8.1.5 Система показників ефективності відтворення та використання основного капіталу підприємства

Показники використання основних фондів можна поділити на три групи:

1. Показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці. До них належать:

• Коефіцієнт оновлення основних фондів, який розраховується в такий спосіб:

(8.1.12)

де ОФ – вартість введених в експлуатацію протягом року основних фондів;

ОФ – вартість основних фондів на кінець року.

Коефіцієнт оновлення відображає частку знову введених основних фондів у звітному році у загальній їх вартості на кінець звітного року. Цей коефіцієнт характеризує інтенсивність процесу оновлення ОВФ на підприємстві. За інших рівних умов, чим вище значення К , тим краще.

• Коефіцієнт вибуття основних фондів – показник, що відображає частку вибулих у звітному періоді фондів у загальній їх вартості на початок цього ж року. Цей коефіцієнт відображає рівень вибуття основних фондів у зв’язку з їх фізичним і моральним зносом, а також непридатністю до подальшого використання у виробничому процесі.

Коефіцієнт вибуття основних фондів розраховується за такою формулою:

(8.1.13)

Коефіцієнти оновлення та вибуття ОВФ розглядаються, як правило, у комплексі. Позитивним у роботі підприємства є стан, коли обсяг основних виробничих фондів, які вибули у звітному році, менший за обсяг знову введених в експлуатацію фондів у цьому році.

Інакше кажучи, якщо К > К , то підприємство розвивається, збільшуються масштаби його діяльності, відбувається розширене відтворення. Якщо К = К – просте відтворення, підприємство лише проводить заміну зношених основних фондів. Якщо К < К , спостерігається поступове зменшення вартості та кількості основних фондів, зменшення масштабів діяльності підприємства, спад виробництва. Але для того, щоб зробити обґрунтовані висновки, необхідно проаналізувати значення цих коефіцієнтів за декілька років.

• Коефіцієнт зносу показує, яка частина вартості основних фондів уже перенесена на вартість готової продукції. Він характеризує ступінь зносу основних фондів і визначається таким чином:

(8.1.14)

де ОФ – величина накопиченого зносу основних фондів;

ОФ – початкова вартість основних фондів на кінець року.

2. Узагальнюючі показники ефективності використання основних фондів. До них належать:

• Загальна фондовіддача, яка розраховується за формулою:

(8.1.15)

де ВП – випуск продукції у вартісному виразі;

ВД – валовий дохід за розрахунковий період;

ОФ – середньорічна вартість основних фондів.

Фондовіддача показує, скільки гривень доходу (вартості продукції) дає одна гривня, вкладена в основні виробничі фонди.

Збільшення фондовіддачі вказує на підвищення ефективності використання ОВФ, що є позитивним явищем в економіці підприємства. Для підвищення фондовіддачі необхідно збільшувати обсяг випущеної (товарної) продукції за рахунок більш інтенсивного використання основних фондів, з одного боку, та знижувати середньорічну вартість цих фондів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних та не використовуваних у виробництві основних засобів, з іншого.

• Фондомісткість є оберненим показником до фондовіддачі та обчислюється за формулою:

(8.1.16)

Характеризує, яка частка вартості ОВФ припадає на 1 грн. валового доходу (вартості продукції) підприємства.

Вважається, що фондомісткість повинна мати тенденцію до зниження. Але зниження цього показника повинно проходити за рахунок більш низьких темпів зростання вартості основних фондів порівняно з темпами росту випущеної продукції.

• Фондоозброєність праці обчислюється за формулою:

(8.1.17)

де Ч – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу.

Цей показник характеризує рівень забезпеченості основними виробничими фондами промислово-виробничого персоналу підприємства. Зростання рівня фондоозброєності – шлях до підвищення продуктивності праці. Але необхідно слідкувати за тим, щоб темпи зростання фондоозброєності не випереджали темпи зростання продуктивності праці.

3. Показники ефективності використання устаткування та виробничих площ. До них належать:

• Коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін до кількості встановленого устаткування:

(8.1.18)

де W – загальна кількість відпрацьованих машино-змін за добу на підприємстві;

N – загальна кількість устаткування.

Коефіцієнт змінності показує, скільки змін у середньому працює кожна одиниця обладнання.

• Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування обчислюється за формулою:

(8.1.19)

де Т – фактично відпрацьований час роботи;

Т – режимний час роботи.

Коефіцієнт екстенсивного використання основних фондів показує рівень їх використання в часі.

• Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування – відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування:

(8.1.20)

де В – фактичний виробіток продукції обладнанням у одиницю часу;

В – технічно обґрунтований виробіток обладнанням продукції в одиницю часу.

Таким чином, коефіцієнт інтенсивного використання основних фондів характеризує рівень їх використання за потужністю (продуктивністю).