Тема 1. Психологія управління як галузь психологічної науки

Предмет психології управління та історія його становлення. Джерела виникнення психології управління. Науково-методологічні підходи у галузі управління. Школа наукової організації праці (Ф.-В. Тейлор, Ф. Гілбрет, Л. Гілбрет, Г. Гантт). Адміністративна школа (А. Файоль, британський консультант Л. Урвік, американські дослідники Г. Емерсон та Л. Г’юлік). Школа людських стосунків (Є. Мейо, М. Фоллет). Хоторнські експерименти. Школа людських ресурсів (А. Маслоу, Д. Мак-Клеланда, Д. Мак-Грегора, Ф.Герцберга, К.Адельфера). Школа «кількісних методів в управлінні» (1950-ті роки). Сучасні тенденції наукових досліджень в галузі психології управління.

Місце психології управління серед інших психологічних дисциплін. Організаційна та індустріальна психологія, основні напрямки. Оформлення організаційної психології в самостійну наукову дисципліну. Інженерна психологія. Міждисциплінарний характер психології управління. Місце психології управління в системі сучасного соціогуманітарного знання.

Предмет, об’єкт і завдання психології управління. Структура, функції та основні категорії психології управління. Організаційна психологія як сполучна ланка між фундаментальним знанням і реальною організаційною діяльністю. Методологія і методи психології управління. Методи організаційної психології (спостереження, аналіз документів, опит, експеримент), їх специфіка.

Основна література:

1. Геберт Д., Розенштиль Л. фон. Организационная психология. Человек и организация. – Харьков: Издательство «Гуманитарный Центр», 2006. – С. 12-32. (Глава 1).

2. Джуэлл Л. Индустриально-организационная психология. Учебник для вузов – СПб.: Питер, 2001. - (Глави 1-3).

3. Занковский А.Н. Организационная психология: Учебное пособие для вузов по специальности «Организационная психология». — 2-е изд. — М.: Флинта: МПСИ, 2002. — (Глави 1-2).

4. Шульц Д., Шульц С. Психология и работа. – 8-е изд. – СПб.: Питер, 2003. — (Глави 1-2).

5. Чередниченко И. П., Тельных Н. В. Психология управления / Серия «Учебники для высшей школы». — Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. — (Глави 1-2).

Додаткова література:

1. Кирхлер Э., Майер-Пести К., Хофманн Е. Психологические теории организации. – Харьков: Издательство «Гуманитарный Центр», 2005. - С.15-28.

2. Леонова А.Б., Чернышева А.Н. Психология труда и организационная психология: современное состояние и перспективы развития (Хрестоматия). – М.: Радикс, 1995. – С. 10-20.

3. Власов П.К. Психология замысла организации: Принципы формирования стратегии. – Харьков: Издательство «Гуманитарный Центр», 2003. – С. 43-55.

4. Розанова В. А. Психология управления. Учебное пособие — М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез". - 1999. – С. 6 – 44. (Глава 1).

5. Ревская Н. Е. Психология менеджмента. Конспект лекций.— СПб.: Альфа, 2001.— (Глава 1)

6. Карпов А.В. Психология менеджмента: Учеб. пособие. — М.: Гардарики, 2005. — С. 11- 37. (Глава 1).

1. Психологія управління як галузь психологічної науки.

Психологія управління – галузь психології, яка продукує психологічні знання про управлінську діяльність.

Зародившись на перехресті психологічних дисциплін, психологія управління функціонує і розвивається у нерозривному зв’язку як із багатьма суспільними науками ( філософія, соціологія, педагогіка та ін.), так і з тим, що сфокусовані на проблемах управління виробництвом, підприємницькою та бізнесовою діяльністю. Особливим є її взаємозв’язки з психологічними дисциплінами: вона послуговується знаннями й багатьма методологічними прийомами загальної психології, психології особистості, психології творчості, соціальної психології, практичної психології, акмеології, вікової і педагогічної психології, психології кар’єри, психології праці, інженерної психології, економічної психології і психології бізнесу, етнопсихології, збагачуючи водночас їх своїми спостереженнями та узагальненнями.

Широкою є сфера взаємодії психології управління з практичною психологією , яка своїм завданням убачає вироблення конкретних методик і методичних прийомів, спрямованих на розвиток умінь і навичок ділового спілкування, взаємодії спеціалістів, керівників.

Акмеологія – ( грец. аkme – вершина чогось)- галузь психологічних знань, зосереджена на проблемах удосконалення професійної діяльності, ділової взаємодії, професійного спілкування, методів запобігання професійної деформації, досягнення професійних вершин спеціалістами різних сфер життєдіяльності суспільства.

Вікова психологія, будучи зосередженою на дослідженні психологічних особливостей особистості на різних етапах формування, розвитку і зрілості, живить психологію управління конкретними спостереженнями , рекомендаціями, прогнозами щодо можливостей особистості у різні періоди свого віку, що є важливим при виборі форм і методів управлінської діяльності.

Педагогічна психологія, як наука про психічні закономірності , принципи і внутрішню сутність навчання і виховання особистості є особливою ціною для психології управління у вироблені, використанні й коригуванні оптимальних управлінських методик, прогнозуванні їх наслідків.

З позиції психології кар’єри, для якої важливим є розроблення психологічних основ особистісної динаміки спеціаліста, психологія управління виявляє психологічні чинники безперервного розвитку керівників, що передбачає аналіз психологічних особливостей їх прогресу, професійної управлінської деформації, регресу: аналізує психологічні детермінанти і механізми розвитку особистості керівників; створює вікову та внутріпосадову періодизації управлінського розвитку та ін.

Пізнавальні можливості психології праці як галузі , для якої важливі особливості трудової діяльності і підготовки людини до праці, значною мірою сприяють психології управління в оптимізації управлінських процесів і відносин в організації.

Завдяки досягненням в інженерній психології, яка вивчає інформаційну взаємодію людини з технічними засобами, психологія управління виробляє конкретні методики виявлення стійких індивідуальних властивостей, інтенсифікації діяльності керівника у процесі прийняття управлінських рішень , оптимізації функціонального змісту управлінської діяльності.

Економічна психологія, маючи предметом своїх досліджень психологічні установки , стереотипи економічного мислення людини, груп, верств населення, забезпечує психологію управління конкретними висновками як щодо їх ставлення до економічної діяльності загалом, так і стосовно конкретної економічної ситуації, що є важливим чинником у виборі управлінських засобів впливу на їх економічну поведінку.

Тісно пов’язана з економічною психологією психологія бізнесу, підприємництва, що зосереджує увагу на закономірностях та особливостях, функціонування особистості у підприємницькій сфері, яка передбачає ініціативність, самостійність, відповідальність, зокрема майнову, здатність на ризик тощо.

Неоціненною є взаємодія психології управління з етнопсихологією ( грец. ethnos - плем’я, народ) – наукою про психічні можливості, ментальність ( особливість світосприйняття) народу, властивості національного характеру. Адже у представників різних етносів існують свої усталені норми відносин, ділової поведінки, обміну інформацією тощо.

Цим далеко не вичерпується багатогранна взаємодія психології управління з іншими галузями психологічного знання у процесі якої вона розширює, урізноманітнює свої пізнавальні й прикладні можливості, відповідно збагачуючи суміжні науки.

2. Предмет об’єкт і завдання психології соціального управління.

Розгляд процесу формулювання предмету психології управління не тільки в хронологічному, а й у хронологічно-концептуальному аспекті дає змогу дослідити його і в часі, і в межах різних наукових підходів. На різних етапах до її предмета належали такі аспекти:

- соціально-психологічні питання виробничих груп і колективів, психологічні особливості діяльності керівника, психологічні проблеми добору керівників кадрів, психолого-педагогічні особливості їх підготовки і перепідготовки;

- функціонально-структурний аналіз управлінської діяльності, соціально-психологічний аналіз виробничих і управлінських колективів, психологічні проблеми взаємин у колективі;

- сукупність психічних явищ і відносин в організації ( психологічні чинники ефективної діяльності керівників, психологічні особливості прийняття індивідуальних і групових рішень, психологічні проблеми лідерства тощо) та ін.

Таке розуміння предмета психології управління зумовлене різними підходами до його тлумачення, а також тим, що він є явищем змінним, яке постійно перебуває під впливом конкретних наукових, історичних, соціально-економічних, соціально-психологічних процесів, пов’язаних із інтелектуалізацією праці, підвищенням професійного і освітнього рівня працівників, зростанням матеріальних і духовних потреб тощо.

Були створені конкретні умови , що сприяють ефективному функціонуванню будь-якої системи управління :

- здатність переходити в різні стани, змінювати свої властивості;

- реальна можливість змінювати стан об’єкта управління;

- цілеспрямованість, тобто необхідність заздалегідь передбачити бажаний стан керованої системи;

- можливість вибору одного варіанта рішення із кількох;

- наявність реальних ( матеріальних, трудових, інтелектуальних

та ін. ) ресурсів;

- забезпеченість інформацією про поточний стан виробничих справ в організації ( зворотні зв’язки);

- систематичне оцінювання якості управління.

Управління, під час якого відбувається регулювання різних відносин між спільнотами людей, почали розглядати в технічному ( управління технічними системами – машинами, виробництвом), економічному, соціальному аспектах.

Підвищення уваги до психології управління, попиту на її наукову та прикладну продукцію зумовили динамічний розвиток цієї галузі знання, різноманітні спроби розглядати її як феномен під різними кутами зору і в різних площинах, що спричинилося до формування наукових підходів, шкіл..

Інженерно-психологічний підхід. Його представники розглядали психологію управління у межах предмета інженерної психології, розширеного за рахунок соціотехнічних систем, стверджували відсутність принципових відмінностей між діяльністю оператора і керівника, а отже ігнорували якісну своєрідність особистості та групи людей як об’єктів управління.

Соціально-психологічний підхід. Предметом психології управління вважають соціально-психологічні особливості діяльності керівника, який взаємодіє із соціальним оточенням, пошук стійких рис керівників, що виявляються у способах взаємодії з підлеглими і визначають ефективність керівника.

Суб’єкт - об’єктивний підхід. У межах цього підходу стверджують, що психологія управління має зосереджуватися:

1) на вивченні психіки людини, психологічних характеристик управлінської діяльності керівника, аналіз якостей, необхідних для його успішної діяльності;

2) на дослідженні психологічних закономірностей становлення, функціонування та розвитку системи «людина ( група) – людина ( група)», у яких основними є управлінські зв’язки та управлінські відносини.

Управлінські відносини – відносини між суб’єктом і об’єктом управління, між керівником і підлеглим.

Організаційно-психологічний підхід. Його прибічники вважають, що сфера наукової компетенції психології управління розширюється завдяки дослідженню не лише психологічних основ управління персоналом, а й психологічних основ управління організацією у науковому та практичному напрямках.

Предмет психології управління - психологічні закономірності управлінської діяльності, сукупність психічних явищ і відносин в організації.

Об’єкт психології управління – організована ( індивідуальна і спільна ) діяльність об’єднаних спільним інтересами і цілями, симпатіями і цінностями людей, підпорядкованих правилам і нормам організації.

Завдання психології управління. Як наука, психологія управління продукує психологічні знання, що застосовуються при розв’язанні проблеми управління діяльністю організації та її працівниками. Вона охоплює такі проблеми та завдання:

• психологічні особливості управлінської діяльності;

• психологічні основи управління персоналом;

• психологічні особливості діяльності керівника;

• психологічні особливості управління організаціями;

• співвідношення «індивідуального» і групового» в управлінні;

• психологія кадрової політики в управлінні;

• психологія розв’язання управлінських завдань;

• соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності.

На основі єдності предмета і об’єкта психології управління окреслюють такі її інтегральні завдання:

1) аналіз та вивчення методологічних та теоретичних засад психології управління, розроблення методів і методик теоретико-прикладних досліджень, застосування для потреб психології управління методів і методик інших наук.

2) Виявлення та дослідження її структурних елементів: особистості керівника, його управлінської діяльності; особистості підлеглого та психологічних особливостей управління персоналом.

3) Вивчення акмеологічних, соціокультурних, етнопсихологічних та соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності.

4) Аналіз умов, чинників, рушійних сил, детермінантів оптимального розвитку керівника й організації та результативності управлінської діяльності.

5) Розроблення практичних рекомендацій для керівників і організацій з метою поліпшення управлінської діяльності, ділового спілкування, ефективного розв’язання управлінських завдань та ін.

6) Теоретико-методичне забезпечення навчальної дисципліни «психологія управління» та пов’язаних з нею спеціальних курсів, наукових семінарів тощо.