Тема 4. Структура та управління підприємством

4.1 Поняття, принципи, функції та методи управління підприєм-ством.

4.2 Виробнича структура підприємства.

4.3 Функціональні підрозділи підприємства.

4.4 Чинники, що впливають на виробничу структуру.

4.5 Виробнича інфраструктура підприємства.

4.6 Організаційні структури управління підприємством.

4.1 Поняття, принципи, функції та методи управління підприємством

Управлінням є централізована дія на колектив людей з метою організації та координації їх діяльності в процесі виробництва. Необхідність управління пов’язана з процесами розподілу праці на підприємстві.

Головним завданням управління є забезпечення зростання ефективності виробництва на основі постійного вдосконалення технічного рівня, форм і методів управління, підвищення продуктивності праці як найважливіших умов отримання і нарощування доходів підприємства.

До загальних функцій управління належать:

• планування – формування мети управління, вибір шляхів і методів її досягнення;

• організація – створення оптимальної структури управління. Керівник підбирає працівників для конкретної роботи, делегуючи їм завдання або повноваження, або право використовувати ресурси підприємства;

• мотивація (активізація) – сукупність методів, що стимулюють працівників до найбільш ефективної роботи;

• контроль і облік – система регулювання діяльності працівників з виконання роботи певної кількості та якості.

Сучасний апарат управління має у своєму арсеналі методи керівництва: економічні, організаційно-розпорядчі (адміністративні) та соціально-психологічні. Так, питання планування, економічного аналізу, організації праці, фінансування, кредитування та економічного стимулювання становлять систему економічних методів управління.

Комплекс розпорядчих актів щодо керівництва господарською діяльністю є організаційно-розпорядчим методом управління. Положення, інструкції та інші службові документи, що визначають функції і персональну відповідальність посадових осіб і виробничих колективів, являють собою норми адміністративної дії.

Соціально-психологічні методи управління – це методи переконання, морального й етичного впливу на психологію людей.

4.2 Виробнича структура підприємства

Під виробничою структурою підприємства розуміється склад ділянок, цехів і служб, форми їх взаємозв’язку в процесі виробництва продукції. Виробнича структура характеризує розподіл праці між підрозділами підприємства та їх кооперацію. Вона істотно впливає на техніко-економічні показники виробництва, на структуру управління підприємством, організацію оперативного та бухгалтерського обліку.

Виробнича структура підприємства динамічна. У міру вдосконалення техніки і технології виробництва, управління, організації виробництва та праці вдосконалюється і виробнича структура. Удосконалення виробничої структури створює умови для інтенсифікації виробництва, ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, підвищення якості продукції.

Головними елементами виробничої структури підприємства є робочі місця, ділянки та цехи. Первинною ланкою просторової організації виробництва є робоче місце. Робочим місцем називається неподільна з організаційного погляду (у даних конкретних умовах) ланка виробничого процесу, що обслуговується одним або декількома робітниками, призначена для виконання певної виробничої або обслуговуючої операції (або їх групи), оснащена відповідним устаткуванням і організаційно-технічними засобами. Саме на робочих місцях здійснюється безпосередня взаємодія матеріальних, технологічних і трудових чинників виробництва. На рівні робочого місця використовуються основні чинники зростання продуктивності.

Ділянка – виробничий підрозділ, що об’єднує ряд робочих місць, згрупованих за певними ознаками, і здійснює частину загального виробничого процесу з виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва. На виробничій ділянці окрім основних і допоміжних робітників є керівник – майстер ділянки.

Ділянки, між якими існують постійні технологічні зв’язки, об’єднуються в цехи. Цех є основною структурною одиницею великого підприємства. Він наділяється певною виробничою і господарською самостійністю, є відособленою з організаційного, технічного й адміністративного поглядів виробничою одиницею і виконує закріплені за ним виробничі функції. Кожен цех отримує від заводоуправління єдине планове завдання, що регламентує обсяг виконуваних робіт, якісні показники та граничні витрати на запланований обсяг робіт.

Цехи підприємства можуть бути організовані за технологічним, предметним і змішаним типами. При технологічному типові структури цех спеціалізується на виконанні однорідних технологічних операцій (наприклад, на текстильному підприємстві – прядильний, ткацький, обробний цехи; на машинобудівному – штампувальний, ливарний, термічний, складальний). Технологічна спеціалізація цехів забезпечує високий рівень завантаження устаткування і відрізняється відносною простотою керівництва виробництвом, зайнятим виконанням одного технологічного процесу. Побудова цехів за технологічним принципом характерна для підприємств, що виробляють різноманітну продукцію.

При наочному типі цехи спеціалізуються на виготовленні визначеного виробу або його частки (вузла, агрегату), застосовуючи при цьому різні технологічні процеси. Така побудова створює можливість організації предметно замкнутих цехів, у яких виконуються різноманітні технологічні процеси. Такі цехи мають закінчений цикл виробництва. Наочна спеціалізація має значні переваги порівняно з технологічною. Глибша спеціалізація робочих місць дає можливість застосування високопродуктивного устаткування, забезпечує зростання продуктивності праці та підвищує якість продукції. Замкнута побудова виробничого процесу в межах цеху зменшує витрати часу і засобів на транспортування, приводить до скорочення тривалості виробничого циклу.

Разом з технологічною та наочною структурами на промислових підприємствах широкого розповсюдження набув змішаний (предметно-технологічний) тип виробничої структури. Він часто зустрічається в легкій промисловості (наприклад, взуттєве і швацьке виробництво), машинобудуванні та інших галузях.