4. Про що йдеться в розділі «Охорона праці» колективного договору?

Колективний договір (угода) повинен обов'язково містити заходи захисту прав i соціальних інтересів осіб, якi потерпіли на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань), а також утриманців i членів сімей загиблих. Йдеться про відшкодування завданої їм шкоди, оплату одноразової допомоги, компенсацію витрат на придбання ліків, на проходження додаткового платного лікування; про надання потерпілим легшої роботи відповідно до медичного висновку із збереженням середнього заробітку, організацію навчання, перекваліфікації та працевлаштування інвалідів праці, надання цим інвалідам допомоги у вирішенні соціально-побутових питань (якби навіть вони вже не працювали на підприємстві за станом здоров’я) тощо.

Підприємствами накопичено певний досвід вирішення цих соціальних питань за допомогою колективних договорів (угод), який безумовно повинен використовуватися у подальшій роботі. Разом з тим, нововведення до чинного законодавства, започатковані Законом України "Про охорону праці" , потребують правильного тлумачення і єдиних підходів до організації виконання.

Білет № 10

1. Підготовка наукових кадрів в Україні: види, форми, правові засади.

2. Методи навчання у вищому навчальному закладі.

3. Основні задачі психології на сучасному етапі розвитку психологічного знання.

4. Які пільги на виробництві мають працівники, що не досягли 18-річного віку? Які пільги мають працівники, що навчаються?

1. Підготовка наукових кадрів в Україні: види, форми, правові засади.

Більше: http://www.bestreferat.ru/referat-197120.html

Згідно з Законом України "Про освіту в Україні", встановлено систему вчених ступенів і звань. Випускникам коледжу, інституту, університету за результатами кваліфікаційної роботи присуджують перший вчений ступінь - бакалавра відповідної спеціальності.

Випускникам інституту, академії, університету, інших прирівняних до них навчальних закладів за результатами захисту кваліфікаційної роботи присуджують другий вчений ступінь - магістра відповідної спеціальності.

Основною формою планомірної підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів є аспірантура, яка функціонує при вищих навчальних закладах, наукових установах, що мають необхідну наукову та матеріальну базу. До аспірантури приймають громадян України, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста, магістра. Громадян інших держав приймають до аспірантури на підставі договорів, які укладають із ВНЗ або НДІ, а також на підставі міждержавних і міжурядових угод.

В Україні правові організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку наукової і науково-технічної сфери визначає Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і доповнення та зміни до нього. Державне регулювання та управління у сфері науково-технічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Президент України особисто.

2. Методи навчання у вищому навчальному закладі.

Більше: http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/ispu_kiovist_Ficyla_Pedagogika_VSh/620.html

Метод навчання – спосіб подання (представлення) інформації студентові в ході його пізнавальної діяльності, реалізований через дії, які зв'язують педагога й студента.

У дидактиці існують різні підходи щодо класифікації методів навчання:

• за джерелами передавання і характером сприйман­ня інформації виокремлюють словесні, наочні та прак­тичні (С. Петровський, Е. Талант);

• за основними дидактичними завданнями виділяють методи оволодіння знаннями, методи формування умінь і навичок, застосування здобутих знань, умінь і навичок (М. Данилов, Б. Єсипов);

• за характером пізнавальної діяльності виокремлю­ють пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблем­ного викладу, частково-пошукові, дослідницькі (М. Скат-кін, І. Лернер);

• за бінарною класифікацією виділяють методи ви­кладання: інформаційно-повідомлювальний, пояснюваль­ний, інструктивно-практичний, пояснювально-спонукаль­ний; методи учіння: виконавський, репродуктивний, про­дуктивно-практичний, частково-пошуковий, пошуковий (М. Махмутов).

Дослідник педагогіки Ю. Бабанський пропонує власну класифікацію:

1. методи організації і здійснення навчально-пізна­вальної діяльності (пояснення, інструктаж, розповідь, лекція, бесіда, робота з підручником; ілюстрування, де­монстрування, самостійне спостереження вправи, лабора­торні, практичні і дослідні роботи);

2. методи стимулювання навчальної діяльності (на­вчальна дискусія, забезпечення успіху в навчанні, пізна­вальні ігри, створення ситуації інтересу у процесі викла­дення, створення ситуації новизни, опора на життєвий досвід студента; стимулювання обов'язку і відповідаль­ності в навчанні);

3. методи контролю і самоконтролю у навчанні (усний, письмовий, тестовий, графічний, програмований, само­контроль і самооцінка у навчанні).