Экзамен педиатрия
.pdfБилет 6
21. Клінічні прояви та діагностичні критерії рахіту
У даний час в клінічній картині рахіту у дітей переважають легкі та підгострі форми, що створює деякі труднощі у діагностиці, особливо при оцінці активності і гостроти патологічного процесу Початковий період
В початковому періоді у дітей першого року життя зміни відзначаються з боку нервової і м'язової систем. Дитина стає дратівливою, часто неспокійною, здригається при голосних звуках, появі яскравого світла, тривожно спить. У неї з'являються пітливість, особливо голови, облисіння потилиці. Через 2-3 тижні від початку захворювання виявляється м'якість кісткових країв в області великого тімячка, та по ходу стріловидного шва. Тонус м'язів знижується. Вміст кальцію в крові залишається нормальним, рівень фосфору трохи знижується. При дослідженні сечі виявляється фосфатурія.
Період розпалу У період розпалу хвороби прогресують симптоми з боку нервової і
м'язової систем. Посилюються пітливість, слабість, гіпотонія м'язів і зв'язкового апарату, помітним стає відставання в психомоторному розвитку. Цьому періоду особливо властиво швидке прогресування кісткових змін: розм'якшення плоских кісток черепа, поява краніотабесу, уплощення потилиці, асиметрична форма голови. Розростання остеоїдної тканини в точках окостеніння плоских кіст черепа веде до утворення лобових і потиличних бугрів. Через це голова здобуває квадратну чи сідницеподібну форму. Можуть виникнути деформації лицьової частини черепа – сідлоподібний ніс, “олімпійське” чоло, порушення прикусу та ін. Зуби прорізуються пізніше, непослідовно, легко уражаються карієсом.
Грудна клітка часто деформується. На ребрах у місцях з'єднання хрящової і кісткової частин утворюються “чіткі”, можуть формуватися “курячі груди”, рахітичний кіфоз, лордоз, сколіоз. На рівні прикріплення діафрагми зовні на грудній клітці утворюється глибоке западіння – “гаррисонова борозна”, а реберні краї нижньої апертури через великий живіт розгорнуті вперед у виді країв капелюха.
Період реконвалесценції У цей період у дитини не визначаються ознаки активного рахіту,
поступово зникають вегетативні і неврологічні симптоми, поліпшується загальне самопочуття, нормалізується концентрація кальцію і фосфору в
крові, хоча рівень кальцію може бути і зниженим через інтенсивне його відкладення в кістах. Середні терміни – від 6 місяців до 2 років життя.
22. Терапія ювенільного ревматоїдного артриту:
Застосовують швидкодіючу протизапальну терапію:НПЗЗ (ДИКЛОФЕНАК в дозі 2 мг/кг в 2-3 прийоми, ІНДОМЕТАЦИН 1-3 МГ/ КГ 3-4 прийоми), глюкокортикоїди (бета-метазон, гідрокортизон, суспензію тріамцинолону внутрішньосуглобово, преднізолон 0,5-1 мг/кг , через 5-7 днів зменшують дозу на 1-2).
Базисна тераія спрямована на імуннопатологічні процеси – антихінолонові препарати (делагіл 4-5 мг/кг, плаквеніл – 8 мг/кг на ніч, термін призначення не менше 6 місяців), цитостатики (метотрексат 10мг/ м2 призначають 1 раз на тиждень у два прийоми з 12-годинною перервою, тривалість лікування декілька років).
23.Лабараторна та інструментальна діагностика гострого та хронічного пієлонефриту
Діагностика пієлонефриту, насамперед, ґрунтується на характерних скаргах: у хворого з’являється біль у ділянці нирок, прискорене сечовипускання, іноді різі і болі при сечовипусканні, підвищується температура тіла. При пальпації, а також постукуванні по поперекової області може відзначатися хворобливість з боку запаленої нирки.
Найбільш важливим методам діагностики при пієлонефриті є загальний аналіз сечі. Основним відхиленням від норми при цьому є поява великої числа лейкоцитів, а також білка.
З додаткових методів діагностики, які в даний час вважаються вже стандартом, можна відзначити УЗД нирок. При цьому як при гострому, так і при хронічному пієлонефриті на УЗД будуть відповідні зміни: збільшення розмірів нирок (нирки) зміни в структурі тканини нирки при вторинному пієлонефриті можна виявити супутні стани, такі як камені нирок або сечоводу, опущення нирки, аномалії сечовидільної системи.
24. Невідкладна допомога при анафілактичному шоці у дітей:
Припинити введення речовини, що викликала анафілаксію.
2.Вкласти дитину в положення з піднятим ножним кінцем ліжка, тепло вкрити, обкласти грілками, голову повернути набік, дати зволожений кисень.
3.Місце ін’єкції «хрестоподібно» обколоти 0,1% розчином адреналіну з розрахунку 0,1 мл / рік життя, розведеного в 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Накласти джгут вище місця ін’єкції алергену (якщо це можливо) на 30 хвилин, не здавлюючи артерії. При введенні алергенного препарату в ніс або в очі необхідно їх промити водою і закапати 0,1% розчином адреналіну і 1% розчином гідрокортизону
4.Одночасно в будь-який інший ділянку тіла вводити 0,1% розчин адреналіну (0,1 мл / рік життя) через кожні 10-15 хвилин до покращання стану, при його прогресивному погіршенні ввести 0,2% розчин норадреналін в / в в 20 мл 5 -10% розчину глюкози.
5.В / в вводити преднізолон (2-4 мг / кг) або гідрокортизон (10-15 мг / кг), при необхідності через 1 годину повторити.
6.При обструктивному синдромі в / в струменевий 2,4% розчин еуфіліну 3-4 мг / кг.
7.В / м вводити 2% розчин супрастину або 2,5% розчин тавегілу (0,1 мл / рік життя).
8.При серцевій недостатності 0,06% розчин коргликона (0,01 мг / кг) в / в повільно в 10 мл 10% глюкози, лазикс (1-2 мг / кг) в / м. Госпіталізація обов’язкова навіть при зникненні загрозливих життю станах у зв’язку з можливістю вторинного шоку. У стаціонарі продовжити заходи, зазначені вище. При необхідності проводять заповнення ОЦК шляхом крапельного введення 5% розчину глюкози, поліглюкіну і реополіглюкіну, при відсутності стабілізації АТ вводять в / в крапельно 0,2% розчин норадреналіну (0,5-1 мл), 0,1% розчин мезатону (1 – 2 мл), преднізолон (2-4 мг / кг). У важких випадках при зупинці дихання хворого переводять на ШВЛ.
Билет 7
25.лікування негоспітальної пневмонії у дітей раннього віку
Антибактеріальна терапія (парентеральне застосування препаратів протягом
10–14 днів)
–для хворих ІІІ групи препарати вибору: амоксицилін/клавуланова кислота або цефтриаксон в поєднанні чи ні (+) з еритроміцином; альтернативні препарати: левофлоксацин.
–для хворих ІV групи препарати вибору: цефтриаксон або
амоксицилін/клавуланова кислота в поєднанні з еритроміцином; альтернативні препарати: левофлоксацин в поєднанні з цефтриаксоном.
– При підозрі на P.aeruginosa препарати вибору: ципрофлоксацин в поєднанні цефтазидимом або амікацином; альтернативні препарати: цефтазидим в поєднанні з амікацином або меропенем .
2. Патогенетична та симптоматична терапія — в залежності від клінікорентгенологічних або лабораторних проявів захворювання Жарознижуючі засоби при гострій пневмонії призначають:
-дітям у віці до 3-х місяців при температурі тіла вище 38°С - при наявності фебрильних судом у анамнезі,
-хворим із температурою вище 39-39,5°С,
-при погіршенні стану дитини, появі трясці, блідості шкіряних покривів та інших проявів токсикозу – “блідий варіант лихоманки” одночасно з спазмолітиками периферічної дії.
У якості жарознижуючих засобів у дітей використовують парацетамол та ібупрофен
Відхаркувальні засоби щодо механізму дії: показані для покращання мукоціліарного кліренсу трахеобронхіального дерева, а протикашльові засоби
– при тривалому сухому непродуктивному кашлі.
I.Препарати, що стимулюють відкашлювання (секретомоторні, регідранти):
а) рефлекторної дії: рослинні (коріння алтея, трава і побіги багульника, кореневище і коріння див’ясила, листя мати-й-мачухи, багато інших), напівсинтетичні і синтетичні засоби та ліки на основі лікарських рослин; б) препарати резорбтивної дії (калія йодид, натрію гідрокарбонат,
ефірні масла тощо);
II. Препарати, що розріджують бронхіальний секрет (бронхосекретолітичні, муколітичні):
а) протеолітичні ферменти – трипсин, хімотрипсин;
б) синтетичні муколітики – амброксола гідрохлорид, ацетилцистеїн, карбоцистеїн.
ІІІ. Протикашльові препаратипакселадин, глаувент, тусин, кодтерпин.
26. Етіопатагенез и класифікація ювенільного ревматоїдного артриту
A.1.2. Шифр згідно МКБ-10: М.08• Ювенільний артрит
•М.08.0 Ювенільний ревматоїдний артрит
•М.08.1 Ювенільний анкілозуючий спондиліт
•М.08.2 Ювенільний артрит з системним ураженням
•М.08.3 Ювенільний поліартрит (серонегативний)
•М.08.4 Невиражений ювенільний артрит
•М.08.8 Інший ювенільний артрит
•М.08.9 Ювенільний артрит, не уточнений За кількістю уражених суглобів розрізняють:
•моноартрит, якщо вражений один суглоб;
•олігоартрит, якщо уражено не більше чотирьох суглобів;
•поліартрит, якщо уражено понад чотири суглобів;
•системний ревматоїдний артрит, при якому уражаються не тільки суглоби, але і інші органи і тканини.
Джерело: https://medpage.com.ua/artryt/33-juvenalnyj
Етіологія і патогенез.
виділяємо ряд гіпотез – генетична детермінованість, інфекція, дисбаланс в імунній системі. Генетична детермінованість ЮРА асоціюється з другим класом генів головного комплексу гістосумісності HLA.В основі
розвитку ЮРА є значні порушення імунної відповіді з дисбалансом кількісного і якісного складу імунокомпетентних клітин з порушенням їх функціональної активності клітинної кооперації. Важливе значення у прогресуванні суглобових уражень при ЮРА має імунозапальний процес у синовіальній оболонці. При цьому активація та агресивна проліферація синовіальних клітин, суглобових макрофагів модулюється різними колонієстимулюючими факторами (КСФ-ГМ, КСФ-Г), цитокінами, продуктами метаболізму арахідонової кислоти та іншими медіаторами.В результаті імунних порушень В-лімфоцити продукують агрегований Іg G, який вступає в реакцію антиген-антитіло. На змінений ІgG плазматичні клітини синовіальної оболонки виробляють антитіла – ревматоїдний фактор (РФ)- Іg G і Іg М. Ревматоїдний фактор взаємодіє з Іg утворюючи ІК, які викликають активацію системи згортання крові, індукують
продукцію цитокінів (ІL, FNO), активізують фракції комплементу. Це веде до розвитку імунозапального процесу в тканинах суглобів та внутрішніх органів.
Отже, аутоімунний патогенез РА в цілому можна представити у вигляді послідовних фаз: ініціації, медіаторної, лімфоїдної, агресивної і деструктивної.
Фаза ініціації пов’язана з активацією лімфоїдних клітин синовіальної оболонки суглобів .Медіаторна фаза: незалежно від первинного антигенного стимулу антиген-презентуючі клітини (макрофаги - МФ синовіальної оболонки) і активовані Т-лімфоцити синтезують і секретують цитокіни, інші речовини, які сприяють розвитку запального процесу Лімфоїдна фаза. Безпосереднім наслідком секреції активованими клітинами розчинних медіаторів запалення є хемотаксис і ексудація в порожнину суглобу різних клітин: зразу нейтрофілів, надалі лімфоцитів. Агресивна і деструктивна фази зумовлені проліферацією фібробластів, деградацією суглобового хряща, утворенням ревматоїдного паннусу (грануляційної тканини із фібробластів, капілярів, моноцитів (МФ і колагену)
27.Клінічна картина та діагностика виразкової хвороби
Лабораторні дослідження: а) обов’язкові:
-клінічний аналіз крові – в поодиноких випадках анемія, лейкоцитоз;
-визначення групи крові і резус-фактору;
-клінічний аналіз сечі;
-загальний білок та білкові фракції крові;
-гістологічне (цитологічне) дослідження (дивись нижче);
-тести на Helicobacter pylori (швидкий уреазний, бактеріологічний, дихальний тест, при можливості серологічний (ІФА), ІФА аналіз концентрації антигену НР в калі, ПЦР;
-аналіз кала на сховану кров (реакція Грегерсена);
б) при резистентних до терапії виразках:
- аналіз крові на рівень гормонів (гіпергастринемія, гіперсоматотропінемія).
3. Інструментальні дослідження та критерії діагностики: Дослідження шлункової секреції:
-внутрішньошлункова рН-метрія – помірна гіперацидність (рН 1,3 – 1,5);
-фракційне дослідження шлункового соку (гіперацидний стан).
Фіброезофагогастродуоденоскопія з прицільною біопсією проводиться з метою діагностики та через 3-4 тижні після початку курсу лікування. При необхідності – до повної епітелізації виразки.
Допоміжні методи обстеження:
Рентгенологічне :
Рентгенологічні критерії виразки - синдром “ніші”, конвергенція складок та інші ознаки у дітей зустрічаються рідко. Обстеження використовується для діагностики моторно-евакуаторних порушень, дуоденостаза.
УЗД органів черевної порожнини (одноразово):
Дослідження проводиться для скринінг-діагностики супутньої патології.
Клінічні критерії (залежать від стадії і локалізації виразкового дефекту): § Біль
-найчастіше ниюча;
-у верхній половині живота, за грудиною;
-зразу після їжі;
-рідко – нічні болі.
§ Диспептичні прояви: нудота;
-відрижка;
-гіркота у роті;
-зниження апетиту до анорексії;
-метеоризм.
§ Пальпаторно:
-локальна болючість в епігастрії;
-нечасто – в пілородуоденальній зоні;
-ознаки локальної напруги м’язів.
28.Невідкладна допомога при гострій нирковій недостатності.
5.7 Невідкладна допомога
5.7.1.Невідкладна терапія на догоспітальному етапі: · термінове введення діуретинів, гіпотензивних; · протисудомна терапія
5.7.2.Невідкладна терапія на госпітальному етапі:
·лікування ускладнень основного захворювання (гіпертензія, нефротичний криз, ангіоспастична енцефалопатія, гіповолемічний шок, асцит, ДВС-синдром, тромботичні ускладнення);
·лікування побічних ефектів та ускладнень програмної терапії
(гостра наднирникова недостатність, гіпертензія, шлунково-кишкова кровотеча, гіперглікемічна кома, ангіоневротичний набряк, печінкова недостатність); · серцево-судинна недостатність, дихальна недостатність
5.7.3. Показання до переведення у відділення інтенсивної терапії:
·необхідність екстракорпоральної детоксикації, проведення ультрафільтрації при вичерпаних можливостях консервативної терапії;
·гостра ниркова недостатність;
·ускладнення захворювання – гіповолемічний шок, ДВС-синдром, ангіоспастична енцефалопатія
Билет 8
29.Алергічний риніт у дітей. Клініка діагностика.
Алергічний риніт (АР) — IgE-залежне запальне захворювання, що виникає під впливом алергенів, що потрапляють на слизову оболонку порожнини носа і клінічно характеризується появою свербежу в носі, приступами чхання, ринореєю, закладанням носу.
Алергічний риніт класифікують за варіантом перебігу як :
—інтермітуючий (епізодичний, сезонний або цілорічний) алергічний риніт, коли симптоми спостерігаються епізодично, менше 4 днів на тиждень або менше 4 послідовних тижнів;
—персистуючий (сезонний або цілорічний, хронічний) алергічний риніт, коли симптоми спостерігаються більше 4 днів на тиждень або більше 4 послідовних тижнів.
1. Клінічні критерії:
продромальні ознаки: свербіж, чхання, закладеність носа; «алергійний салют» – дитина постійно чухає ніс, морщить його, «алергійне сяйво» – сині і темні кола навколо очей;
типові ознаки: значні слизисті або водянисті виділення з носа, утруднене носове дихання, спричинене набряком слизової оболонки; можуть бути свербіж повік та сльозотеча; кон’юнктивіт більш типовий для полінозу;
підвищена чутливість слизової оболонки носа до охолодження, пилу, різких пахощів.
Риноскопічні критерії (за даними прямої риноскопії): набухання слизової оболонки носової перетинки носа; набряк нижніх і середніх носових раковин;
слизова оболонка носа блідо-сіра з блакитним відтінком і блискучою поверхнею і мармуровим малюнком; іноді колір слизової оболонки носа – блідо-рожевий або синюшний; набухлі аденоїдні вегетації (за даними зворотної риноскопії);
відсутність судиннозвужувального ефекту адреналіну. 3. Рентгенологічні критерії:
потовщення слизової оболонки верхньощелепних пазух; може бути пристінковий гайморит.
4.Цитологічні критерії (за даними дослідження виділень з носа): еозинофілія, базофілія.
5.Додаткові алергологічні критерії:
підвищення шкірної гіперчутливості до тих чи інших алергенів; провокаційні алергенні тести;
підвищення рівня загального IgE у сироватці крові;
виявлення специфічних IgE у сироватці крові до причинно-значущих алергенів, більш достовірним є виявлення специфічних IgE безпосередньо у крові з носових раковин.
30.Клінічна картина та діагностика дискенизії ЖКХ
Клінічна картина залежить від стадії та характеру перебігу захворювання. При латентному перебігу скарги нагадують прояви дискінезії жовчовивідних шляхів, хронічного холециститу, холецистохолангіту чи хронічного гастродуоденіту. При загостренні характерний інтенсивний біль у правому підребер'ї, часто епігастрії та пілородуоденальній зоні, ірадиюючий у праве плече, праву лопатку, що супроводжується нудотою, повторною блювотою, лихоманкою, іноді – жовтяницею. Об`єктивне дослідження: напруга м'язів живота, різкий біль при пальпації у правому підребер'ї і епігастрії, різко позитивні міхурові симптоми, здуття живота, збільшення розмірів печінки (щільної консистенції, болюча) при повній закупорці каменем загальної жовчної протоки – світлі калові маси, темна сеча. Клінічні синдроми: больовий, диспепсичний, астено-вегетативний синдроми, синдром холестазу. Клінічна картина залежить від стадії та характеру перебігу захворювання. При латентному перебігу скарги нагадують прояви дискінезії жовчовивідних шляхів, хронічного холециститу, холецистохолангіту чи хронічного гастродуоденіту. При загостренні характерний інтенсивний біль у правому підребер'ї, часто епігастрії та пілородуоденальній зоні, ірадиюючий у праве плече, праву лопатку, що супроводжується нудотою, повторною блювотою, лихоманкою, іноді – жовтяницею. Об`єктивне дослідження: напруга м'язів живота, різкий біль при пальпації у правому підребер'ї і епігастрії, різко позитивні міхурові симптоми, здуття живота, збільшення розмірів печінки (щільної консистенції, болюча) при повній закупорці каменем загальної жовчної протоки – світлі калові маси, темна сеча. Клінічні синдроми: больовий, диспепсичний, астено-вегетативний синдроми, синдром Критерії діагностики І стадії ЖКХ: клінічні прояви та лабораторні ознаки дисфункціональних розладів та хронічних захворювань біліарного тракту;
при мікроскопічному та біохімічному дослідженні жовчі - ознаки порушення колоїдної стабільності жовчі. УЗД біліарного тракту: біліарний сладж, функціональні розлади біліарного тракту (гіпокінезія, гіпертонія), ознаки хронічного запалення ЖВШ. Критерії діагностики ІІ стадії ЖКХ: клінічні прояви та лабораторні ознаки дисфункціональних розладів та хронічних захворювань біліарного тракту; можливі напади жовчної кольки. УЗД біліарного тракту: біліарний садж (мікролітіаз – візуалізація у жовчному міхурі неоднорідної жовчі, ехопозитивних включень до 5 мм ), функціональні розлади біліарного тракту, ознаки хронічного запалення ЖВШ. Критерії діагностики ІІІ стадії ЖКХ: клінічні прояви в залежності від перебігу захворювання (латентний перебіг, больова форма,напади жовчної кольки), диспептична форма, під маскою інших захворювань); біохімічне дослідження сироватки крові – підвищення загального білірубін за рахунок прямої/непрямої фракції, ЛФ, загального холестерину, тригліцеридів, ЛПНЩ, помірне підвищення АсАТ, АлАТ
31.Кліничні прояви та лікування нефротичної форми хронічного
гломерулонефриту.
3.1. Клінічні критерії:
Початок · передуюча за 7-21 день
-інфекція
-бактеріальна (в т.ч. стрептококова)
-вірусна (в т.ч. вірус гепатиту В)
-мікст
-вакцинація
-введення білкових препаратів
-масивна сенсибілізація
-переохолодження
Основні прояви
·набряки
·слабість
Можливі прояви
·артеріальна гіпертензія
·макрогематурія чи мікрогематурія
·абдомінальний синдром
·біль в попереку
·арталгії
·висипка
3.2. Лабораторні критерії:
Аналіз сечі · Протеїнурія
добова екскреція білка >3,5 г або 50 мг/кг, або 1г/кв.м
·зміна питомої ваги сечі
·гіперстенурія при значній протеїнурії
·гіпостенурія при порушенні функції нирок
·циліндрурія
·можлива абактеріальна лейкоцитурія
·можлива гематурія
Аналіз крові
-клінічнийзбільшення швидкості згортання еритроцитів (ШЗЕ) - можливий помірний лейкоцитоз