Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ticket 10 11 12.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
371.65 Кб
Скачать
  1. Форми функціонування наукових знань у суспільстві.

Більше: http://westudents.com.ua/glavy/86544-printsipi-funktsonuvannya-nauki.html

Характеризуючи науку і наукове пізнання в цілому, необхідно виділити її головну роль, основну функцію – відкриття законів у досліджуваній сфері реальної дійсності.

Ключовим елементом теорії є закон. Тому теорію можна розглядати як систему законів, що виражають суть досліджуваного об’єкту у його повторі. Найважливіше завдання наукового дослідження відкрити закон і визначити його розуміння у відповідних поняттях, ідеях, теоріях. Дослідження може вирішити це завдання при двох основних посиланнях: реальний світ в його цілісності і розвитку; посилання на закони розвитку реального світу.

За Р. Мертоном, в основі функціонування науки як соціального інституту лежать чотири принципи, що складають Моральний імператив науки.

Принцип універсалізму всеосяжності характеризує об'єктивну природу наукового знання (це завжди істинне знання, яке відповідає реальності). Існують загальні критерії і правила доведення. Наукова цінність знання не залежить від того, ким і коли воно одержане. Цей принцип вимагає, щоб об'єктивно оцінювався результат досліджень і репутація ґрунтувалася на реальних заслугах.

Принцип комуналізму (або все загальності) вимагає, щоб наукове знання належало всьому науковому співтовариству й ставало загальним надбанням. Воно не повинно бути особистою власністю ученого чи корпорації. Цей принцип наполягає на відкритості науки.

Принцип безкорисливості вимагає служіння істині. Вчений діє в ім'я досягнення істини, а не з корисливих міркувань.

Принцип організованого скептицизму вимагає, щоб наукове знання не сприймалося на віру. Вченому повинні бути притаманні критичність і сумлінність під час перевірки одержаних результатів.

До перерахованих принципів іноді додають ще два: раціоналізм (прагнення зрозуміти все узагальнено і абстрактно); емоційна нейтральність (вимога з "холодною головою" відноситися до будь-яких стверджень).

  1. Критерії оцінки комунікативної структури організації.

Більше: http://stud.com.ua/52841/psihologiya/komunikatsiya_organizatsiyi

Організаційні комунікації - це вид інформаційних взаємодій, в які вступають члени організацій для досягнення поставленої мети.

В основі більшості літературних джерел, присвячених опису або аналізу комунікації в організації, лежить модель комунікації як процесу передачі інформації К. Шеннона і В. Вівера, що включає в себе в якості основних структурних елементів джерело інформації (комунікатора), одержувача інформації (реципієнта), пристрої кодування і декодування інформації, сигнал як передана інформація в кодованому вигляді, канал передачі сигналу і джерело можливих перешкод. Досить традиційними для даної області є також уявлення про існування "комунікативних структур", пов'язані з оцінкою ефективності передачі інформації і висхідні ще до класичних експериментів Г. Левітта. У цих експериментах створювалися різні комунікативні структури з певної кількості ланок, з'єднаних одно- або двосторонньо спрямованими зв'язками і що одержали різні назви (наприклад, "ланцюг", "колесо", "штурвал", "ігрек" або "павутина"). Загальний висновок полягав у твердженні, що централізована комунікація більш ефективна при вирішенні простих проблем, а децентралізована - при вирішенні так званих "складних" проблем. Пізніше були введені критерії оцінки комунікативних структур, такі як:

  • надійність - ймовірність проходження та отримання інформації кожним елементом у разі розриву комунікативної ланцюга;

  • швидкість проходження інформації - час, необхідний для досягнення інформацією кінцевого елемента;

  • коефіцієнт спотворення і втрат інформації в ланцюзі і т.п.

На цій же основі було запропоновано розрізнення так званих комунікативних ролей в організації в залежності від положення, займаного співробітником, як елемента в певній комунікативній структурі, і виконуваної ним функції, наприклад:

  • сторож ("секретар") - контроль обсягу переданої інформації;

  • диспетчер - розподіл інформації за різними потокам;

  • зв'язковий - забезпечення контактів між групами (підрозділами організації);

  • космополіт - здійснення зв'язку організації із зовнішнім середовищем;

  • лідер думок - вплив на оцінку переданої інформації, та ін.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]