4. Підвищення психологічної культури персоналу управління.

Консультування – спеціально організований процес спілкування психолога-консультанта з керівником , групою службовців , спрямований на розгортання та просування можливих для них змін у певний період.

Управлінське консультування – системна допомога організаціям , управлінським кадрам у вдосконаленні практики управління , підвищенні як індивідуальної продуктивності , так і і ефективності діяльності загалом.

Управлінське консультування як метод вдосконалення управлінської практики використовують різні організації та їх керівники у різних сферах управління.:

• консультування із загальних питань управління ;

• консультування з питань управління фінансовою діяльністю організації ;

• консультування з проблем управління маркетингом ;

• консультування з проблем управління людськими ресурсами ті їх розвитку .

Особливості психолого-управлінського консультування . Як вид управлінського консультування , воно реалізує свої послуги керівникам щодо планування людських ресурсів , кар’єри керівників , комплектування штатів , розвитку кадрового потенціалу , пошуку працівників на керівні посади та ін.. Психолого-управлінське консультування несе найбільше «психологічного навантаження» , маючи основним об’єктом аналізу та впливу людський чинник , тобто конкретних людей з їх індивідуально-психологічними особливостями , що так чи інакше впливають на ефективність управлінської діяльності та управління загалом.

Консультування з проблем посадового просування охоплює такі етапи :

• всебічне оцінювання знань , навичок , поведінки керівника ;

• створення консультантом атмосфери довіри та відвертості ;

• спільний аналіз керівника і консультанта кар’єрних домагань і можливостей їх реалізації ;

• визначення кінцевої мети і проміжних варіантів ;

• підготовка плану заходів , заснованого на виявлених потребах у знаннях та навичках ;

• контроль за виконанням плану.

До основних завдань соціально-психологічного консультування кадрів управління належать :

• психодіагностика особистісно-професійних якостей та емоційно-психологічного стану управлінців ;

• корекція особистісних обмежень керівників ;

• психотерапевтична робота з метою попередження та усунення стресових станів , нервово-психічні розлади управлінців ;

• діагностичне оцінювання соціально-психологічного стану справ в організації та інформування про це керівників ;

• організація та проведення тренінгів , семінарів , конференцій та інших навчальних заходів , спрямованих на підвищення рівня психологічної культури управлінців ;

• консультування під час переговорного процесу;

• рекомендації щодо розроблення програм , проектів , рішень , спрямованих на вдосконалення діяльності організації та її співробітників ;

• сприяння керівництву в раціональному формуванні персоналу , розподілі функцій між працівниками .

Персональне консультування велику увагу приділяє профілактиці регресивного розвитку керівника , запобіганню професійній управлінській деформації , чому сприяє корекція індивідуальної управлінської концепції керівника .

У процесі розвитку персонального консультування виокремилися такі види персональних консультацій :

1. Пасивне консультування . Передумовою його є прагнення керівника висловитися про свої проблеми , знайти співучасть , підтримку , визнання того , що труднощі є справді суттєвими.

2. Цілеспрямоване індивідуальне інформування про результати психологічних досліджень. У цьому разі консультація зводиться до отримання керівником додаткових знань про себе та свою діяльність .

3. Формуюче консультування. Найефективніше воно для новопризначених керівників , а також за миттєвої зміни системного оточення .

4. Консультування з метою корекції . Спрямоване на зміну стилю управління, управлінської концепції , стосунків в організації , установок та ін..