2.27. Експертиза волокпистих матеріалів

Завдання та можливості експертизи:

- виявлення сторонніх волокон нашарувань на предмєтах-

носіях;

- встановлення природи волокон, класу волокноутворюючого

полімеру для хімічних волокон;

- встановлення класу барвника згідно з хімічного та техноло­ гічною класифікаціями;

• встановлення спільної родової (групової) належності во­ локон у ході порівняльного дослідження;

• дослідження об'єктів волокнистої природи (тканина, три­ котаж, нитки, мотузки, штучне хутро тощо);

• виявлення в спалених залишках об'єктів волокнистої при­ роди.

Орієнтовний перелік питань, які вирішуються експертизою:

- Чи є на предметі-носії (чи в масі речовини) сторонні волокна

нашарування?

• Яка природа та колір виявлених волокон нашарувань?

• Чи мають об'єкти, що порівнюються, спільну родову (групо­ ву) належність?

• Чи придатні волокна для індивідуального ототожнення від­ повідного конкретного об'єкта?

• Якщо так, то чи не являються конкретні об'єкти частинами конкретного предмета? Чи не походять конкретні об'єкти з певного (або того ж самого) джерела походження (ідентифікація джерела походження)?

- Який механізм утворення слідів, залишених волокнистим матеріалом (вирішується діагностичне завдання встановлення механізму взаємодії об'єктів на місці пригоди)?

100

- Чи знаходилися конкретні об'єкти - елементи речової обстановки — в контактній взаємодії?

У залежності від конкретної справи можуть бути також поставлені питання, що пов'язані із встановленням окремих обста­вин виникнення, експлуатації та руйнування відповідних об'єктів:

• Яким способом (кустарним чи промисловим) виготовлено виріб або проведено його обробку (фарбування і т.п.)?

• Чи є залишки волокнистих матеріалів та виробів із них у складі продуктів згоряння (золи)?

Вимоги до матеріалів, які необхідно представити експертові для проведення дослідження.

Оптимальним способом є направлення мікроволокон разом з об'єктом-носієм, на яких вони знаходяться. Вилучений одяг, вологий або зволожений, попередньо просушують при кімнатній температурі. Одяг не можна струшувати, без потреби вивертати або складати. Кожен предмет одягу пакується окремо в чисті аркуші паперу.

Для збереження мікрооб'єктів на всіх стадіях розслідування злочину необхідно:

• виключити стикання предметів-носіїв один з одним під час зберігання та роботи з ними;

• не торкатися до предмета-носія своїм одягом, щоб не за­ нести на нього сторонні мікрооб'єкти;

• запобігати стиканню різних частин предметів одягу, його зовнішньої та внутрішньої поверхні, щоб не змінити локалізацію нашарувань.

У разі неможливості вилучення предмета-носія фіксація мікроволокон здійснюється за допомогою дактилоскопічної плів­ки, плівки типу "ліпофоль".

Не можна використовувати липку плівку типу "скотч".

Не рекомендується упаковувати предмети одягу, а також предмети-носії з мікроволокнами в пакети з полімерного мате­ріалу, для запобігання впливу електростатичного заряду (мож­ливо, налипання мікроволокон на внутрішні сторони пакета).