Питання для закріплення матеріалу та самостійної роботи

1. Сутність поняття “інновація”.

2. Що таке “інвенція”?

3. Яке Ваше розуміння інноваційної діяльності?

4. Який продукт вважається інноваційним?

5. Які типи інновацій Вам відомі?

6. У яких сферах життєдіяльності людини застосовуються інновації?

7. Класифікація інновацій.

8. Як саме сприяє науково-технічний прогрес інноваційним процесам у країні?

9. Яку роль організаційний процес відіграє в інвестиційній діяльності?

Тема 11. Виробнича потужність підприємства

11.1 Економічна сутність виробничої потужності підприємства.

11.2 Методи визначення та показники використання виробничої потужності підприємства.

11.1 Економічна сутність виробничої потужності підприємства

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції заздалегідь визначеної номенклатури.

Залежно від специфіки виробництва та галузевої підпорядкованості підприємства показники вимірювання виробничої потужності можуть бути натуральними, умовно-натуральними та вартісними. Але майже завжди виробнича потужність розраховується в тих одиницях, у яких планується випуск продукції (це робиться для того, щоб забезпечити порівнянність даних показників).

Виробнича потужність класифікується за такими ознаками:

1. за рівнем розрахунку:

• виробнича потужність конкретного устаткування або укрупненої групи;

• виробнича потужність конкретного підрозділу підприємства;

• виробнича потужність конкретного підприємства в цілому;

2. за видами:

• проектна потужність;

• поточна потужність;

• резервна потужність.

Проектною є потужність, що визначається в процесі реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства. Вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції.

Поточна виробнича потужність визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва або перевищенням проектних показників. При цьому виробничу потужність обчислюють на кінець кварталу, місяця тощо.

Резервна виробнича потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях економіки: електроенергетиці, газовій промисловості, на транспорті для покриття так званих пікових навантажень.

Величина виробничої потужності формується під впливом багатьох чинників:

• номенклатури, асортименту та якості продукції, що випускається;

• кількості встановленого устаткування, розмірів і складу виробничих площ;

• прогресивних техніко-економічних норм продуктивності та використання устаткування;

• знімання продукції з виробничих площ;

• тривалості виробничого циклу тощо.

Величину виробничої потужності не можна ототожнювати із запланованим або фактичним випуском продукції. Останні лише характеризують досягнутий рівень використання виробничої потужності (запланований чи фактичний), недовикористана ж частина виробничої потужності є резервом виробництва.

11.2 Методи визначення та показники використання виробничої потужності підприємства

Сьогодні не існує загальноприйнятої методики для визначення виробничої потужності підприємства. У різних галузях економіки застосовуються різні методи, за якими визначається виробнича потужність підприємств.

Головні методичні принципи розрахунку виробничої потужності підприємства:

1. Виробничу потужність визначають за всією номенклатурою ви­готовленої профільної продукції.

2. Виробнича потужність установлюється виходячи з потужності провідних цехів основного виробництва з урахуванням заходів щодо ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньогосподарського кооперування.

3. При обчисленні виробничої потужності підприємства враховується потенційна продуктивність усього діючого і недіючого внаслідок несправності устаткування, а також устаткування, що зазнало ремонту та модернізації.

4. Виробнича потужність повинна обчислюватися за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з сировини з урахуванням застосування прогресивної технології.

5. Для розрахунків виробничої потужності підприємства слід брати максимально можливий річний фонд часу роботи устаткування.

6. У найбільш загальному вигляді виробнича потужність провідного цеху, дільниці або групи однакового технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції (переробка сировини) може бути визначена за однією з таких формул:

(11.1)

або

(11.2)

де N – потужність i-го виробничого підрозділу підприємства;

a – продуктивність i-го устаткування у відповідних одиницях випуску продукції за годину;

Т – річний фонд часу роботи устаткування;

m_i – середньорічна кількість i-го устаткування;

t_i – трудомісткість виготовлення i-ї одиниці продукції.

Дійсний фонд роботи обладнання цеху (дільниці) (Т ) визначається за формулою:

(11.3)

де Т – номінальний фонд часу роботи обладнання цеху;

Ч – частка витрат часу на ремонт обладнання, %;

N_об – кількість одиниць обладнання в цеху.

Річний показник дорівнюватиме Т_Д помножити на 365 днів за умови безперервного виробництва та на 310 днів, якщо підприємство не працює у вихідні та святкові дні.

Номінальний фонд часу роботи обладнання цеху:

(11.4)

де Т_К – календарний фонд (365 днів);

ВС – вихідні та святкові дні;

S – режим роботи цеху (кількість змін);

t_зм – тривалість зміни.

Виробнича потужність в умовах потокового виробництва визначається за формулою:

(11.5)

де r – такт потокової лінії (час виготовлення одиниці продукції).

Виробнича потужність при неперервному виробництві:

(11.6)

де t_пл – час виконання однієї операції, наприклад, плавки при доменному виробництві;

q – обсяг вихідного готового продукту за один виробничий цикл.

7. Поряд з провідними цехами розраховують виробничу потужність решти ланок підприємства.

8. Визначення виробничої потужності підприємства завершують складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує в кінцевому підсумку так звану вихідну потужність.

(11.7)

де N_вх – вхідна виробнича потужність на початок року;

N_о-т.з – зміна виробничої потужності впродовж розрахункового періоду внаслідок проведення поточних організаційно-технічних заходів;

N_р – нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції або розширення підприємства і навпаки;

N_ас – зміна виробничої потужності внаслідок зміни асортименту товару;

N_в – зменшення виробничої потужності через її вибуття, тобто виведення з експлуатації (списання) основних виробничих фондів.

9. Середньорічна виробнича потужність визначається як середньозважена величина:

(11.8)

де N_вх – виробнича потужність на початок року (вхідна);

N_м – потужність, що нарощується внаслідок модернізації та вдосконалення технологічних процесів;

n₁ – кількість місяців використання нарощуваної потужності та потужності, що вводиться;

N_p – потужність, що вводиться в дію внаслідок виконання будівельно-монтажних робіт;

N_л – потужність, що ліквідується внаслідок зняття з виробництва застарілого устаткування;

n₂ – кількість місяців у році, коли застаріле устаткування не працюватиме.

10. Резервну виробничу потужність розраховують на основі необхідної кількості резервних агрегатів і обґрунтованих обсягів експериментально-дослідних виробництв.

11. Виробнича програма визначається множенням виробничої потужності підприємства на коефіцієнт використання виробничої потужності. Останній розраховується як відношення фактичної потужності підприємства до виробничої. Цей коефіцієнт не може бути більшим за одиницю. Сьогодні на провідних підприємствах України, що успішно ведуть свою господарську діяльність, коефіцієнт використання виробничої потужності коливається в межах 0,7–0,8.

Коефіцієнт використання виробничої потужності (К_е), розраховується як відношення обсягу одержаної продукції або виконаних робіт (Q) до величини виробничої потужності (N).

(11.9)