5.2 Планування потреби в матеріально-енергетичних ресурсах

До складу МТР входять : сировина, матеріали, комплектуючі вироби, технологічне обладнання та оснастка, транспортні засоби, вантажно-розвантажувальне обладнання, х обчислювальна техніка, паливо, енергія, вода тощо. Іншими словами, все, що поступає на підприємство у речовій формі та у виді енергії відноситься до елементів МТЗ виробництва.

Потреби підприємства в матеріальних ресурсах можуть визначатися різними методами:

• прямого розрахунку (сировина, основні, допоміжні матеріали тощо);

• укрупненим (статистичним) — при прогнозуванні потреб в сировині, матеріалах, енергії, теплі і т. д.;

• на основі нормативних термінів зносу (спецодяг, інструмент);

• на основі формул хімічних реакцій, рецептурного складу –лаковий розчин, клей.

Вибір методу розрахунку потреби в ресурсах залежить від призначення матеріалу, умов та обсягу його споживання, цілей використання інформації про потреби (взаєморозрахунки із замовниками, укладання договорів з постачальниками).

Найбільш точним і поширеним є метод прямого розрахунку, який використовується в декількох різновидах: подетальний, аналогії, за типовими представниками.

Процес виготовлення поліграфічної продукції, наприклад, характеризується значною кількістю технологічних операцій, на кожній з яких використовується декілька видів матеріалів; кінцева продукція, особливо книжково-журнальна, також складається з кількох деталей. Це зумовлює встановлення питомих норм витрачання матеріалів на окремі процеси (деталі), наприклад, витрачання фарби на друкування 1000 фарбо-відбитків книжково-журнальної, образотворчої продукції.

Потреба в матеріалах (основних і допоміжних на технологічні потреби) визначається на основі даних про запланований обсяг виробництва в натуральних одиницях виміру ( ) та питомі норми витрачання матеріалу в натуральних одиницях виміру ( ) за формулою:

(5.1)

Загальна потреба в матеріалі, який, як правило, використовується для виготовлення декількох видів продукції, визначається як сума витрат по кожному виду продукції:

, (5.2)

де п — кількість видів продукції, для виготовлення яких використовується матеріал і-го найменування.

При плануванні випуску нових видів продукції, на які не встановлені норми витрачання матеріальних ресурсів, використовується метод розрахунку потреби в матеріалах по аналогії із застосуванням динамічних коефіцієнтів. У цьому випадку за основу беруть існуючі норми витрачання ресурсів на близькі за конструкторсько-технологічним вирішенням вироби або фактичні витрати за минулий період і враховують поправочний коефіцієнт, що враховує особливості нової продукції або індекси програми виробництва та норм витрачання матеріалів. Розрахунок потреби в матеріалах виконується за формулою:

, (5.3)

де – запланований обсяг випуску нової продукції в натуральних одиницях виміру;

– норма витрачання матеріалу на облікову одиницю аналогічної продукції;

– поправочний коефіцієнт, який враховує особливості нової продукції порівняно з продукцією-аналогом.

, (5.4)

де – фактичні витрати певного матеріалу минулого періоду;

– індекс програми виробництва;

– індекс норми витрачання матеріалів.

При випуску продукції широкого асортименту, коли невідомі дані про структуру випуску, потреба в матеріалах визначається за типовим представником, за який приймають одиницю продукції, що найбільш точно характеризує витрати матеріалів на дану групу (партію продукції). Норма витрачання матеріалів на його виготовлення поширюється на всю продукцію. Розрахунок погреби в матеріалі виконується за формулою:

, (5.5)

де – норма витрачання матеріалу на облікову одиницю типового представника продукції.

В багатьох виробництвах для визначення потреби в матеріалах використовується метод рецептурного складу. За цим методом спочатку розраховується маса сировини (матеріалів), необхідної для виконання виробничої програми:

, (5.6)

де – загальна норма витрачання суміші матеріалів для виготовлення одиниці продукції.

Потреба в кожному компоненті суміші визначається на підставі рецептури, яка характеризує питому вагу компонента в складі норми витрачання:

, (5.7)

де – частка певного компоненту в складі матеріалу.

В плані МТЗ визначається потреба в електроенергії. Вона планується окремо для технологічних, освітлювальних, нагрівальних та інших потреб.

Потреба в електроенергії для технологічних цілей розраховується на основі сумарної активної потужності струмоприймачів по групі устаткування, яке має однакові умови експлуатації; кількості годин їх використання протягом планового періоду; коефіцієнтів втрат енергії в мережі та електродвигуні:

, (5.8)

де – сумарна потужність струмоприймачів машин, кВт;

– річний час роботи струймоприймача, год;

– коефіцієнт втрати електроенергії в мережі;

– коефіцієнт втрати електроенергії у двигуні машини;

– кількість одиниць технологічного устаткування.

Річна потреба в електроенергії для освітлення приміщень визначається укрупнено з розрахунку середнього її витрачання на 1 кв.м. виробничих, побутових і службових площ; загальної площі приміщень; освітлювального періоду протягом дня і року; коефіцієнта втрат електроенергії (0,8 – 0,9):

, (5.9)

де – норма витрачання електроенергії на освітлення 1 кв. м. площі, кВт;

– освітлювальна площа, кв. м.;

– освітлювальній період в рік, дні;

– час освітлення протягом доби, гол.;

– коефіцієнт втрат електроенергії;

– характер освітлювальної плоті (виробнича, невиробнича).

Потреба в паливі планується окремо для експлуатаційних потреб і для опалення виробничих, службових та складських приміщень.

Для експлуатаційних потреб використовується бензин, дизельне паливо, зріджений газ. Потреба в даному виді пального визначається на основі норми витрачання на 100 км пробігу транспортних засобів певної марки, величини середньодобового пробігу, кількості днів роботи протягом року, кількості машин певної марки:

, (5.10)

де – середня норма витрачання палива на 100 км пробігу, літр;

– величина середньодобового пробігу одиниці транспортного засобу, км;

– період експлуатації транспортних засобів, дні;

– кількість машин певної марки;

– кількість видів машин та інших транспортних засобів.

Потреба в умовному паливі на господарські потреби (опалення приміщень в зимовий період) визначається на основі даних про добову норму витрачання певного виду палива на опалення 1м³ приміщень у певних кліматичних зонах; тривалість опалювального періоду в днях; зовнішній об'єм приміщень в м³.

, (5.11)

де – добова норма витрачання певного виду палива на опалення 1 м³ приміщень в кг;

– об'єм опалювальних приміщень в м³;

– опалювальний період в днях;

– тепловий еквівалент використовуваного палива.

Потреба в устаткуванні для виконання запланованої виробничої програми розраховується на основі технологічної трудомісткості виготовлення продукції ( ) та річного фонду часу роботи устаткування за планом ( ) з врахуванням рівня виконання норм виробітку на даній технологічній операції ( ):

(5.12)

Потребу в устаткуванні можна визначити на основі даних про заплановану виробничу програму в натуральному виразі ( ) і середньорічну виробничу потужність одиниці устаткування ( ):

(5.13)