58. Сингулярні делікти в англо-американському праві

В англійському праві немає загального поняття делікту, але нормами загального права встановлено ряд самостійних фактичних складів цивільних правопорушень (torts), які викликають відшкодування збитку, які умовно називають системою сингулярних деліктів. Конкретні склади правопорушень, яких досить багато, вироблені судовою практикою, за їх межами захист права вважається проблемним.

Умови відповідальності за окремими видами деліктів можуть відрізнятися. Зокрема, в деяких випадках наявність шкоди і наявність вини не мають вирішального значення для виникнення деліктного зобов'язання. Якщо фактичної шкоди немає, то може присуджуватися стягнення номінальних збитків.

У законодавчій практиці США проблема чіткого формулювання цивільного правопорушення також залишається невирішеною: відсутнє визначення генерального делікту. У доктрині з цього приводу також висловлюються різні точки зору, практично, всі вчені визнають тільки те, що делікт (tort) не є договором.

Взагалі право США розвиває систему сингулярних деліктів (окремих фактичних складів правопорушень), які відображені в нормах загального права, встановлює загальні принципи, з'ясовує і формулює цілі та роль деліктних зобов'язань.

59) Генеральний делікт у фцк

Вперше на загальнодержавному законодавчому рівні у країнах континентального права цей принцип генерального деликту був закріплений у Цивільному кодексі Франції (Кодексі Наполеона) 1804 р. Гуго Гроцій сформулював принцип генерального делікту,який охоплює всі види правопорушень суб’єктивних прав особо-від вбивства до образи. Саме цей принципе в подальшому був покладений в основу деліктного права Франції.

Класична французька доктрина покладає в основу деліктної відповідальності вину заподіювача шкоди. Позивач, вимагаючи відшкодування шкоди, має довести її наявність, наявність вини у діях порушника, при- чинно-наслідковий зв'язок між шкодою та винними діями правопорушника. Цій традиційні теорії протистоїть теорія об'єктивної відповідальності, заснована на ідеї ризику. Відповідно до даної теорії кожний несе відповідальність за ризик, який він створює своєю діяльністю, навіть якщо в його діях немає вини. Позивач має довести тільки наявність шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між діями заподіювача та шкодою.

Французький законодавець сприйняв теорію ризику у тому, що стосується нещасних випадків на виробництві, дорожньо-транспортних пригод. В тому ж, що стосується цивільних деліктів, судова практика продовжує виходити із ідеї вини. За загальним правилом, тягар доказування вини лежить на потерпілому. В разі відповідальності за дії третіх осіб, вина відповідальної особи презюмується та вона має довести, що є невинною

На сьогодні систему,яка передбачає наявність загального поняття протиправного діяння,яке застосовується до будь-яких фактичних складів цивільних правопорушень називають «Системою генерального делікту» або «Французькою системою»

60) Системи деліктних зобов’язань у цивільному праві України

З позицій чинного законодавства критеріями, які дозволяють сформувати систему деліктних зобовязань, є підстави їх виникнення або іншими словами склади деліктів.

Система деліктних зобов'язань побудована на поєднанні загального (генерального) делікту із спеціальним. Склад загального делікту законодавець наводить в ст. 1166 ЦК, де передбачено, як загальне правило, що заподіяна шкода відшкодовується особою, яка її заподіяла.

Спеціальні делікти характеризуються такими особливостями:- способом заподіяння шкоди;- особою заподіювача шкоди;- особою потерпілого;- особою, яка відповідає за шкоду;- об'єктом, якому заподіюється шкода;- обставинами заподіяння шкоди;- особливими умовами відповідальності тощо.

Спеціальні делікти характеризуються такими особливостями:- способом заподіяння шкоди;- особою заподіювача шкоди;- особою потерпілого;- особою, яка відповідає за шкоду;- об'єктом, якому заподіюється шкода;- обставинами заподіяння шкоди;- особливими умовами відповідальності тощо.

Види спеціальних деліктів: 1) шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (ДПН):а) шкода, заподіяна наземним ДПН;б) шкода, заподіяна морським судном;в) шкода, заподіяна повітряним судном;г) ядерна шкода; 2) шкода, заподіяна представниками і працівниками юридичної особи: 3) шкода, заподіяна особами з пороками волі: 4) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого: 5) шкода, заподіяна правомірними діями: б) шкода, заподіяна навколишньому середовищу:7) моральна шкода: 8) шкода, заподіяна недоліками робіт, послуг речей;9) шкода, що відшкодовується особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність;10) шкода, яка відшкодовується у зв'язку з припиненням права власності;11) шкода, що відшкодовується фізичній особі, яка потерпіла від злочину, якщо заподіювач шкоди не встановлений або отримати належне з нього неможливо;12) створення загрози життю, здоров'ю чи майну особи;13) інші спеціальні випадки відшкодування шкоди.