1.5 Планування фінансової діяльності підприємств в умовах ринку

Планування фінансів в умовах ринку досить складне. Основна увага при плануванні фінансів підприємства приділяється пошуку джерел фінансування поточної та перспективної діяльності, ефективному використанню обмежених фінансових коштів, визначенню оптимальної структури капіталу, умовам отримання кредитів та впровадженню ефективних методів фінансового контролю. У фінансовому плані визначають порядок складання бюджету, обліку та звітності підприємства, порядок видачі та отримання коштів за рахунками, прибуток, заборгованість та дивіденди.

При плануванні фінансів складають короткострокові та довгострокові фінансові плани.

У довгостроковому фінплані визначають потребу в капіталі, окремо для поповнення обігових коштів та відновлення основних виробничих фондів. Сума капіталовкладень на розвиток підприємства обґрунтовується з точки зору терміну окупності та їх рентабельності.

Короткостроковий фінплан дозволяє контролювати та аналізувати ліквідність, а передбачені в ньому резерви надають інформацію щодо потреби в ліквідних коштах. План складається з таких розділів:

Розділ 1-поточний фінансовий план, у якому розраховують доходи від товарообігу, зменшені на суму валових витрат, податків, виплат вхідного та вихідного мит і чистий прибуток від реалізації продукції;

Розділ 2-фінплан нейтральної галузі діяльності (наприклад, продаж старого обладнання);

Розділ 3- кредитний план поточного року;

Розділ 4- планові інвестиції;

Розділ 5- план забезпечення ліквідності підприємства в поточному році.

При плануванні прибутку йдеться про чистий прибуток, тобто прибуток після сплати податку. Якщо філії спільних підприємств перебувають у різних країнах, то в країні, де менші податкові ставки, планують більші прибутки, а там, де податкові ставки більші - менші прибутки. Після завершення розрахунків розділів довгострокових і поточних планів вони розглядаються та затверджуються Радою директорів або президентом фірми.

Література: 23,18.

Питання для перевірки знань:

1.Сутність планування як сфери життя та функції виробничого менеджменту.

2. Ціль та завдання планування діяльності підприємства.

3. Основні методи планування діяльності підприємства.

4. Класифікації планів підприємства.

5. Фактори якості планування у сучасних умовах.

6. Сутність програмно-цільового методу планування.

Тема 2. Тактичне планування на підприємстві

Лекція 3. Сутність та зміст поточного планування діяльності підприємства.

2.1 Сутність, значення і завдання тактичного планування.

2.2 Зміст і структура поточного плану діяльності підприємства.

Лекція 4. Система планових норм та нормативів. Обґрунтування тактичних планових рішень.

2.3 Система планових норм і нормативів.

2.4 Система планових показників.

2.5 Інструментарій обґрунтування тактичних планових рішень.

2.1 Сутність, значення та завдання тактичного планування

Тактичне планування — це сукупність дій, процедур, господарської політики, спрямованих на досягнення поставлених поточних цілей і завдань. Тактичне планування можна розглядати як засіб реалізації стратегії підприємства, інструмент забезпечення взаємозв'язків цілей з можливостями підприємства, визначення послідовності і способів ефективного їх досягнення, чіткого розподілу завдань між коленим функціональним і лінійним підрозділом підприємства, обумовлених їх місця та ролі в досягненні загальних цілей.

Тактичне планування істотно відрізняється від стратегічного за певними ознаками. Основна відмінність полягає в охопленні сфер впливу.

Стратегічне планування справляє ширший і глибший (глобальний) вплив на діяльність підприємства, визначає його успіх в майбутньому.

Тактичне — враховує поточну внутрішню і зовнішню ситуацію, передбачає необхідні і можливі заходи для того, щоб їх реалізація забезпечила успіх сьогодні та сприяла досягненню стратегічних цілей і завдань.

Важливим є і часовий аспект відмінності.

Стратегічне планування розраховане на тривалу перспективу і його наслідки проявляються через певний період часу та впливають на результати діяльності підприємства впродовж тривалого періоду.

Тактичне, як правило, розраховане на короткий період (до 1 року), конкретизує і доповнює стратегічний план та підлягає оперативному регулюванню.

Стратегічне планування зосереджене, в основному, по вертикальних рівнях управлінської ієрархії і в більшості випадків здійснюється «зверху — вниз». Це означає, що планові орієнтири, стратегічні цілі розробляються на вищому рівні управління, їх виконання передається на тактичний рівень управління — керівникам лінійних і функціональних підрозділів в масштабах всього підприємства. На цьому рівні розробляються середньотермінові і поточні плани реалізації стратегії. Таким чином, можна вважати, що тактичне планування зо­середжене по горизонтальних рівнях управління. Процеси взаємозв’язки і синхронізації, коригувань планів протікають «знизу- вверх».

Зарубіжна і вітчизняна практика господарювання визначила як найбільш прийнятний для розробки тактичних планів часовий період в один рік, що відповідає календарному господарському і фінансовому періоду.

Розгорнутою формою тактичного плану є поточний річний техніко-економічний план діяльності підприємства. У вітчизняній практиці господарювання він має різні назви: «промфінплан», «план розвитку підприємства», «план економічного і соціального розвитку підприємства», «річний техніко-економічний план», «поточний план» та ін.

Річний техніко-економічний план є комплексним документом, який охоплює всі аспекти діяльності підприємства: виробництво і збут, науково-технічний розвиток, соціальну сферу, інвестиційну діяльність, охорону довкілля, зовнішньоекономічні відносини тощо.

Основні завдання річного техніко-економічного плану полягають в забезпеченні виконання стратегічного плану, раціональному використанні всіх наявних на підприємстві ресурсів, своєчасному врахуван­ні змін у зовнішньому І внутрішньому середовищі, оперативному контролі за ефективністю управління, деталізації завдань всім підрозділам виробництва.

Поточний річний техніко-економічний план впливає на всі аспекти діяльності підприємства. Добре обґрунтований план ефективно сприяє досягненню цілей підприємства, а необґрунтований призводить до систематичних порушень графіків випуску продукції, прос­тоїв, понадурочної роботи, проблем з фінансами. Тому поточний річний техніко-економічний план повинен бути цілеспрямованим, реалістичним, досяжним, адресним.

Вітчизняна і світова практика планування свідчить про те, ще розробка планів вимагає великої інтелектуальної праці багатьох фахівців — маркетологів, постачальників, трудовиків, інженерів, менеджерів, тощо.

Процес планування є важливим етапом загальної діяльності підприємства. Процес планування — не проста послідовність операцій з розробки планів і не процедура здійснення в певній послідовності господарських подій. Він вимагає гнучкості та управлінської майстер­ності, які допускають зміну процедури, якщо управлінські рішення не сприяють досягненню поставлених завдань.

Процес планування — це неперервний, замкнений цикл процедур з прямим і зворотнім зв'язком. Цілі і завдання формуються ще задовго до початку їх реалізації, однак конкретизуються в процесі виконання плану у вигляді коригувань, уточнень та складання оперативних і календарних планів.