7.2 Визначення чисельності окремих категорій працівників

Планування трудових ресурсів на діючому підприємстві починається з оцінки їх наявності. Остання передбачає інвентаризацію робочих місць, виявлення кількості працівників на кожній операції, що забезпечує реалізацію кінцевої мети (створення продукції, надання послуг). Аналіз і подальші розрахунки проводяться за категоріями працівників (робітники, керівники, спеціалісти, службовці), а за кожною з них – за професіями, спеціальностями, розрядами. Щодо працівників розумової праці можливе використання системи інвентаризації трудових навичок або спеціальностей, що передбачає реєстрацію професійних навичок службовців із зазначенням кількості працівників, які володіють ними.

Розрахунки чисельності спираються не лише на кількісну та якісну оцінку самих трудових ресурсів, але й на можливий рівень їх використання, аналіз обумовлюючих факторів – технічних, організаційних, соціально-економічних.

Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування. Зокрема:

• розрахунки за своїм обсягом будуть різними для підприємств масового і серійного виробництва порівняно з підприємствами одиничного та дослідного виробництва;

• підприємство, яке докорінно диверсифікує свою діяльність, натрапить на значно більші проблеми в розрахунках, ніж підприємство, що розширює тільки обсяги виробництва чи надання послуг;

• підприємству, виробництво на якому носить ритмічний характер протягом усього року, невідомі проблеми виробництва сезонного характеру, у тому числі в розрахунках чисельності персоналу.

Техніка розрахунків планової чисельності окремих категорій працівників визначається конкретною специфікою їх професійної діяльності та галузевими особливостями функціонування того чи іншого підприємства. Але у всіх випадках вона має базуватися на врахуванні можливої економії витрат праці за факторами.

Чисельність робітників на основі повної трудомісткості виготовлення продукції розраховується за формулою:

^(7.1)

де Q_i – плановий обсяг виробництва виробів і-го найменування, вир.;

T – трудомісткість виготовлення одиниці виробу і-го найменування, годин на виріб;

Ф_еф – ефективний фонд часу роботи одного робітника, годин за період;

К_в.н – коефіцієнт виконання норм виробітку.

Чисельність робітників, зайнятих на роботах, які нормуються, розраховується за формулою:

^(7.2)

де Q_об – обсяг робочих місць, що обслуговують;

S – кількість змін;

N_об – норма обслуговування одним працівником.

Чисельність робітників (в основному допоміжних), для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість робіт, визначається за робочими місцями з урахуванням змінності та планових невиходів на роботу.

При встановленні чисельності управлінського персоналу керуються типовими штатними розкладами (схемами, моделями), виробленими наукою управління та практикою в тій чи іншій сфері діяльності. Додаткова потреба персоналу на перспективний (плановий) період виявляється на основі зіставлення його фактичної наявності та потреби на плановий період за окремими професіями і кваліфікаціями. Вона розраховується як очікуваний приріст з урахуванням компенсації зменшення (вихід на пенсію, призов до армії та ін.), заміни практиків спеціалістами тощо.