14.3 Оцінка фінансово-економічного стану підприємства

Оцінювання фінансово-економічного стану підприємства здійснюється переважно за двома напрямками: оцінювання прибутковості та активності і оцінювання фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. Основними документами, за якими проводиться оцінювання, є баланс підприємства, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових потоків.

Прибутковість підприємства можна виміряти величиною прибутку підприємства та рентабельністю.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати відносним показником – рентабельністю. Перевага відносних показників полягає в тому, що вони характеризують ефективність діяльності, тобто відношення результату (прибутку) до сплачених витрат на досягнення цього результату.

Залежно від мети аналізу розрізняють:

1. Загальний рівень рентабельності підприємства:

(14.1)

де П_б – балансовий прибуток;

S_заг – загальна виробнича собівартість.

Такий показник відображає загальну ефективність діяльності підприємства. Найбільш прийнятним виразом загального рівня рентабельності є відношення балансового прибутку до суми вартості основних виробничих фондів (С_ОВФ) і нормованих оборотних засобів (С_НОЗ):

. (14.2)

Такий рівень рентабельності показує, наскільки раціонально використовуються матеріальні ресурси підприємства.

2. Рентабельність виробничих фондів. Цей показник називають ще рентабельністю виробництва, що є не зовсім коректним, оскільки до формування прибутку залучаються всі види діяльності підприємства, у тому числі ті, що не пов’язані з його основними виробничими фондами.

. (14.3)

3. Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:

(14.4)

де С_ак – середня сума активів балансу підприємства.

4. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

(14.5)

де П – чистий прибуток підприємства;

С – сума власного капіталу.

Величина власного капіталу отримується за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням усіх боргових зобов’язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

5. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво та збут продукції:

(14.6)

де S_Т.П. – повна собівартість товарної реалізованої продукції,

або

(14.7)

де Q – обсяг реалізованої продукції.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність певного виробу визначається так:

(14.8)

де Ц_і, S_і – відповідно ціна та собівартість і-го виробу.

Усі показники рентабельності можуть бути плановими та фактичними. Різниця полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, для фактичної − фактичні.

Питання для закріплення матеріалу та самостійної роботи

1. Роль і місце фінансової діяльності підприємства в управлінні підприємствами різних сфер бізнесу.

2. Фінансова звітність підприємства.

3. Методика обчислення рентабельності: продукції, продажу, виробничих фондів (виробництва); сукупних активів; власного (акціонерного) капіталу.

4. Моделі інтегральної оцінки фінансово-економічного стану підприємства.

5. Моделі комплексної діагностики діяльності підприємства.

6. Фактори зростання прибутковості діяльності підприємства.

7. Особливості складання фінансового плану підприємства (організації).

8. Фінансова звітність підприємства: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів.