Экзамен педиатрия

Підшкірні ревматичні вузлики – округлі міцні, малорухомі, неболючі утворення різних розмірів на розгинальній поверхні суглобів, у ділянці ахілових сухожилків, остистих відростків хребців, потиличній ділянці galla aponeurotica з циклом зворотнього розвитку від 2 до 4 тижнів.

Диференціальний діагноз

Функціональна кардіопатія – наявність вегетативних розладів, нормальні лабораторні показники, пристуність хронічних вогнищ інфекцій.

Неревматичні кардити – зв‘язок із вірусними захворюваннями, стійкість кардіальних скарг, типові зміни на ЕКГ (порушення ритму, провідності.

Ідіопатичний пролапс мітрального клапана – ознаки дисплазії сполучної тканини, пролабує переважно задня стулка МК, стійкі серцеві зміни.

Інфекційний ендокардит - тривала інтермітуюча гарячка, септичний стан, «вегетації» на клапанах. Природжена аномалія аортального клапана - підтвердження Ехо-КГ.

Суглобовий синдром: з реактивними артритами, ювенільними хронічними артритами, хворобою Лайма, лейкозом, непластичними процесами.

Мала хорея: з функціональними тіками, гіперкінезами при гіпертиреозі, пухлинами мозку, синдромом Туретта, хореєю Гентінгтона.

58. Лікування гіпота гіпермоторної дисфункції жовчовивідних шляхів.

Лікування порушення функцій жовчного міхура комплексне, і включає в себе: дотримання режиму, дієтотерапію, медикаментозну терапію, застосування фізіотерапевтичних процедур, водолікування, санаторнокурортне лікування. Лікування хворих з дискінезією ЖВП найчастіше проводиться амбулаторно.

Для лікування гіпертонічного типу дискінезії ЖВП показано суворе дотримання дієти. Приймати їжу слід невеликими порціями 5-6 разів на день. Останній прийом їжі повинен бути безпосередньо перед сном, оскільки це сприяє спорожнення жовчних шляхів, і попереджає застій жовчі в жовчному міхурі. Пацієнтам слід виключити з раціону жирне м'ясо, гриби, яйця, наваристі бульйони. Крім цього, хворим слід уникати стресових ситуацій, дотримуватися правильний режим праці та відпочинку. В якості медикаментозного лікування даної форми дискінезії показаний прийом Холеспазмолітики, до числа якого відносять Атропіну сульфат, Беллалгін, Бесалол, Метацин, Платифілін, Еуфілін.

У разі підвищення тонусу сфінктерів біліарної системи призначають прийом медикаментів, що володіють холеретическим і гідрохолеретіческім ефектом. Для стимуляції відділення жовчі призначають холекінетики. Для стимуляції желчеобразования застосовують відвар з листя шпинату, плодів будяка, трави перстачу гусячої, трави чистотілу і ін Больовий синдром при захворюванні усувається за допомогою прийому спазмолітиків.

Для лікування гіпотонічного типу дискінезії ЖВП показано розширення рухової активності хворих і дієтотерапія. Таким пацієнтам необхідно вживати нежирні сорти м'яса і слабкі бульйони, сирі овочі, висівки. В якості медикаментозного лікування пацієнтам показаний прийом прокинетиков (цизаприд, домперидон, метоклопрамід) та препаратів жовчних кислот (холецін, хологон). В якості фізіотерапевтичних процедур для лікування дискінезії ЖВП застосовують: аплікації парафіну, СВЧ, УВЧ, ванни, душ, електрофорез, масаж шейноворотніковой зони (10 процедур).

Холекінетики (підвищують тонус та скоротливість жовчного міхура, паралельно включаючи механізми розслаблення (розкриття) сфінктера Одді). Це засоби синтетичного та рослинного походження, деякі мінеральні води:

Холелітики (холеспазмолітики) – препарати, що сприяють розслабленню тонусу жовчних шляхів. Зрозуміло, що жовчогінними засобами дані препарати будуть лише у випадку гіпертонусу в біліарній системі.

а) Периферичні М-холіноблокатори:

М1М2-холіноблокатори:

o платифілін 1 мл 0,2% розчину підшкірно 1–2 рази в день;

oбускопан перорально по 1–2 драже (10–20 мг) 3 рази в день за 20 хвилин до їди або по 1–2 мл (20–40 мг) підшкірно, в/м чи в/в або в ректальних свічках по 10 мг.

М1-холіноблокатори:

oгастроцепін (пірензепін) 0,05 г ´ 2–3 р/день.

б) Міотропні спазмолітики:

папаверин 2 мл 2% розчину в/м;

но-шпа 2 мл 2% розчину в/м 2 рази в день;

спазмомен по 1 таблетці (40 мг) 3 рази в день.

прокінетики (пропульсивні засоби), що діють також по ходу ШКТ на панкреатичну протоку.

домперидон (мотіліум) – по 1–2 таблетки (10–20 мг) 3 рази на день за 10–30 хвилин до їжі;

метоклопрамід (церукал, реглан, паспертин) – по 1–2 таблетки (10–20 мг) 3 рази на день.

Домперидон та метоклопрамід у біліарній системі переважно впливають лише на тонус сфінктера Одді.

цизаприд (координакс, пропульсид, перістил) – по 1 таблетці (10 мг) 3– 4 рази на день за 15–30 хвилин до їжі;

тримебутин (дебридат) – по 100–200 мл (в таблетках або емульсії) 3 рази в день за 15–30 хвилин до їжі.

Комплексні жовчогінні препарати (препарати комплексної дії на жовчоутворення та жовчовиділення).

Це – засоби рослинного генезу, що комбінують у собі добуті з різних рослин ефірні та жирні олії, гіркі глікозиди з коренів та квітів, алкалоїди тощо. Вони, як правило, мають певний позитивний вплив і на інші ланки травного процесу та на інші органи травлення.

Вибір жовчогінних препаратів в залежності від характеру порушень в жовчовидільній системі

59. Етіопатогенез, клінічні прояви гострого гломерулонефриту у дітей.

Гломерулонефрит -

двобічне імуноопосередковане захворювання нирок з переважним ураженням ниркових клубочків та залученням до патологічного процесу ниркових канальців, інтерстиціальної тканини та судин.

При гломерулонефриті у нирках йде імунне запалення, зумовлене появою імунних комплексів, які утворюються під впливом якогось агента, що виступає в якості алергену.

Такими агентами можуть бути:

Стрептокок. Це найчастіший провокатор гломерулонефриту. Крім ураження нирок, стрептокок є причиною ангіни, фарингіту , стрептококових дерматитів і скарлатини . Як правило, гострий гломерулонефрит виникає через 3 тижні після того, як дитина перенесе ці захворювання.

Інші бактерії.

Віруси ( грип та інші збудники ГРВІ, вірус гепатиту віруси кору та ін) Вакцини та сироватки (після щеплень).

Зміїна і бджолина отрута. Зустрічаючись з цими агентами, організм реагує на них викривлено. Замість того щоб їх знешкодити і вивести - утворює імунні комплекси, які ушкоджують клубочок нирки.

Пусковими моментами для утворення імунних комплексів стають часом найпростіші дії на організм:

Переохолодження або перегрів.

Довге перебування на сонці. Різка зміна клімату. Фізичне або емоційне перенапруження.

Порушується процес фільтрації, знижується функція нирок. Значно погіршується стан дитини, так як надлишки води, продукти розпаду білка і різні шкідливі речовини залишаються в організмі.

Розрізняють два основних механізми розвитку ГГН:

а) аутоімунний (утворення в організмі антитіл до базальної мембрани капілярів клубочків, в яких виникає реакція антиген-антитіло);

б) імунно-комплексний (фіксація в капілярах клубочків комплексу антигенантитіло).

Клініка:

Початок

·передуюча за 7-21 день -інфекція

-бактеріальна (в т.ч. стрептококова)

-вірусна (в т.ч. вірус гепатиту В)

-мікст

-вакцинація

-введення білкових препаратів

-масивна сенсибілізація

-переохолодження

·поступовий з наростанням симптомів Основні прояви

·Червона сеча (м’ясні помиї) ·Набряки

·Скарги відсутні

·Дизурія

·Головний біль

Можливі прояви

·артеріальна гіпертензія

·макрогематурія чи мікрогематурія

·абдомінальний синдром

·біль в попереку

·гіпертермія

·підвищення температури тіла

Клінічні прояви даного захворювання різноманітні і умовно поділяються на дві основні групи:

позаниркових (задишка, серцебиття, раптовий головний біль, зниження апетиту, нудота),

ниркові (набряки в ділянці обличчя, попереку і гомілок; сеча коричневого відтінку з великим вмістом білка, еритроцитів і циліндрів).

Позаниркові прояви, як правило, переважають в клініці, тому надають захворюванню своєрідний атиповий характер. Також для даного захворювання типова тріада симптомів: набряки, підвищений артеріальний тиск і сечовий синдром. Високий артеріальний тиск (зазвичай в межах 130/90 - 170/120 мм) обумовлено затримкою в організмі рідини і натрію.

У важких випадках у дітей, які страждають від гострого гломерулонефриту, може розвинутися еклампсія, в результаті якої вони втрачають свідомість.

Симптоми з’являються гостро через 1 – 4 тижні після перенесеної стрептококової інфекції:

загальноінтоксикаційні прояви (слабість, зниження апетиту);

набряки (на обличчі, ногах, тулубі, інколи супроводжуються асцитом, гідротораксом, гідроперикардом);

артеріальна гіпертензія (хворі скаржаться на головний біль);

ознаки лівошлуночкової недостатності (ортопное, тахіппное, тахікардія, роширення меж серця);

зменшення діурезу;

ознаки гострої ниркової недостатності;

зміна кольору сечі (колір кави або “м’ясних помиїв”);

зміни на очному дні (звуження артерій, розширення вен, крапкові крововиливи при стійкій гіпертензії);

приступи еклампсії (пов’язані із набряком мозку та гіпертензією)

60. Невідкладна допомога при «червоній» гіпертермії у дітей.

«Червона» або «тепла» гіпертермія: Шкірні покриви помірно гіперемована,

Шкіра на дотик гаряча, може бути волога (посилено потовиділення), Кінцівки теплі, Поведінка дитини практично не змінюється,

Теплопродукція відповідає тепловіддачі, Відсутні ознаки централізації кровообігу,

Почастішання пульсу і дихання відповідає підвищенню температури (на кожен градус понад 37 ° С задишка збільшується на 4 дихання на хвилину, а тахікардія на 20 ударів в хвилину). Цей варіант лихоманки прогностично сприятливий.

Невідкладна допомога при «червоній» гіпертермії: Хворого розкрити, забезпечити доступ свіжого повітря

Рясне пиття (на 0,5-1 л більше вікової норми рідини в добу) Призначити всередину або ректально парацетамол (панадол, Калпол,

тайлінол, еффералган) в разовій дозі 10-15 мг / кг, Дітям старше 1 року в якості стартової терапії рекомендується ібупрофен

(Ібуфен ®) в разовій дозі 5-10 мг / кг Використовувати фізичні методи охолодження не більше 30-40 хв: Обтирання водою кімнатної температури, Холод на область великих судин, Прохолодна мокра пов’язка на лоб,

Пузир з льодом на відстані приблизно 4 см над областю голови, Можна використовувати обтирання горілчано-оцтові: горілка, 9%

столовий оцет, воду змішати в рівних обсягах (1: 1: 1), обтирання повторюють 2-3 рази

Якщо температура тіла не знижується, то жарознижуючі препарати вводять внутрішньом’язово у вигляді літичної суміші: 50% розчин анальгіну дітям до року — з розрахунку 0,01 мл / кг, старше року — 0,1 мл / рік життя в

поєднанні з 2,5% розчином піпольфену дітям до року в дозі 0,01 мл / кг, старше 1 року — 01-015 мл / рік життя, але не більше 1 мл (можна використовувати розчини тавегіл або супрастин) з розрахунку 10 мг / кг маси тіла

При відсутності ефекту через 30-60 хвилин можна повторити введення літичної суміші.