3.Психологія професіоналізму управлінської діяльності

Професіоналізм управлінської діяльності – сукупність загально-теоретичних, спеціальних управлінських і психологічних знань, умінь і навичок, якими повинен володіти керівник для ефективного її здійснення і корекції.

Структурно професіоналізм управлінської діяльності керівника утворюють такі компоненти:

• професіоналізм діяльності керівника ( готовність здійснювати управлінську діяльність, технології стимулювання, досягнення вершин професійної управлінської діяльності, чинники зовнішнього середовища);

• професіоналізм спілкування та своєрідність стосунків між керівниками та співробітниками;

• професіоналізм особистості ( знання, вміння, навички, спеціальні здібності, що підвищують ступінь готовності до управлінської діяльності, самовиховання, самоосвіта, освіта як умови досягнення вершин професіоналізму);

• сукупні показники активності співробітників, що характеризують їх психологічну й професійну зрілість ( ступінь сформованості професійних знань, умінь та навичок, ціннісне ставлення до виконання завдань, спрямованих на досягнення загальної мети організації, наявність спеціальних здібностей тощо).

Передумови людиноцентричної концепції:

• психологічне забезпечення професійної управлінської діяльності керівників, яке передбачає професійне самовизначення суб’єктів управління, стимулювання саморозвитку, задоволеність управлінською діяльністю;

• пошук і активізація резервів кадрів управління, включаючи систематичне оцінювання результатів діяльності керівників і відбір нових для потреб організації;

• встановлення залежності між особливостями професіоналізму керівника в умовах управлінської діяльності та іншими його виявами поза сферою професійної діяльності;

• оцінювання й поліпшення соціально-психологічного клімату в організації, згуртування персоналу навколо її цілей;

• вдосконалення комунікативної підготовки учасників управлінського процесу, стилю і культури ділових відносин;

• психологічне забезпечення саморозвитку й самовдосконалення особистості керівника та співробітників;

• психологічне забезпечення довгострокових цілей організації, в тому числі управління людськими ресурсами.

Професійний шлях керівника в системі управління значною мірою залежить від його вміння бачити свою життєву перспективу, яка передбачає безліч автономних стратегій, тенденцій, можливостей розвитку особистості, є «доказам» необхідності певного життєвого шляху.

Психологічним механізмом, що допомагає бачити спонукальний вплив осмисленості вибір, його внутрішньою стартовою умовою є психологічна готовність індивіда до управлінської діяльності, яка передбачає:

• наявність загальних і спеціальних здібностей, інтересу до управлінської діяльності;

• готовність до прийняття ризикових рішень, розв’язання складних завдань, подолання напружених ситуацій заради накресленої мети; до активних дій в екстремальних умовах, тобто бажання й можливість діяти за високих стресових навантажень;

• готовність діяти в середовищі, що швидко змінюється;

• наявність спеціальних знань і вмінь;

• ціннісне ставлення до професіоналізму;

• наявність уявного образу «Я» - уявлення про управлінську кар’єру;

• самооцінку, самоаналіз, самоконтроль.

Ціннісне ставлення керівника до професіоналізму управлінської діяльності передбачає:

1. Єдність об’єктивного і суб’єктивного, де об’єктивний діє через актуалізацію системи цілеспрямованих психічних і практичних вчинків, тобто через актуалізацію суб’єктивного.

2. Свідоме, індивідуальне, суспільно зумовлене, емоційно-вольове реагування на компоненти професіоналізму, що виявляються в потребі їх вивчати, осмислювати трансформувати у власні переконання й реалізацію у практичній управлінській діяльності.

Зрілість – скупний стан високого розвитку фізіологічних, інтелектуальних, професійних, ділових, вольових, моральних, соціальних параметрів людини.

Для суспільства, особистості керівника надзвичайно важливо продовжити найактивніший творчий період життя людини ( акме). Досягненню цього сприяють:

• правильна організація часу, життя, особи;

• формування у людини етичної й професійної культури, активності у виборі життєвого шляху;

• виховання культури спілкування;

• розвиток ортобіотики;

• знання впливу етнопсихологічного середовища на розвиток і становлення особистості;

• створення умов для подолання суперечностей мікросередовища та особистості, що детермінують поведінку індивіда;

• використання науково-обгрунтованого алгоритму продуктивного розв’язання завдань розвитку зрілої людини;

• створення методико-технологічного інструментарію, що дасть змогу виявити досягнутий рівень професіоналізму як окремої людини, так іф групи людей;

• самовдосконалення особистості, усвідомлення нею своїх реальних можливостей, ставлення до себе як до суб’єкта, творця свого життя.