Розділ 2

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З ПИТАНЬ ПІДГОТОВКИ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ

При підготовці та призначенні експертиз (експертних дослід­жень), формулюванні питань, вирішення яких доручається екс­пертові, обов'язково слід дотримуватися певних правил і реко­мендацій, які побудовані на класичних принципах криміналі­стики. Від того, наскільки компетентно будуть сформульовані такі питання, залежить і результат (повнота та об'єктивність) експертного дослідження.

Правило перше'.

Питання повинні бути конкретизовані, по можливості ла­конічними, базуватися на попередньо з'ясованих слідчим (під час дізнання чи іншим шляхом) фактичних обставинах у кримі­нальній справі (матеріалах дослідчої перевірки) і не виходити за межі спеціальних знань експертів і фахівців.

У описовій частині постанови про призначення експертизи (чи супровідному листі про з'ясування тих чи інших експертних питань за матеріалами дослідчих перевірок) не допускається однозначне тлумачення обставин справи (з'ясованих подій) на користь однієї зі сторін учасників кримінального процесу.

Правило друге:

Питання викладаються тільки в логічній послідовності. Спо­чатку формулюються ті з них, від яких залежить рішення інших.

Перелік питань повинен бути максимально повним, для того, щоб висновок мав вичерпний характер, але не механічним пере­писуванням з методичних збірників повного списку питань, які можуть вирішуватися тією чи іншою експертизою.

Правило третє:

Неприпустимим є постановка перед експертом питань, які з урахуванням сучасного стану експертної та криміналістичної науки в державі, не можуть бути вирішені.

22

Правило четверте:

Якщо слідчий (дізнавач) не можуть зорієнтуватися в якісному та кваліфікованому призначенні конкретної експертизи (експертного дослідження), буде доцільним завчасно прокон­сультуватися з відповідним експертом, роз'яснити йому обста­вини справи і погодити перелік питань, на які він зможе дати від­повідь в експертному висновку.

2.1. Дактилоскопічна експертиза

Предметом дактилоскопічної експертизи є закономірності механізму утворення слідів рук, джерел дактилоскопічної ін­формації, а також виявлення, вилучення, фіксація та вико­ристання її для розкриття та розслідування злочинів.

Завданням дактилоскопічної експертизи є ідентифікація живих осіб, невпізнаних трупів, а також встановлення причет­ності осіб до вчинення злочинів за допомогою відбитків рук, отриманих у ході дактилоскопічної реєстрації; слідів рук, вилу­чених при огляді місця події тощо. Поряд з цим експертизою вирі­шується завдання виявлення, вилучення та фіксації слідів рук на наданих об'єктах, встановлення їх придатності для ідентифікації та ін.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

• Чи є на наданому об'єкті сліди рук (пальців, долонь) і якщо так, чи придатні вони для ідентифікації?

• Чи залишені сліди рук, вилучені в різних місцях (на різних об'єктах) однією особою?

• Чи залишені сліди рук конкретною особою (дактилоскопічна карта (дактилокарта) якої представлена на порівняльне до­ слідження))?

• Чи ідентичні відбитки рук невпізнаного трупу з відбитками в дактилокарті на ім'я конкретної особи?

• Якою рукою й якими пальцями руки залишено сліди?

• Які індивідуальні особливості мають руки людини, що залишила сліди (відсутність пальців, наявність шрамів тощо)?

• Якими ділянками поверхні руки залишено сліди?

• У результаті якої дії залишено слід (захват, торкання тощо)?

• Чи не мають сліди папілярних візерунків ознак, що свідчать про патологічні особливості шкіри людини, яка їх залишила?

23

- Який вік, стать та зріст особи, що залишила надані на до­слідження сліди?

Об'єкти дослідження: об'єкти, на яких знайдені сліди рук, або припускається їх наявність, надсилаються експертові в яко­мога коротші строки після вилучення, через незначний іденти­фікаційний період.

Об'єктами дактилоскопічного дослідження є сліди рук (паль­ців та (або) долонь), їх копії на слідокопіювальній плівці, зліпки об'ємних слідів або масштабні фотознімки слідів тощо, відбитки в дактилокартах.

У якості порівняльних зразків можуть надаватися експери­ментальні відбитки нігтьових фаланг пальців або відбитки долонь.

Вимоги до об'єктів, що направляються на дактилоскопічну експертизу.

Сліди рук, виявлені при ОМП, повинні направлятися на дослідження разом з предметами, на яких вони знайдені (мають бути знайдені). Поверхня ділянок предмета зі слідами (імовір­ними слідами) не повинна торкатися матеріалу упаковки; пред­мет в упаковці кріпиться нерухомо; матеріал упаковки не пови­нен деформуватися під час транспортування; предмети треба упаковувати, використовуючи для амортизації гумові відтяжки, вату, пластилін, папір тощо.

Упаковка, в яку поміщений предмет зі слідами, обв'язується, стягується або прошнуровується шпагатом чи гумкою та опеча­тується сургучною печаткою. На ній або на прикріпленій до неї бирці роблять написи, де вказуються: найменування упакованого предмету; місце та час його вилучення; найменування події, до якої цей предмет відноситься. Все це засвідчується підписами слідчого, понятих та спеціаліста.

Коли сліди скопійовані на аркуш дактилоскопічної плівки (надалі - дактилоплівки), цей аркуш прошивається по краях ниткою, кінці якої виводять на бирку, зв'язують та опечатують. На бирці робиться відповідний напис та ставляться підписи слід­чого, понятих та спеціаліста. Якщо дактилоплівку не прошивати, то її необхідно помістити в конверт, який опечатується та заві­ряється підписами учасників огляду. На конверті робляться пояснюючі написи.

Коли сліди рук копіюються на липку стрічку, яка наклеюєть­ся на спеціальний бланк або чистий аркуш паперу, пояснювальні написи ставляться на цьому аркуші. При цьому необхідно зро-

24

бити записи про кожний окремо відрізок стрічки із зазначенням місця його вилучення. Поряд з кожним відрізком доцільно також схематично замалювати предмет та вказати місце знаходження на ньому слідів. Схема завіряється підписами слідчого, понятих та спеціаліста.

При виготовленні зліпків з об'ємних слідів рук до них у про­цесі копіювання за допомогою шпагату (ниток) прикріплюють бирки з відповідними написами.

Зразки для експертного дослідження.

Дактилоскопічні карти, які надаються для порівняльного дослідження, оформлюються у відповідності з вимогами норма­тивних документів.

Бланки дактилокарт виготовляються на цупкому білому папері щільністю не менше 120 г/м². У порядку виключення дак-тилокарти можуть виготовлятися на чистих аркушах паперу з не меншою щільністю та мати такі ж реквізити.

Дактилокарта на особу містить такі відомості: стать; прізви­ще, ім'я та по батькові; число, місяць, рік народження; місце народження; відбитки всіх нігтьових фаланг пальців рук, конт­рольні відбитки пальців рук, відбитки долонь рук (у разі каліцтва робиться відповідна відмітка); підпис особи, яка піддається дактилоскопіюванню; дата проведення дактилоскопіювання; орган, де проводилося дактилоскопіювання; підстава для дакти­лоскопіювання; посада, прізвище і підпис працівника, який запов­нив дактилокарту.

Дактилокарта на впізнаний труп містить такі відомості: стать; прізвище, ім'я та по батькові; число, місяць, рік народжен­ня; місце народження; відбитки всіх нігтьових фаланг пальців рук, їх контрольні відбитки, відбитки долонь рук (у разі каліцтва робиться відповідна відмітка); дата проведення дактилоскопію­вання; орган, на території якого знайдено труп; підстава для дак­тилоскопіювання; посада, прізвище та підпис працівника, який заповнив дактилокарту.

У дактилокартах прізвище, ім'я та по батькові записуються українською та російською мовами та друкованими літерами.

Дактилокарта на невпізнаний труп містить такі відомості: стать; відбитки всіх нігтьових фаланг пальців рук, їх контрольні відбитки, відбитки долонь рук (у разі каліцтва робиться відповідна відмітка); дата проведення дактилоскопіювання;

25

орган, на території якого знайдено труп; посада, прізвище і підпис працівника, який заповнив дактилокарту.

Вимоги до якості дактилокарт: зображення папілярних ліній повинно бути чорним на світлому фоні, барвник розподілений рівним шаром, отримане зображення - однотонне, центри папі­лярних візерунків розташовані в центрі відповідних граф, по­слідовність розташування відбитків для обох рук — справа наліво.

У разі проведення пороеджеоскопічної експертизи у від­битках та відтисках на дактилокартах повинна бути відображена будова пор та країв папілярних ліній. Для відбору зразків у цих випадках, як правило, залучаються спеціалісти.

Правила та прийоми дактилоскопіювання.

Для дактилоскопіювання потрібно мати бланк дактилокарти, гладку пластину (скляну, металеву або пластмасову), на якій можна розкатати фарбу, гумовий валик та друкарську фарбу, флакон з бензином, спиртом або скипидаром.

Перед дактилоскопіюванням необхідно оглянути руки особи, в якої потрібно відібрати відбитки пальців. Якщо на пальцях виявлені відкриті рани або пошкодження шкірного покриву, від­битки знімають після лікування; якщо пальці забруднені, пропонують помити їх милом і насухо протерти рушником.

Потім на пластині гумовим валиком рівномірно розкатується друкарська фарба, якою прокатують пальці. Пластина розмі­щується край столу поряд з бланком дактилокарти, складеної вздовж верхньої лінії перегину. Фахівець, який проводить дакти­лоскопіювання, повинен стояти з правого боку столу, а особа, яку дактилоскопіюють, - ліворуч від нього, обличчям до столу.

Дактилоскопіювання розпочинають з великого пальця правої руки і закінчують мізинцем. Особа спочатку витягує великий палець, зігнувши решту пальців у кулак (і так далі). Фахівець трьома пальцями (великим, вказівним та середнім) лівої руки бере потрібний для дактилоскопіювання палець біля основи (ближче до долоні), а однойменними пальцями правої руки бере нігтьову фалангу. Зафіксований таким чином палець боком нігтьової фаланги кладуть на край пластини і перекочують по ній зліва направо, від одного краю нігтя до іншого. В даному випадку необхідно, щоб пофарбувалася вся подушечка нігтьової фаланги та 3-5 мм середньої фаланги. Після цього покритий фарбою палець таким же способом прокатують на спеціально відведеному для

26

цього місці бланка дактилокарти. Так само одержують відбитки решти пальців правої руки.

Прокатувати пальці як по пластині з друкарською фарбою, так і по дактилокарті, рекомендується з менш зручного поло­ження в більш зручне, тобто, великий палець правої руки та пальці, крім великого, лівої руки, - справа наліво, а всі інші паль­ці - зліва направо.

Після прокатування пальців правої руки фарба на пластині знову розрівнюється, а дактилоскопічна картка перегинається для дактилоскопіювання лівої руки. Після закінчення прокату­вання пальців лівої руки фарба на пластині знову розрівнюється рівномірним і тонким шаром для зняття контрольних відбитків обох рук, які необхідні для перевірки правильності розміщення відбитків на дактилокарті. Контрольні відбитки одержують шляхом одночасного прикладання чотирьох пальців (без вели­ких) спочатку лівої, а потім правої руки до пластини з фарбою, а потім до дактилоскопічної карти. В спеціально відведених місцях дактилокарти роблять відбитки великих пальців.

Зроблені відбитки повинні бути чіткими і повними. Після дак­тилоскопіювання друкарська фарба з пальців змивається тампо­ном, змоченим бензином, спиртом або скипидаром.

Якщо під час ОМП будуть виявлені сліди, залишені не цент­ральною, а боковою частиною пальцевого узору, або ділянкою, що прилягає до нігтя, необхідно відібрати в особи відбитки цих ділянок візерунку пальця.

У такому випадку за допомогою валика покривають тонким шаром фарби крайні ділянки подушечки пальців особи і при­тискують до аркуша паперу. Далі необхідно точно записати, яким пальцем, якою його частиною залишені відбитки.

Якщо є підозра, що сліди залишені поверхнею долоні, потріб­но одержати відбитки долонної поверхні. Для цього поверхню долоні особи за допомогою валика покривають тонким шаром фарби і притискують до аркуша паперу, розміщеного на випуклій поверхні (це може бути товстий валик, пляшка або щось подібне), щоб відобразилася не тільки виступаюча поверхня долоні, а й, хоч би частково, долонна впадина.

Особливості дактилоскопіювання трупа. Перед дактилоско­піюванням руки трупа необхідно вимити теплою водою з милом і витерти насухо. Друкарську фарбу розкатують по пластині

27

валиком так, щоб вона лягла рівномірно. Фарба на пальці нано­ситься валиком.

Для одержання дактилоскопічних відбитків пальці трупа за допомогою валика рівномірно покривають друкарською фарбою і прокатують по них аркушики паперу, які розміщують на спе­ціальну дактилоскопічну подушку, а в разі її відсутності на лі­нійку, дощечку або сірникову коробку тощо. Замість паперу мож­на використати розрізані бланки дактилокарти або попередньо на кожному окремому квадратику паперу відзначається, з якого пальця зроблений відбиток, квадратики наклеюються на відпо­відних місцях дактилокарти.

Необхідно слідкувати, щоб відбитки не переплуталися.

У тих випадках, коли шкірні покрови зазнали змін (наступило різко виражене задубіння трупа чи в результаті розкладання, висихання, муміфікації, дії вологи останній неможливо дакти-лоскопіювати вищеописаним способом), дактилоскопіювання здійснюється за участю спеціаліста судово-медичного закладу.

Для одержання чітких відбитків пальців необхідно викону­вати такі правила: руки особи повинні бути старанно вимиті з милом і протерті насухо; не допускається сильне надавлювання пальців при прокатуванні їх по пластині і по дактилокарті; рука повинна бути вільною, ненапруженою; по пластині та дакти­локарті палець прокатується тільки один раз від одного краю до іншого (недопустиме ковзання як по пластині з фарбою, так і по дактилокарті; по пластині палець прокатують лише в тому місці, де шар фарби ще не знятий; друкарська фарба повинна бути певної консистенції ~ не дуже рідкою або густою (в останньому випадку вона розбавляється розчинником); фарба на пластину наноситься в невеликій кількості та розкатується максимально тонким і рівномірним шаром; необхідно валик і пластину тримати в чистоті, кожного дня після зняття відбитків старанно протирати їх бензином або скипидаром до повного змивання фарби з по­верхні.

Якщо в особи відсутня рука або будь-який з пальців, у відпо­відних місцях дактилокарти робиться про це позначка, причому обов'язково вказується рік втрати руки або пальця.

Під час знімання відбитків із зігнутих пальців подушечка нігтьової фаланги зафарбовується за допомогою валика дру­карською фарбою, потім вирізуються квадратики з паперу, які за допомогою спеціальної ложки (або сірникової коробки)

28

накладають на зігнуту нігтьову фалангу та легким надавлю­ванням прокатують відбиток візерунку.

На аркушах зі зразками потрібно написати прізвище, ім'я та по батькові особи, в якої взяті відбитки, та вказати відбитки яких пальців, долоні (правої або лівої), стопи (правої або лівої ноги). Внизу ставиться підпис оперативного працівника або слідчого.