- •1. Основні теорії та концепції європейської інтеграції після п світової війни.
- •1.Федералізм
- •2. Функціоналізм(д. Мітерані)
- •3. Неофункціоналізм
- •Єдиний Європейський Акт та проблема політичного співробітництва в єс.
- •План Фуше та його характеристика.
- •Історичні аспеки ідеї «Об’єднаної Європи»
- •Питання 5 (Маастрихтський договір та спільна зовнішня політика та політика безпеки (сзппб).
- •Основні положення м. Д., основні інституційні зміни в м.Д.
- •1 Опора (Європейське Співтовариство)
- •2 Опора сзпб
- •3 Опора Співробітництво у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних справах
- •7. Пан’європейський рух та його значення
- •Питання 12 Еволюція повноважень Європарламенту після Маастрихту до сьогодення.
- •13. Європейський федералістський рух після п світової війни.
- •14. Амстердамський договір та сзппб.
- •15. Значення утворення Європейської Ради.
- •17. Основні етапи середземноморської політики єс.
- •18. Питання представництва в єк та голосування в єр, представлені в проекті Конституції єс.
- •19. Еволюція класичного європейського федералізму.
- •20. Динаміка зближення єс з країнами Балтії.
- •21. Повноваження Європейської комісії. Проблема представництва на сучасному етапі.
- •22. Інтегральний федералізм, секторальний федералізм. Концепція “карткової Європи”. Порівняльний аналіз.
- •3. Європа a la carte (“Меню” стратегій розвитку європейських країн; концепція змінної геометрії” євроінтеграції)
- •Сучасний Європейський неофункціоналізм. Відмінності від традиційного функціоналізму.
- •6) Розгляд регіональної інтеграції в контексті інтеграції глобальної
- •26. Формування політики єс щодо країн цсє в 90-х роках.
- •27. Єдиний Європейський Акт та питання інтеграційного співробітництва в єс.
- •28. Неофункціоналізм е.Хааса. Основні положення та недоліки.
- •29.Сучасний стан відносин сша та Західної Європи. Коротка характеристика.
- •30. Штудгардська декларація про єс 1983 року.
- •31. Основні принципи неофункціоналізму: прагматичний детермінізм.
- •32 (Маастрихтські угоди та внесення інституціональних змін до єс)
- •Основні положення м. Д., основні інституційні зміни в м.Д.
- •1 Опора (Європейське Співтовариство)
- •33. Трансформація зєс та воєнно – політичне співробітництво в єс.
- •34. Рішення самміту в Ніцці 2000 р. Та його значення
- •35. Амстердамський саміт 1997 р. Та його значення
- •Посилив захист прав і свобод людини
- •Розширив сферу соціальної політики єс
- •Розвинув інститут європейського громадянства
- •Розширив сферу прийняття рішень у Раді кваліфікованою більшістю
- •Посилив відкритість у процесі прийняття рішень у Євросоюзі, запровадив поняття гласності.
- •36. Парижські угоди 1954 року та утворення зєс. Їх значення.
- •37. Теоретична школа “первинного поглиблення”. Основні положення. Концепція “міцного ядра”.
- •38. Самміт єс в Ніцці 2000р. Та зміни в механізмі прийняття рішень.
- •39. Гаазький саміт та його значення.
- •40.Школа “поглиблення задля розширення”. Концепція “Європи концентричних кіл”.
- •Позиція країн єс щодо основних положень Конституції єс.
- •Спільна сільськогосподарська програма єс. Формування, етапи розвитку та перспективи еволюції.
- •Теорії “первинного розширення”. Міжурядовий або “реалістичний” підхід. (а.Малвард, р.Дарендорф, х.Валлас, с.Хоффман).
- •44.Проблеми воєнно-політичного співробітництва сша та єс на сучасному етапі.
- •45. Переговори щодо утворення Європейського оборонного співтовариства та Європейського політичного співтовариства 1952 рік.
- •47.Позиція сша та єс по югославській проблемі в 90-і роки.
- •48. Програма tacis та її значення Програма технічної допомоги країнам снд (Програма тасіс)
- •49. Концепція «солідарного простору» а.Маршал.
- •50. Єс та врегулювання близькосхідної кризи в 90 – ті роки.
- •51. Програма phare та її значення
- •53.Еволюція євроатлантичних відносин в 90-х роках.
- •59) Геополітичне значення Середземноморського регіону для єс
- •60. План ж.Делора щодо формування Європ. Економічного простору 1989 р.
- •61. «Декларація про єс» Штутгарт
- •62. Конференція в Барселоні (26-28 листопада 1995 р.)
- •63. Стратегія «сусідства» та її вплив на відносини України з новими членами єс.
- •64. Проект а. Спінеллі.
- •Політика єс в західно-балканському регіоні.
- •66. План Шумана 1950 р та утворення єовс
- •Євроантлантична політика країн Балтії (порівняльний аналіз)
- •Копенгагенські критерії вступу в єс (характеристика)
- •69. Позиція єс в Іракському конфлікті
- •70. Хельсінський самміт єс 1999 року та країни Балтії.
- •71. Програма «Agenda 2000» та система «партнерство в приєднанні»
- •72. Політика єс в Південно – східній Азії.
- •73. Програма «Партнерство заради миру» та воєнно – політичне співробітництво країн Балтії.
- •74. Лісабонський договір 2009 року та його значення.
- •75. Римські угоди 1957 року та Великобританія
- •76. Проблема близькосхідного врегулювання сьогодні та політика єс.
- •77. Значення та наслідки розширення єс для України.
- •78. Пан’європейський рух та його значення
- •79. Римський саміт 2004 року та договір про введення Конституції для Європи.
- •80. Європейський Конвент 2001 року та результати його роботи.
- •81. Вступ Іспанії та Португалії до єс та запровадження принципу двох швидкостей.
- •82. Особливості розширення єс в 70 ті роки.
- •83. Значення розширення єс в 80 –ті роки.
- •84. Вступ Австрії, Швеції та Фінляндії та їх значення для єс,
- •85. Принципи розширення хвилями країн цсє
- •86. Принцип регати та причини його застосування щодо країн цсє.
- •87. Особливості вступу Греції до єс.
- •88. Перспективи вступу країн західних Балкан до єс.
- •89. Євроінтеграційна політика України: слабкі та сильні сторони.
Основні теорії та концепції європейської інтеграції після П світової війни.
Єдиний Європейський Акт та проблема політичного співробітництва в ЄС.
План Фуше та його характеристика.
Історичні аспекти ідеї “об’єднаної Європи”.
Маастрихтський договір та спільна зовнішня політика та політика безпеки (СЗППБ).
Система Европейського політичного співробітництва. Структура та основні інструменти.
Панєвропейський рух та його значення.
Цілі, методи, інститути СЗППБ.
Повноваження та діяльність Європарламенту до 1986р.
Європейський інтеграційний рух в міжвоєнний період. Роль Руху Опору.
Питання європейської оборони в СЗППБ.
Еволюція повноважень Європарламенту після Маастрихту до сьогодення.
Європейський федералістський рух після П світової війни.
Амстердамський договір та СЗППБ.
Значення утворення Європейської Ради.
Сучасний європейський федералізм. Основні положення та принципи.
Основні етапи середземноморської політики ЄС.
Питання представництва в ЄК та голосування в ЄР, представлені в проекті Конституції ЄС.
Еволюція класичного європейського федералізму.
Динаміка зближення ЄС з країнами Балтії.
Повноваження Європейської комісії. Проблема представництва на сучасному етапі.
Інтегральний федералізм, секторальний федералізм. Концепція “карткової Європи”. Порівняльний аналіз.
Політика ЄС в Чорноморському регіоні.
Ініціатива Геншера –Коломбо 1981р. та її значення.
Сучасний Європейський неофункціоналізм. Відмінності від традиційного функціоналізму.
Формування політики ЄС щодо країн ЦСЄ в 90-х роках.
Єдиний Європейський Акт та питання інтеграційного співробітництва в ЄС.
Неофункціоналізм Е.Хааса. Основні положення та недоліки.
Сучасний стан відносин США та Західної Європи. Коротка характеристика.
Штудгарська декларація про ЄС 1983р.
Основні принципи неофункціоналізму: прагматичний детермінізм.
Маастрихтські угоди та внесення інституціональних змін до ЄС.
Трансформація ЗЄС та воєнно – політичне співробітництво в ЄС.
Рішення самміту в Ніцці 2000 р. та його значення.
Амстердамський самміт 1997р. та його значення.
Парижські угоди 1954р. та утворення ЗЄС. Їх значення.
Теоретична школа “первинного поглиблення”. Основні положення. Концепція “міцного ядра”.
Самміт ЄС в Ніцці 2000р. та зміни в механізмі прийняття рішень.
Гаазький самміт 1969р. та його значення.
Школа “поглиблення задля розширення”. Концепція “Європи концентричних кіл”.
Позиція країн ЄС щодо основних положень Конституції ЄС.
Спільна сільськогосподарська програма ЄС. Формування, етапи розвитку та перспективи еволюції.
Теорії “первинного розширення”. Міжурядовий або “реалістичний” підхід. (А.Малвард, Р.Дарендорф, Х.Валлас, С.Хоффман).
Проблеми воєнно-політичного співробітництва США та ЄС на сучасному етапі.
Переговори щодо утворення Європейського оборонного співробітництва та Європейського політичного співробітництва 1952р.
Комунікативна теорія К.Дойча.
Позиція США та ЄС по югославській проблемі в 90-і роки.
Програма TACIS та її значення.
Концепція “солідарного простору” А.Маршал.
ЄС та врегулювання близькосхідної кризи в 90-і роки.
Програма PHARE та її значення.
Формування системи Європейського політичного співробітництва 70-80-і роки.
Еволюція євроатлантичних відносин в 90-х роках.
Політика ЄС щодо близькосхідного врегулювання в 80-ті роки
Доповідь Х.Л.Тіндемасна (1975 р.).
Середземноморська політика ЄС у 80-х роках.
Стратегія “Ширшої Європи” ЄС та Україна.
Ініціатива Геншера-Коломбо (26-27.11.1981)
Геополітичне значення Середземноморського регіону для ЄС.
План Ж.Делора щодо формування Європейського економічного простору 1989р.
“Декларація про ЄС”. Штутгарт (06.1983).
Конференція в Барселоні (27-28.ХІ.95)
Стратегія “сусідства” та її вплив на відносини України з новими членами ЄС.
Проект А.Спинеллі (14.02.1984)
Політика ЄС в західно-балканському регіоні.
План Шумана 1950р. та утворення ЄОВС.
Євроатлантична політика країн Балтії (порівняльний аналіз).
Копенгагенські критерії вступу в ЄС (характеристика)
Позиція ЄС в Іракському конфлікті.
Хельсінкський самміт ЄС 1999 р. та країни Балтії.
"Agenda 2000" та система "партнерство в приєднанні".
Політика ЄС в Південно-східній Азії.
Програма "Партнерство заради миру" та воєнно-політичне співробітництво країн Балтії.
Лісабонський договір 2009р. та його значення..
Римські угоди 1957р. та Великобританія.
Проблема близькосхідного врегулювання сьогодні та політика ЄС.
Значення та наслідки розширення ЄС для України.
Пан’європейський рух та його значення.
Римський саміт 2004р. та Договір про введення Конституції для Європи.
Європейський Конвент 2001р. та результати його роботи.
Вступ Іспанії та Португалії до ЄС та запровадження принципу двох швидкостей.
Особливості розширення ЄС в 70-х роках.
Значення розширення ЄС в 80-ті роки.
Вступ Австрії, Швеції та Фінляндії та їх значення для ЄС.
Принцип розширення хвилями країн ЦСЄ.
Принцип регати та причини його застосування щодо країн ЦСЄ.
Особливості вступу Греції до ЄС.
Перспективи вступу країн західних Балкан до ЄС.
Євро інтеграційна політика України: слабкі та сильні сторони.
Росія та ЄС.
1. Основні теорії та концепції європейської інтеграції після п світової війни.
1.Федералізм
Зміст федералістської концепції полягає в ідеї об’єднання Європи на основі федеративного принципу, який передбачав підпорядкування національних та регіональних органів управління спільним наднаціональним структурам.
Федералісти у своїй моделі спирались на:
- історичну та культурну єдність народів, що проживали на континенті;
- необхідність забезпечення миру й демократії,
- необхідність вирішення економічних, політичних та інших проблем, що виходили за межі компетенції національної держави. Два основних методи досягнення федерації: кооперативний та інтеграційний.
1)Кооперація представляє собою спільні дії держав, спрямовані на узгодження питань, що представляють спільний інтерес. При цьому органи управління, що утворюються внаслідок співробітництва, формуються з представників, які отримують мандат на представництво інтересів національних держав. Рішення та угоди приймаються лише одностайно і мають силу лише для тих держав-членів, що їх схвалили. В конституційному плані спільним органам делегується незначна частка внутрішніх повноважень держави, необхідна для впровадження узгоджених дій у життя. 2)Інтеграція, напроти, передбачає делегування права прийняття рішень органам управління, функціонери яких не представляють інтереси країн, громадянами яких вони являються. При цьому прийняття рішень не потребує одностайності, і вони є обов’язковими для всіх держав-учасниць. Рішення інтеграційних органів мають виконуватися без подальших узгоджень і обговорень у національних законодавчих органах. В 1947 році на першому з’їзді Європейського союзу федералістів була запропоновано ще 2 варіанти федералізму: Економічний принцип (Моріс Алле), Політичний принцип (Дені де Ружмон)
Економічний принцип
політична інтеграція тісно переплітається з економічною
політична інтеграція передує економ. Інтеграції
політ й економ інтеграція взаємо стимулюють
Політичний принцип
“єдність в різноманітті” – федерація має враховувати інтереси всіх націй
відмова від тоталітаризму
розвиток інтеграції не через державу, а через регіони (інтеграція саме регіонів, які не мають нац. інтересів)
неприйняття використання сили при формуванні європейської федерації
врахування інтересів нац. Меншин
формування федерації не через держави а через юрид і фіз. осіб.
виділяють дві основні форми федералістського об’єднання: федерація та конфедерація.
- Федерація за рівнем інституційно-правового регулювання та локалізацією міжнародної правосуб’єктності держав-членів є найбільш радикальною формою інтеграційного об’єднання. Процес формування федерації базується на методі інституційної інтеграції, в результаті якого відбувається злиття основних інститутів держав-членів у нові міжнародно-правові структури. Конфедерація на відміну від федерації відображає значно нижчий рівень локалізації міжнародної правосуб’єктності. Не дивлячись на те, що конфедерація також є суб’єктом міжнародних відносин, її повноваження у сфері зовнішньої та внутрішньої політики, на відміну від федерації, значно обмежені. Держави-члени передають конфедеративним інститутам лише невелику частину свого суверенітету по чітко обговореному колу питань. Основним гарантом цілісності державного суверенітету є право вето, яке дає можливість заблокувати будь-яке рішення центральних органів, що не відповідає національним інтересам суб’єктів конфедерації. Основний недолік класичного федералізму полягав у тому, що в основу його концепції закладалася хибна теза про можливість інституційно-конституційного оформлення об’єднання держав в обмежений проміжок часу. ВАЖЛИВО, ЩО кінцева мета федералістської теорії - утворення федерації чи конфедерації європейських держав - одночасно проголошувалася, як необхідна умова для початку інтеграційного процесу. Наділена наднаціональними повноваженнями політична влада мала б змогу створити більш ефективний механізм на шляху поглиблення інтеграції в економічній, політичній, воєнній, соціальній та інших сферах. На межі 50-60-х років стало зрозумілим, що розвиток європейської інтеграції не відповідає теоретичним моделям федералізму. Закінчилися невдачею перші значні спроби на практиці реалізувати федералістські ідеї наднаціонального об’єднання.