54. Вивчення публіцистичних творів на уроках літератури. Скласти план роботи.

Робота зі статтею, присвяченою творчості певного письменника, дає учням взірець літературознавчого аналізу твору, визначення ознак індивідуального стилю автора, встановлення його зв’язків з історичною епохою та літературною традицією.

До опрацювання в класі літературно-критичної статті вчитель вдається зрідка, бо це складна навчальна робота.

Методика роботи зі статтею вимагає чіткості й послідовності в організовуванні навчальних ситуацій і передбачає такі етапи:

1. Підготовка до сприйняття статті. Учнів потрібно інтелектуально підготувати до опрацювання наукового матеріалу. Учитель має ставити цікаву, але заскладну для школярівпроблему, яку вони не здатні розв’язати самотужки. Тоді на допомогу приходить наукова думка—влучна, стисло й точно сформульована. Якщо в науковому тексті є невідомі учням терміни, слід провести підготовчу словникову роботу. Статтю можна скоротити, вилучивши заскладні місця, роздрукувати спрощений варіант і покласти на учнівські столи.

2. Читання статті. Учні повинні не тільки чути, а й бачити текст: на слух цей науковий матеріал дитина не сприйме, бо речення, як правило, є складними синтаксичними конструкціями, та й сама думка нелегка для розуміння. З огляду на це статтю читають із зупинками, з поверненням до складних місць для їх осмислення, із занотовуванням ключових висловлювань. Отже, статтю читає і коментує вчитель, ставлячи запитання учням для їх розумової активізації та перевірки адекватності сприйняття.

3. Письмове опрацювання статті. Його можна здійснити в різних формах: план, тези, конспект, виписки. Передусім учнів потрібно навчити усіх форм роботи. Задля цього певний фрагмент із завершеним смислом опрацьовують спільно в усі способи.

Для того щоб скласти план, слід з’ясувати процес розгортання думки в статті. Кожний пункт плану має відображати етап у перебігу роздумів науковця.

Тези — розгорнутий план зі стисло сформульованими думками. Учні мають розширити кожний пункт плану, розкривши судження, закладене в ньому.

Конспект становить текст, а не окремі судження. Він складається зі слів автора і вільного та лаконічного їх переказу. Конспект значно коротший за статтю, недеталізований, але має зберегти її основні думки та найпереконливіші докази.

Виписки роблять у тому разі, коли цікавитьне весь зміст статті, а його певний аспект, наприклад ознаки індивідуального стилю письменника. Тоді текст прочитують повністю, а виписують із нього тільки ті фрагменти, які присвячені аналізованій проблемі.

Цитування статті не є повноцінним опрацюванням, бо учні не засвоюють зміст розвідки, а залишають у пам’яті одне чи кілька висловлювань із неї. Цитування можна розширити в такий спосіб: назвати учням низку проблем, які вони мають розв’язати словами науковця, процитувавши його.

На практиці вчителі зрідка ознайомлюють школярів зі статтею в повному обсязі, натомість повсякчас звертаючись до фрагментів наукового тексту, добираючи цитати з точними, інтелектуально наповненимита образно й лаконічно сформульованими висловлюваннями. Такі цитати можуть стати епіграфом уроку, проблемою для розв’язання, темою твору, завданням для тлумачення вдома, матеріалом для добирання цитат із художнього тексту, які підтверджують правильність чи хибність висловленої критиком думки.