвилювали й чому; що нового в уявлення про місце і час подій внесли декорації тощо.

Велику користь дає відвідування театральних музеїв, де учні знайомляться з документами про сценічну діяльність театрів, про видатних артистів, бачать макети оформлення сцени для різних вистав, костюми, дізнаються про роботу художників-декораторів тощо. У літературному кабінеті доцільно оформити "Театральний куточок", де помістити портрети відомих артистів, знятих у різних ролях, макети й малюнки вигляду сцени під час вистав виучуваних п'єс, відгуки глядачів і театральних критиків, кращі учнівські роботи й ін.

У 8-9 класі вивчаються такі драматичні твори:

8клас: І.Карепенко-Карий «Сто тисяч» 9 клас: шкільна драма – Ф.Прокопович «Володимир», І.Котляревський «Наталка-Полтавка». Перед тим як аналізувати трагікомедію Прокоповича «Володимир», вчителю доречно зробити невеличкий екскурс щодо щодо історії виникнення та призначення драми у школі на Україні, про жанрове розмаїття шкільних драм, далі зясовується особливість назви твору, ідейно-художній зміст, проблематику, бесіда змістом твору тощо. На прикладі п’єси «Наталка Полтавка» учні через репліки, діалоги мають зрозуміти образ Наталки як уособлення кращих рис укр.. жінки. Але спершу треба уявити, коли відб.. дія (на Полтавщині протягом одного дня (почин.. вранці, коли Наталка йде по воду, а закінчується, коли сонце низенько, вечір близенько), потім зясувати конфлікт твору (моральний – між вірністю у коханні та виконанням дочірнього обов’язку; внутрішній – розгортається в Наталчиній душі, конфлікт серця і розуму). За жанром – це соціально-побутова драма, а будь-яка драма несе в собі гострий конфлікт, постійну напругу. Урок засвоєння нових знань проходив у формі слайдів з питаннями за змістом твору, потім учні дивилися коротенькі уривки з фільму, які акцентували увагу на Наталчиному характері, її поведінці, мові, вчинках.