2.34. Одорологічна експертиза

Предметом одорологічної експертизи (експертизи запахових слідів) є встановлення суб'єкта по його запахових слідах з вико­ристанням запахових слідів і собак-детекторів в лабораторних умовах.

Основними завданнями цього виду експертизи є:

• встановлення кількості та конкретних співучасників зло­ чину;

• встановлення індивідуального запаху однієї і тієї ж людини в запахових слідах, вилучених з різних місць подій;

111

- встановлення запахових слідів певної особи на предметах. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

• Чи наявні у наданих на дослідження пробах (або на пред­ метах) запахові сліди людини?

• Чи придатні дані сліди для ідентифікації особи?

• Чи походять запахові сліди людини з наданого об'єкту від певної однієї або від декількох осіб?

Вимоги до матеріалів: сліди запаху з речових доказів вилу­чаються на чисті, без сторонніх запахів, фланелеві серветки або марлеву тканину, які загортають у два-три шари чистої побуто­вої алюмінієвої фольги, або помішують у чисті скляні банки та щільно закупорюють, не допускаючи потрапляння сторонніх запахів. Також упаковуються і предмети-носії запахових слідів. Всі практичні дії проводять тільки в гумових рукавичках.

Зразки індивідуального запаху в підозрюваного (потерпілого) відбирають, створивіли щільний контакт бавовняної серветки з тілом людини впродовж не менше ЗО хвилин. Сліди запаху на серветці завертають у два-три шари чистої побутової алюмініє­вої фольги або поміщають у чисті скляні банки та щільно закупо­рюють, не допускаючи потрапляння сторонніх запахів.

2.35. Експертиза звуко— та відеозапису

Фоноскопія в криміналістиці - це вид спеціальних дослід­жень, які вивчають сліди звуку. Проведення фоноскопічних експертних досліджень здійснюється за двома напрямами: дослідження властивостей голосу та мовлення людини, дослід­ження властивостей та стану фона.

Основні завдання цього виду експертизи визначаються на­ступним орієнтовним переліком вирішуваних питань:

• Чи належить мовлення, зафіксоване на фонограмі (-ах), гр. "А"?

• Одній чи різним особам належить мовлення, зафіксоване на фонограмі (-ах)?

• Скільки осіб брало участь у розмові (-ах), записаній (-их) на фонограмі (-ах)?

• До якої групи голосів за висотою належить голос (чи окремі його фрагменти), записаний на фонограмі (-ах)?

• Чи на даному магнітофоні (відеомагнітофоні, диктофоні) записана фонограма?

112

• Дана фонограма є оригіналом чи копією?

• Чи зазнавала змін дана фонограма?

• Чи є ознаки монтажу на фонограмі?

• Чи є розмова на фонограмі телефонною?

• У якому режимі (моно— чи стерео-) записана фонограма?

• Який дослівний зміст розмов (-и), зафіксованих (-ої) на наданій фонограмі?

За узгодженням з експертом на вирішення фоноскопічної експертизи можуть виноситись й інші питання, пов'язані із дослідженням слідів звука.

Вимоги до матеріалів, які необхідно представити експертові для проведення дослідження.

Для ідентифікації засобів відеозвукозапису на дослідження надається сам засіб (магнітофон, відеомагнітофон, відеокамера, диктофон) та досліджувана фонограма чи відеофонограма, а та­кож чиста касета для створення експериментальних записів.

Для ідентифікації осіб за мовленням, записаним на фонограмі, експерту як порівняльні зразки надаються фонограми із записом мовлення цих осіб. До зразків мовлення висувається ряд вимог, що обумовлені існуючими методиками досліджень та рівнем розвитку сучасної апаратури для проведення таких дос­ліджень, а саме:

• тривалість запису - 5 хв. мовлення особи, що ідентифі­ кується (без урахування тривалих пауз);

• відповідність мовлення;

• відповідність емоційного стану диктора;

• наявність у зразку фраз та слів, які мали місце у досліджу­ ваній фонограмі;

• використання тієї ж самої апаратури запису та каналів за­ пису (магнітофон, телефонна лінія, радіозв'язок тощо), за до­ помогою яких була зроблена досліджувана фонограма;

• високий рівень запису (якщо у магнітофона є індикатор запису, то стрілка (стовпчик) не повинна заходити у червоний сектор).

Створення відповідності мовлення диктора на досліджуваній фонограмі та на експериментальному зразку викликає труднощі у слідчого при необхідності зробити зразки вільного мовлення. У цьому випадку рекомендується на дослідження надсилати звукозапис допиту, виконаний із врахуванням вимог ст. 85-1ІШК України.

113

Усіх учасників слідчої дії перед початком запису необхідно попередити про дотримання повної тиші. Питання потрібно формувати таким чином, щоб в них мали місце фрази і слова, які були зафіксовані на досліджуваній фонограмі. Відповідь на питання необхідно надавати розгорнуту. У ході проведення запису повинна дотримуватися черговість реплік і фраз, вимовлених різними людьми. Особу, зразки усного мовлення якої повинні бути отримані, необхідно попередити не тільки про від­повідальність за дачу невірних показань, а й про відповідальність за спробу навмисної зміни голосу. У противному випадку в протоколі слідчої дії робиться запис про спробу особи ввести слідство в оману. Крім того, особа повинна бути попереджена про правила поведінки під час запису (не слід стукати руками та ногами по столі, стільцю і т.і.), тому що мікрофон знаходиться від нього в безпосередній близькості.

Всі учасники слідчої дії до її початку повідомляються про за­стосування звукозапису, про технічні засоби й умови звуко­запису.

Фонограма повинна містити всі дані, що відображені в про­токолі слідчої дії: місце і дата її проведення; посади і прізвища осіб, що проводять слідчу дію; прізвища осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їхніх прав і обов'язків; зміст зробленої слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії. Зазначаються також тип апаратури запису і засто­совуваного мікрофона, швидкість запису, тип магнітного носія.

Для вирішення деяких питань, що мають значення при проведенні дослідження лінгвістичними методами, доцільно за­писати наступні дані про особу, в якої беруться експериментальні зразки усного мовлення: рік і місце народження; освіта; націо­нальність; професія; місце проживання; місця найбільш трива­лого проживання; знання мов; хронічні захворювання, що впли­вають на формування мовлення; захворювання в період часу між виконанням досліджуваного запису й експериментальних зраз­ків (наприклад, бронхіт і т.ін.); місце народження та місця най­більш тривалого проживання батьків чи осіб, що їх виховували; їхня професія й освіта.

Переривання запису повинно бути обговорене до перери­вання та після його поновлення, називаються причини і час зу­пинки та поновлення запису. Винятки становлять ті випадки,

114

коли зупинка запису відбувається з технічних причин. У такій ситуації, після поновлення запису, називаються причини зу­пинки і час поновлення слідчої дії. Перед закінченням слідчої дії звукозапис повністю відтворюється учасникам цієї дії. Вислов­лені ними зауваження та доповнення до звукозапису заносяться до протоколу і записуються на фонограму. Крім того, в обов'яз­ковому порядку вказується її місце розташування на магнітному носії (початок і кінець фонограми в хвилинах і секундах відносно початку магнітної стрічки для даної сторони чи касети, котушки). Ця інформація також дублюється на наклейці на касеті.

На експертне дослідження направляється не тільки екс­периментальний зразок, а й протокол слідчої дії. Якщо у справі є протокол п-рослу зсовування досліджуваної фонограми, він та­кож надається експертові.

Однією з умов досягнення достатнього порівняння досліджу­ваної фонограми та зразків усного мовлення є їхня ситуаційна однаковість. З одного боку, у ході допиту необхідно надати мож­ливість допитуваному говорити невимушено, у природній для нього манері, не перебиваючи його, а з іншого боку - одержання зразків мовлення завжди бажано проводити в умовах, макси­мально наближених до умов запису досліджуваної фонограми. Тому при записі експериментальних зразків потрібно створити таку ж обстановку, як при записі досліджуваної фонограми, і до­могтися, щоб мовлення фіксувалося з тією ж виразністю, гучн­істю й емоційністю. Ступінь виразності може досягатися шляхом штучного регулювання темпу мовлення. Зазвичай під час допиту темп мовлення, особливо в обвинувачуваного, нижче, ніж на до­сліджуваній фонограмі. Це пояснюється тим, що при допиті відбувається, як правило, ретельне обмірковування кожної фрази. Крім того, при допиті емоційний стан людини зазвичай дуже сильно відрізняється від його емоційного стану в момент запису досліджуваної фонограми. Підозрюваний, як правило, перебуває у пригніченому стані. Темп мовлення допитуваного деякою мірою можна регулювати зміною темпу мовлення слід­чого і швидкістю ведення допиту. Штучно може регулюватися і гучність висловлень. Наприклад, під час запису мовлення через телефонний канал можна попросити абонента з причини поганої чутності говорити голосніше. Значно складніше домогтися по­трібного емоційного стану диктора, в якого відбираються екс­периментальні зразки мовлення. При цьому варто пам'ятати, що

115

з метою одержання порівняльного матеріалу не можна ство­рювати ситуації, за яких людина може піддаватися сильному емоційному напруженню, що негативно позначиться на її здоров'ї, а також не можна змушувати вимовляти слова і фрази, що принижують її гідність, що суперечать морально-етичним нормам і т. д. Для підвищення емоційного стану диктора можна порекомендувати зробити звукозапис очної ставки.

Важливою умовою створення експериментальних зразків усного мовлення є їхній запис з використанням тієї ж апаратури, за допомогою якої була записана досліджувана фонограма, тому що амплітудно-частотна характеристика тракту запису вносить істотні зміни в амплітудно-частотну характеристику мовленнє­вого сигналу. Під трактом запису варто розуміти взаємозв'язок всіх апаратів і пристроїв, а також з'єднувальних ліній, засто­совуваних при записі. Тому обов'язкове використання тих самих апаратів і пристроїв (мікрофона, магнітофона, телефонної лінії і т. д.), такого ж типу магнітного носія, аналогічних сполучних ліній. Крім того, швидкість транспортування магнітної стрічки під час запису досліджуваної фонограми та швидкість транспор­тування магнітної стрічки під час запису експериментального зразка повинні бути однакові. Якщо виконати зазначені умови запису немає можливості (відсутній, наприклад, мікрофон і магнітофон, за допомогою яких була виконана досліджувана фо­нограма), то необхідно використовувати апарати та пристрої аналогічного типу. При цьому особливу увагу варто звернути на мікрофон — одне з основних джерел спотворень мовлення. Якщо запис здійснений на малогабаритному диктофоні з використан­ням телефонної лінії чи радіолінії на касетному магнітофоні зі швидкістю запису нижче 4,76 см/с, то паралельно варто зробити запис і на високоякісному касетному магнітофоні - бажано без використання системи автоматичного регулювання рівня запису, що звужує динамічний діапазон мовлення людини.

Існує кілька варіантів типових сценаріїв одержання експе­риментальних зразків, що визначаються умовами запису до­сліджуваної фонограми. Один з найбільш типових — запис фо­нограми з використанням тільки магнітофона і мікрофона. У цьо­му випадку безпосередньо перед одержанням зразків усного мов­лення варто перевірити робочий стан магнітофона в режимі "за­пис", акустику приміщення, вплив шумів і завад. Виконується контрольний запис з того місця, де буде знаходитись диктор,

116

зразки усного мовлення якого необхідно одержати. Виносний мікрофон розміщується на відстані не більше 50 см від ротової порожнини диктора на столі (акустична вісь мікрофона повинна бути спрямована на диктора) на звукоізоляційній підкладці (поролон, кілька шарів матерії тощо). Магнітофон варто роз­містити на сусідньому столі таким чином, щоб він не впливав на мікрофон. При цьому необхідно виключити появу мікрофонного ефекту (виникнення свисту в динаміках через акустичний зв'язок між ними та мікрофоном) і запис шуму двигунів. Далі ви­ставляється оптимальний рівень запису. Для чого вимовляється кілька контрольних фраз, що записуються протягом 20—ЗО с Під час і після запису необхідно дотримуватися тиші й обмежити вхід сторонніх у приміщення. Якість отриманого контрольного запису оцінюється після прослуховування. За тихою ділянкою вста­новлюються шуми і завади, які, при можливості, необхідно усу­нути (закрити вікна і кватирки, виключити на час запису кондиціонер, вентилятор, відключити лампи денного світла, що дають підвищений шум, телефон, радіоточку, забрати зі столу механічний годинник і т. і.). Якщо через реверберацію примі­щення (наявність високого рівня відбитих від стін і меблів сигналів, що сприймаються на слух як гулкість приміщення) по­гіршилася розбірливість мовлення, то її можна поліпшити, повісивши на вікна чи стіни штори, змінивши напрямок поши­рення звукової хвилі (провести запис в іншому місці приміщення, інакше зорієнтувати мікрофон і розташування диктора). В крайньому випадку варто змінити приміщення. Як правило, для досягнення необхідного результату необхідно зробити кілька контрольних записів. Для одержання якісного одночасного запи­су голосу і мови диктора, мовлення якого потрібно ідентифіку­вати, зі слідчим необхідно застосовувати два мікрофони (режим стереозапису). При цьому кожний із мікрофонів розташовують у безпосередній близькості від людини, яка говорить.

Запис мовлення за телефонною лінією здійснюється анало­гічним чином. При цьому телефонний тракт, що буде викори­стовуватися у записі експериментального зразка, повинен відпо­відати телефонному тракту, що був використаний у записі до­сліджуваної фонограми, тобто повинен бути той же телефонний апарат, телефонна лінія {внутрішній зв'язок, міська чи між­міська), той же апарат запису. У крайньому випадку використо­вується аналогічна апаратура. Як правило, запис на магнітофоні

117

здійснюють через спеціальний блок безпосередньо від телефон­ної лінії, але якщо досліджувана фонограма записана при під­несенні мікрофона до навушника слухавки, то ця особливість по­винна бути врахована та повторена під час запису зразків. Запис з використанням засобів радіозв'язку виконується аналогічним чином. При цьому враховується дальність зв'язку, період доби та погодні умови. Якщо запис досліджуваної фонограми зроблено за допомогою малогабаритного магнітофона, то його розміщення (внутрішня кишеня одягу, портфель, дипломат, целофановий кульок і т. д.) у записі експериментальних зразків повинен бути аналогічним.

Для запису експериментальних зразків бажано залучати спеціаліста.

Якщо неможливо одержати експериментальні зразки голосу й усного мовлення за запропонованою методикою, в крайньому випадку, використовуються магнітні записи раніше проведених слідчих дій, у тому числі відео~ чи інші магнітні записи, не пов'я­зані з розслідуванням у справі, але вилучені в процесуальному порядку. Однак такий матеріал, як правило, значно обмежує й ускладнює дослідження.

Для встановлення факту монтажу фонограми надається також апаратура запису. Зазначаються межі запису на фоно­грамі, про які є дані, що вони змонтовані.