47.Зміст, структура і навчально-виховні функції шкільного підручника з літератури

■ Навчальний матеріал у підручнику

Зміст кожного шкільного підручника з літератури визначається державною програмою з цього предмета. Основні складники його: художні твори, відомості з літературознавства (історії і теорії літератури), розвиток мови учнів, практичні вміння і навички. Основу предмета становлять художньо досконалі твори видатних письменників, доступні школярам певного віку й рівня підготовки.

Розвиток усного й писемного мовлення, передбачений у спеціальному розділі програми для кожного класу, здійснюється шляхом засвоєння учнями з художніх творів та літературознавчого матеріалу слів з різних прошарків рідної мови, зокрема наукової термінології, а також різноманітних синтаксичних конструкцій.

■ Структура шкільного підручника

Зміст шкільного підручника вимагає відповідної собі структури вираження, яка могла б сприяти підвищенню освітньої, розвиваючої, виховної ролі книги, стимулювати пізнавальну активність учнів, формувати в них уміння брати знання з друкованих джерел. У книзі "Шкільний підручник" Д.Д.Зуєв прагне намітити загальну для всіх навчальних книг структуру, визначає її компоненти і їх сполучення, робить спробу створити загальну модель, на основі якої можна будувати предметні підручники.

Головним компонентом підручника з літератури є художній та логічний текст (хрестоматія і підручник для старших класів розглядається як одна навчальна книга в двох томах). Структурні частини художніх текстів становлять мова автора (розповідь про події, вчинки й поведінку персонажів, описи, відступи різних видів) та мова дійових осіб (діалоги, монологи -висловлені й внутрішні, полілоги). Логічний текст складається з вступних та біографічних нарисів, оглядових, літературно-критичних, аналітико-синтетичних і теоретико-літературних статей.

Вступні нариси (звертання до школярів) пишуться письменниками або добираються з їх художньо-публіцистичних творів. Оглядові статті висвітлюють розвиток літератури в певний історичний період, те особливе, що характерне для словесного мистецтва саме цього періоду. Біографічні нариси викладають не лише важливі факти з життя письменників, а й влив цих фактів на формування світогляду та розвитку таланту; крім того, в нарисах дається стислий огляд творчого доробку митців. Літературно-критичні статті (чи уривки з них), написані видатними критиками або письменниками, уміщені в хрестоматіях для старших класів, а також аналітико-синтетичні статті в підручниках присвячуються розгляду художніх творів, що вивчаються текстуально.

Розвиток усного та писемного мовлення як структурної частини шкільного предмета літератури відбувається також в процесі сприйняття учнями матеріалу підручника. З художніх та літературознавчих текстів школярі засвоюють нові слова з різних лексичних прошарків літературної мови, зокрема наукову термінологію, а також спостерігають за практичним застосуванням різних синтаксичних конструкцій, теоретичне поняття про які одержали на уроках граматики.

Призначення вправ, які даються майже виключно в підручниках-хрестоматіях - закріпити й застосувати практично набуті теоретико-літературні знання, а також встановити внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки.

Словники літературознавчих термінів даються, як правило, в підручниках для 8 та 11 класів, тут стисло розкривається зміст теоретичних понять, що вивчалися раніше або є новими для учнів. Таблиці допомагають конкретизувати й систематизувати знання з теорії літератури. Виноски пояснюють значення суб'єктивно нового слова чи вислову, містять інформацію соціального, історичного, наукового характеру, без знання якої може бути незрозумілим певний момент виучуваного твору. Портрети письменників дають уявлення про зовнішність та деякі риси характеру авторів виучуваних творів; ілюстрації допомагають правильніше, чіткіше уявити персонажа, якусь подію, ситуацію, художню деталь; з репродукцій школярі довідуються про типовий вигляд людей, що жили в різні історичні епохи, інтер'єри різних приміщень, установ, заводів, шахт, пейзажів інших графічних зон тощо. Заголовки допомагають учням орієнтуватися в підручнику, швидко знаходити потрібний розділ, твір, параграф. Усі названі структурні компоненти, перемежовуючись і сполучаючись між собою, становлять цільну єдність - навчальну книгу.

■ Функції шкільного підручника

Підручник з літератури виконує різноманітні дидактичні функції:

• інформаційну - викладає знання, визначені програмою для засвоєння в кожному класі;

• організаційну й керівну - мобілізує, спрямовує всі компоненти педагогічного процесу на виконання освітньо-виховних завдань, поставлених перед школою;

• систематизуючу - забезпечує чітку послідовність і наступність вивчення частин матеріалу та пов'язаність цих частин в єдине ціле;

• закріплюючу й контролюючу - полегшує засвоєння учнями знань, допомагає їм орієнтуватись у навчальному матеріалі предмета, перевіряти повноту і правильність засвоєння;

• самоосвітню - створює умови для забезпечення набуття знань учнями шляхом самостійної роботи з друкованими джерелами, збуджує бажання виконувати таку роботу;

• координуючу - допомагає встановлювати зв'язки між знаннями учнів про один об'єкт вивчення, здобутими на уроках різних предметів, формувати загальну систему знань.