12. Зміна боржника у зобов’язянні.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. На відміну від передбаченого ст. 512 ЦК переліку підстав заміни кредитора у зобов'язанні, переліку підстав заміни боржника ЦК не містить. Разом з тим, можна зробити висновок, що заміна боржника є можливою в двох випадках:А) в разі загального правонаступництва (спадкування, реорганізації юридичної особи); Б) в разі окремого (сингулярного) правонаступництва - на підставі договору. Договір, яким передбачається заміна боржника у зобов'язанні, має назву "договір переведення боргу". На підставі даного договору старий боржник передає свої обов'язки у зобов'язанні новому боржнику, який вступає у зобов'язання та має виконати обов'язок перед кредитором. Переведення боргу допускається виключно за згодою кредитора. Це пов'язано з тим, що кредитору не байдуже, хто буде виконувати зобов'язання, оскільки різні боржники мають різну платоспроможність, сумлінність тощо. Як правило, згода кредитора виражається двома способами:А) шляхом підписання кредитором договору відступлення права вимоги (тобто цей договір як правочин становиться трьохстороннім);Б) шляхом надання відповідного листа, повідомлення тощо.З точки зору ділової практики форма вираження згоди кредитора принципового значення не має. Єдине, що є важливим, це наявність підтвердження такої згоди.

Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

13. Принципи виконання зобов’язання.

Виділяють такі принципи: а) реального виконання (ст. 622 ЦК); б) належного виконання (ст. 526 ЦК); в) добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК).

Принцип реального виконання зобов’язання полягає в тому, що боржник повинен виконати зобов’язання саме в натурі (тобто передати річ, виконати роботу, надати послугу тощо), а не замінити його виконання сплатою грошової компен­сації. Кредитор зацікавлений саме у виконанні боржником обов’язку, визначеного договором, адже тільки це призведе до задоволення його потреб.

Принцип належного виконання зобов’язання закріплений у ст. 526 ЦК, згідно з якою зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, виходячи із положень ст. 6 ЦК, виконання договірного зобов’язання, у першу чергу, має відповідати умовам договору. Загальні умови належного виконання зобов’язань встановлені у ст. 526-545 ЦК України. До них належать: виконання зобов’язання належними сторонами в повному обсязі, у встановлений строк і у встановленому місці, у відповідній валюті, щодо належного предмета зобов’язання, у належний спосіб (і з належним оформленням).Виконання зобов’язання вважається належним, якщо воно виконано належними суб’єктами, належним предметом і в належний спосіб, у належному місці і в належний строк.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав і інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність — це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).