- •1. Основні теорії та концепції європейської інтеграції після п світової війни.
- •1.Федералізм
- •2. Функціоналізм(д. Мітерані)
- •3. Неофункціоналізм
- •Єдиний Європейський Акт та проблема політичного співробітництва в єс.
- •План Фуше та його характеристика.
- •Історичні аспеки ідеї «Об’єднаної Європи»
- •Питання 5 (Маастрихтський договір та спільна зовнішня політика та політика безпеки (сзппб).
- •Основні положення м. Д., основні інституційні зміни в м.Д.
- •1 Опора (Європейське Співтовариство)
- •2 Опора сзпб
- •3 Опора Співробітництво у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних справах
- •7. Пан’європейський рух та його значення
- •Питання 12 Еволюція повноважень Європарламенту після Маастрихту до сьогодення.
- •13. Європейський федералістський рух після п світової війни.
- •14. Амстердамський договір та сзппб.
- •15. Значення утворення Європейської Ради.
- •17. Основні етапи середземноморської політики єс.
- •18. Питання представництва в єк та голосування в єр, представлені в проекті Конституції єс.
- •19. Еволюція класичного європейського федералізму.
- •20. Динаміка зближення єс з країнами Балтії.
- •21. Повноваження Європейської комісії. Проблема представництва на сучасному етапі.
- •22. Інтегральний федералізм, секторальний федералізм. Концепція “карткової Європи”. Порівняльний аналіз.
- •3. Європа a la carte (“Меню” стратегій розвитку європейських країн; концепція змінної геометрії” євроінтеграції)
- •Сучасний Європейський неофункціоналізм. Відмінності від традиційного функціоналізму.
- •6) Розгляд регіональної інтеграції в контексті інтеграції глобальної
- •26. Формування політики єс щодо країн цсє в 90-х роках.
- •27. Єдиний Європейський Акт та питання інтеграційного співробітництва в єс.
- •28. Неофункціоналізм е.Хааса. Основні положення та недоліки.
- •29.Сучасний стан відносин сша та Західної Європи. Коротка характеристика.
- •30. Штудгардська декларація про єс 1983 року.
- •31. Основні принципи неофункціоналізму: прагматичний детермінізм.
- •32 (Маастрихтські угоди та внесення інституціональних змін до єс)
- •Основні положення м. Д., основні інституційні зміни в м.Д.
- •1 Опора (Європейське Співтовариство)
- •33. Трансформація зєс та воєнно – політичне співробітництво в єс.
- •34. Рішення самміту в Ніцці 2000 р. Та його значення
- •35. Амстердамський саміт 1997 р. Та його значення
- •Посилив захист прав і свобод людини
- •Розширив сферу соціальної політики єс
- •Розвинув інститут європейського громадянства
- •Розширив сферу прийняття рішень у Раді кваліфікованою більшістю
- •Посилив відкритість у процесі прийняття рішень у Євросоюзі, запровадив поняття гласності.
- •36. Парижські угоди 1954 року та утворення зєс. Їх значення.
- •37. Теоретична школа “первинного поглиблення”. Основні положення. Концепція “міцного ядра”.
- •38. Самміт єс в Ніцці 2000р. Та зміни в механізмі прийняття рішень.
- •39. Гаазький саміт та його значення.
- •40.Школа “поглиблення задля розширення”. Концепція “Європи концентричних кіл”.
- •Позиція країн єс щодо основних положень Конституції єс.
- •Спільна сільськогосподарська програма єс. Формування, етапи розвитку та перспективи еволюції.
- •Теорії “первинного розширення”. Міжурядовий або “реалістичний” підхід. (а.Малвард, р.Дарендорф, х.Валлас, с.Хоффман).
- •44.Проблеми воєнно-політичного співробітництва сша та єс на сучасному етапі.
- •45. Переговори щодо утворення Європейського оборонного співтовариства та Європейського політичного співтовариства 1952 рік.
- •47.Позиція сша та єс по югославській проблемі в 90-і роки.
- •48. Програма tacis та її значення Програма технічної допомоги країнам снд (Програма тасіс)
- •49. Концепція «солідарного простору» а.Маршал.
- •50. Єс та врегулювання близькосхідної кризи в 90 – ті роки.
- •51. Програма phare та її значення
- •53.Еволюція євроатлантичних відносин в 90-х роках.
- •59) Геополітичне значення Середземноморського регіону для єс
- •60. План ж.Делора щодо формування Європ. Економічного простору 1989 р.
- •61. «Декларація про єс» Штутгарт
- •62. Конференція в Барселоні (26-28 листопада 1995 р.)
- •63. Стратегія «сусідства» та її вплив на відносини України з новими членами єс.
- •64. Проект а. Спінеллі.
- •Політика єс в західно-балканському регіоні.
- •66. План Шумана 1950 р та утворення єовс
- •Євроантлантична політика країн Балтії (порівняльний аналіз)
- •Копенгагенські критерії вступу в єс (характеристика)
- •69. Позиція єс в Іракському конфлікті
- •70. Хельсінський самміт єс 1999 року та країни Балтії.
- •71. Програма «Agenda 2000» та система «партнерство в приєднанні»
- •72. Політика єс в Південно – східній Азії.
- •73. Програма «Партнерство заради миру» та воєнно – політичне співробітництво країн Балтії.
- •74. Лісабонський договір 2009 року та його значення.
- •75. Римські угоди 1957 року та Великобританія
- •76. Проблема близькосхідного врегулювання сьогодні та політика єс.
- •77. Значення та наслідки розширення єс для України.
- •78. Пан’європейський рух та його значення
- •79. Римський саміт 2004 року та договір про введення Конституції для Європи.
- •80. Європейський Конвент 2001 року та результати його роботи.
- •81. Вступ Іспанії та Португалії до єс та запровадження принципу двох швидкостей.
- •82. Особливості розширення єс в 70 ті роки.
- •83. Значення розширення єс в 80 –ті роки.
- •84. Вступ Австрії, Швеції та Фінляндії та їх значення для єс,
- •85. Принципи розширення хвилями країн цсє
- •86. Принцип регати та причини його застосування щодо країн цсє.
- •87. Особливості вступу Греції до єс.
- •88. Перспективи вступу країн західних Балкан до єс.
- •89. Євроінтеграційна політика України: слабкі та сильні сторони.
85. Принципи розширення хвилями країн цсє
Уже Лондонській зустрічі у березні 1998 року Європейська Рада назвав десять країн: п'ять асоційованих з ЄС країн (Чеська Республіка, Польща, Угорщина, Естонія), й Словенія), які подали офіційні заяви про зарахування до ЄС, утворюють «першої хвилі» розширення; «другу хвилю» – Словаччина, Латвія, Литва й Румунія.
6–7 вересня 1999 року у місцевостіСаариселка (Фінляндія) було проведено неформальна зустріч міністрів закордонних справ держав-членів ЄС, де було запитали про затвердження дати закінчення переговорів із державами «першої хвилі» про те, коли розпочати переговори із державами «другої хвилі». Під час зустрічі заявив, що країни «першої хвилі» будуть прийняті у ЄС майбутньому і це обіцяють грошову допомогу в розвитку сільського господарства та "фінансування регіональних проектів. Країни «другої хвилі» готуватимуться протягом кількох років (у період передбачається забезпечувати їхню максимально можливу участь у економічному просторі і валютному союзі, співробітництво у сфері безпеки, участь у роботі інститутів ЄС Україну як спостерігач чи сторін у процесі консультацій). Вступ балканських держав передбачає попереднє встановлення з-поміж них відносин світу і співробітництва .
2000 року було проведено міжурядова конференція у питанні про інституціональної реформі і серія інших міжурядових конференцій із державами «другої хвилі» для розробки умов і етапів процесу їх приєднання до ЄС. Заявлено, кожен кандидат оцінюватиметься у зв'язку з специфікою його політичного та розвитку, вони також зобов'язуються провести заходи щодо досягненню ними рівня країн «першої хвилі». Державам, бажаючим до складу ЄС, рекомендували врегулювати внутрішні і зовнішньополітичні протиріччя шляхом звернення до Міжнародний суд.
У 2000 року Європарламент прийняв резолюцію, що передбачає, що країни-кандидати «першої хвилі» (Польща, Чехія, Угорщина, Словенія, Естонія, Кіпр), яких охрестили «вхідними», увійдуть до ЄС 2004 року. Решта країн – Болгарія, Словаччина, Латвія, Литва й Румунія – готуються до вступу.
У грудні 2002 р. у Києві Данії офіційне запрошення вступ до ЄС було спрямовано Естонії, Литві, Латвії, Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Словенії, Кіпру і Мальті. Повноправними членами ЄС десять країн зможуть стати 1 травня 2004 р., якщо виконають всіх необхідних вимог, зокрема вдосконалення Конституції і законів, рівня податків.
Що стосується Болгарії та Румунії відзначалося, що цих країнах буде надала сприяння І що термін прийняття у Союз буде фіксований пізніше. Причиною такої рішення послужило передусім, що ці країни ще відповідають економічним критеріям, які у Копенгагені. Заявлено, що з вступу до ЄС Болгарії необхідно істотно зменшення безробіття, знизити дефіцит бюджету до 3% ВВП, скоротити бюджетні витрати, зміцнити візового режиму для межах], а Румунії основні проблеми було виявлено такі, як зміцнення демократії, дотримання правами людини, підвищення ефективності роботи адміністративного апарату, запровадження стандартів європейського законодавства, поліпшення стану національних меншин.
