6.2 Система планів підприємства. Методи планування
За строками виконання розробляються такі види планів:
оперативно-календарні;
поточні;
середньострокові;
стратегічні.
За рівнями управління підприємством розрізняють такі види планів:
загальнофірмові;
цехові;
функціональних підрозділів (відділів, ділянок, бригад);
індивідуальні (для окремих виконавців).
Різноманітність видів діяльності підприємства передбачає розробку різних за призначенням планів:
план виробництва та реалізації продукції;
план матеріально-технічного забезпечення;
план стосовно кадрів і заробітної плати;
фінансовий план;
бізнес-план тощо.
На рисунку 6.2 представлена система планів, які розробляються на сучасному підприємстві в умовах ринкової економіки.
Рисунок 6.2 – Система планів підприємства
Як правило, розробляються чотири групи взаємозв’язаних планів:
Основні напрями діяльності, головним змістом яких є стратегія на 10–15 років.
Плани розвитку підприємства строком від 1 до 5 років. З позицій стратегічного планування найважливішим їх змістом є перспективи вдосконалення виробництва, перехід до випуску нового покоління продукції та використання нових технологій.
Тактичні плани, що регламентують поточну діяльність підприємства.
Програми і проекти, які носять цільовий характер. Наприклад, розробки конкретної продукції та технології.
Пріоритетним напрямом планування є розробка планів з випуску нових видів продукції, оскільки вони визначають всі інші напрями діяльності підприємства.
Приведена вище система планів характерна для середніх і великих підприємств, що випускають технічно складну продукцію. На малих підприємствах найчастіше розробляються лише поточні плани.
Результатом функціонування системи планування є сукупність взаємозв’язаних планових документів, у яких зафіксовані стратегічні управлінські рішення.
До методів планування висуваються такі вимоги: по-перше, вони повинні бути адекватними зовнішнім умовам господарювання; по-друге – враховувати профіль діяльності об’єкта планування; по-третє – відповідати виду розроблюваного плану.
Класифікація основних методів планування представлена в таблиці 6.1.
Таблиця 6.1 – Класифікація методів планування
Класифікаційна ознака |
Метод планування |
Вихідна позиція для розробки плану |
Ресурсний (за можливостями) Цільовий (за потребами) |
Принципи визначення планових показників |
Екстраполяційний Інтерполяційний |
Спосіб розрахунку планових показників |
Пробно-статистичний (середніх показників) Факторний Нормативний |
Баланс наявних і необхідних ресурсів |
Балансовий Матричний |
Варіантність планів |
Одноваріантний (інтуїтивний) Поліваріантний Економіко-математична оптимізація |
Спосіб виконання розрахункових операцій |
Ручний Механізований Автоматизований |
Форма подання планових показників |
Табличний Лінійно-графічний Логіко-структурний |
Ресурсний метод планування застосовується здебільшого в умовах монополії або слаборозвинутої конкуренції. Він використовується при складанні планів на підставі реальних внутрішніх ресурсів підприємства. З розвитком конкуренції основою, що визначає планування, є вже попит і пропозиція. Тому в цих умовах застосовується цільовий метод, що припускає планування всієї діяльності фірми відповідно до поставленої мети (наприклад, задовольнити попит, що існує). Тобто вже потреби ринку стають відправною точкою для визначення цілей підприємства та розробки відповідних планів.
Залежно від сили ринкової влади підприємства застосовуються і різні принципи визначення кінцевого та проміжних значень планових показників. В умовах монополії та за відсутності загрози з боку конкурентів підприємство впевнене в тому, що розвиток у майбутньому буде здійснюватись із збереженням тенденцій, що склались у минулому. Проміжні та кінцеві (на кінець планового періоду) значення планових показників визначаються методом екстраполяції – на основі динаміки цих показників у минулому, припускаючи, що темпи та пропорції, досягнуті на момент розробки плану, будуть збережені в майбутньому.
Принципово протилежним є інтерполяційний метод, за яким підприємство встановлює мету для досягнення в майбутньому і виходячи з неї визначає довжину планового періоду та проміжні планові показники.
Тобто інтерполяційний метод на відміну від екстраполяції передбачає зворотний рух – від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників з обчисленням проміжних їх величин.
Пробно-статистичний метод передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки та середніх показників при встановленні планових показників.
Факторний метод є більш обґрунтованим. Відповідно до нього планові значення показників обчислюють на основі розрахунку впливу найважливіших чинників, що зумовлюють зміну цих показників. Розрахунки за визначеними чинниками застосовуються насамперед при плануванні ефективності виробництва (визначенні можливих темпів зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо).
Найточнішим є нормативний метод. Суть його полягає в тому, що планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів з урахуванням їх змін внаслідок впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді.
Сутність балансового методу зводиться до розробки спеціальних таблиць – балансів, в одній частині яких із різним ступенем деталізації показують усі напрями використання ресурсів відповідно до потреб, а в іншій – надходження цих ресурсів. У процесі розробки балансу необхідно забезпечити рівність між цими частинами. Баланси на підприємстві розробляються для різних видів ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові).
Матричний метод є подальшим розвитком балансового і являє собою побудову моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами та показниками.
У сучасних умовах на підприємствах комбінують різні методи. Наприклад, в умовах слабкої конкуренції можна використовувати ресурсно-факторно-балансовий метод. В умовах сильної конкуренції доцільним є застосування інтерполяційно-факторно-матричного методу з автоматизованим опрацюванням.
Крім того, на підприємствах розробляється, як правило, не один, а декілька варіантів плану. Показники окремих його розділів мають бути оптимізовані за допомогою економіко-математичного моделювання.