Экзамен педиатрия

ан. крові в динаміці;

копрологічне дослідження;

дослідження калу на патогенну мікрофлору;

біохімія крові: визначення вмісту основних електролітів, імуноглобулінів;

ректороманоскопічне дослідження: в гострий період захворювання виявляється набряк, гіперемія, дрібна зернистість, дифузна кровоточивість слизової оболонки;

колоноскопія – більш ефективна, адже дозволяє оглядати всі відділи товстої кишки;

іригоскопія з контрастуванням барієвою зависсю або подвійним контрастуванням (барій і повітря) – виявляє зміни рельєфу.

108. Невідкладна допомога при нападі бронхіальної астми.

Купірування легкого астматичного нападу проводять в амбулаторних умовах. Дитину треба заспокоїти, забезпечити надходження свіжого повітря. Якщо ефекту немає, вдаються до введення бронхолітичних засобів в інгаляціях.

Щоб зняти легкий чи середньої важкості астматичний напад широко застосовують β2-

агоністи короткої дії (сальбутамол, тербуталін, фенотерол) – по 4 вдихи кожні 6

годин або через небулайзер 5 мг сальбутамола кожні 6 годин, або в таблетках – до 6 років ¼ таб., 6-9 років ½ таб., старше 9 років 1 таб. 4 рази на добу.

Антихолінергічні препарати (іпратропіум бромід, окситропіум бромід)- по 4 вдихи кожні 6 годин або через небулайзер тричі з інтервалом 20 хв., потім кожні 4 години по

250 мкг.

Метилксантини короткої дії (еуфілін)- стартова доза 5-7 мг/кг вводиться за 5 хв.,

потім підтримуюча доза 0,4 мг/кг/год Адреналін (1:1000, 1 мг/мл) 3 рази з інтервалом 20 хв. ( не більш як для одноразового введення за відсутності препаратів вибору).

Билет 28

109. Лікування позагоспітальних пневмоній у дітей. Антибіотикотерапія при пневмонії

1.Пеніциліни:

Природні – бензилпеніцилін 100 000 - 200 000 ОД/кг/на добу 4–6 раз парентерально;

Напівсинтетичні:

-ампіцилін, оксацилін 100-200 мг/кг/на добу 4–6 раз парентерально;

-амоксицилін 30-50 мг/кг/на добу 3 рази перорально;

-“захищені” пеніциліни (амоксиклав, ампісульбін)- краще за ступінчастою схемою.

2. Цефалоспорини І покоління (цефалексин, цефазолін) або ІІ покоління

(цефуроксим) в дозі 50-200 мг/кг/на добу парентерально (для цефуроксиму можлива ступінчаста терапія).

Ступінчаста схема лікування – перші 3-4 доби антибіотик вводять парентерально, потім переходять на його пероральний прийом. Схема розроблена для:

Амоксиклава - 3 доби100 мг/кг внутрішньовенно, потім внутрішньо по 20-50 мг/кг 4- 5 днів; Цефуроксима - 3 доби60 мг/кг внутрішньовенно, потім внутрішньо цефуроксим

аксетил по 25-50 мг/кг 4-5 днів.

*Пеніциліни та цефалоспорини ефективні при лікуванні позагоспітальних пневмоній,

викликаних Str. рneumoniae, H.influenzae, при пневмоніях, викликаних Chlamidia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae слід застосовувати макроліди.

3. Макроліди:

15-ти членні: азитроміцин

3-денна схема лікування: 1-3 доба 10 мг/кг/на добу за 1 прийом перорально, 5-денна схема лікування: 1 доба 10 мг/кг/на добу за 1 прийом перорально, 2-5 доба 5 мг/кг/на добу за 1 прийом перорально.

4. Фторхінолони ІІ (ципрофлоксацин), ІІІ (левофлоксацин) чи ІV покоління

(гатіфлоксацин) 15-30 мг/кг/на добу за 2 прийоми. Застосовуються лише у дітей віком > 12 років.

5. При важкому перебігу “домашніх” пневмоній та неефективності попередніх антибіотиків застосовують цефалоспорини ІV покоління (цефепім) 50-200 мг/кг/на добу, карбопенеми (іміпенем, меропенем) 60 мг/кг/на добу.

Патогенетична терапія

Інфузійна терапія показана при:

Тяжкому та надтяжкому перебігу пневмонії;

Вираженому токсикозі, розвитку токсичних чи гнійних ускладнень;

Дефіциті ОЦК, порушенні мікроциркуляції внаслідок втрат рідини при задишці, гіпертермії.

а) Об’єм рідини 150-170 мл/кг/на добу+патологічні втрати.

Використовують плазму, альбумін, реополіглюкін по 10-15 мл/кг/на добу (загальний об’єм колоїдів до 1/3 добового об’єму), після чого вводять 5% глюкозу та сольову розчини зі швидкістю 5-15 крап./хв.

б) корекцію КОС проводять при наявності контролю за її показниками (ВЕ). При відсутності даних про дефіцит основ (ВЕ) вводять 4% розчин NaHCO3 з розрахунку 2—4 мл/кг/добу.

в) препарати калію застосовують лише при його рівні в плазмі менше 3,5 ммоль/л – КСl з розрахунку 2-3 ммоль/кг/добу;

г) діуретики (особливо при нейротоксикозі, перевантаженні малого кола кровообігу, кардіо-васкулярному синдромі): фуросемід 1-3 мг/кг/на добу; д) глюкокортикоїди (особливо при явищах шоку, набряку мозку, легень, ДВЗ-

синдромі, серцевій недостатності) преднізолон 1-2 мг/кг/на добу 5-6 діб; е) препарати, що покращують мікроциркуляцію (трентал 5-10 мг/кг/на добу, ксантинолу нікотинат 5-7 мг/кг/на добу); є) метаболічні препарати (ККБ, вітамін С);

ж) інгібітори протеаз (при загрозі легеневої деструкції, ДВЗ) – контрикал 500-1000 ОД/кг/на добу внутрішньовенно 5-6 діб; з) гепарин (всім дітям на ШВЛ, при ДВЗ, деструкції) 50-100 ОД/кг/на добу внутрішньовенно або підшкірно; і) відхаркуючі, жарознижуючі препарати.

110. Клініко-діагностичні критерії міокардитів. “Великі” ознаки (4 бала):

1) Збільшення розмірів камер серця або його порожнин, що доведене об’єктивними методами дослідження:

перкуторне збільшення меж серця,

збільшення порожнин серця за даними Ехо-КГ,

КТІ при Rö ОГК> 0,5.

2) скоротливої здатності міокарда, що:

проявляється серцевою недостатністю (правочи лівошлуночковою),

підтверджується даними Ехо-КГ (УОС, КДО, ФВ< 30%).

“Cередні” ознаки (2 бала):

1)Відсутність впливу вегетативної нервової системи на діяльність серця:  ригідність ритму,  відсутність дихальної аритмії за даними кардіоінтервалографії.

2)Наявність у крові серцевого антигену та антикардиальних антитіл.

3)Збільшення рівня в крові кардіоспецифічних ферментів (ЛДГ, АсАТ, малатДГ, КФК) в 2 чи більше раз.

4)ЕКГ-ознаки гіпертрофії відділів серця.

5)ЕКГ-ознаки ішемії міокарду ( вольтажу ЕКГ, амплітуди, двофазний чи

від’ємний зубець Т, зміщення сегменту ST вище або нижче ізолінії, патологічний зубець Q).

“Малі” ознаки (1 бал):

1)Кардіалгії (найбільш виражені при коронариті);

2)Ослаблення І тону;

3)Тахічи брадикардія;

4)Патологічний ІІІ тон;

5)Ритм “галопа”;

6)Систолічний шум на верхівці;

7)Синоатриальна, атрио-вентрикулярна блокада;

8)Порушення шлуночкової провідності;

9)Екстрасистолія;

10)Ектопічні ритми;

11)Зміщення ST;

12)Зміни зубця Т.

Діагноз міокардиту є достовірним при сумі балів 5 і вище при обов’язковій наявності 1 великої ознаки чи ознаки середньої значущості.

111. Патогенез гіпертензії у хворих на гломерулонефрит.

Патогенез набрякового синдрому при ГН

Зниження онкотичного тиску внаслідок гіпопротеїнемії.

Порушення електролітного складу сироватки (затримка натрію та води, втрата калію – за рахунок гіперальдостеронізму).

Підвищення проникності капілярів під впливом гіалуронідази нейтрофілів.

112.Невідкладна терапія кровотечі у разі виразкової хвороби шлунка дітей.

В/в краплинно вводять 5 % розчин амінокапронової кислоти 0,1-0,2 г/кг,

10 % розчин глюконату кальцію в/м 9 (або в/в)

1% розчин вікасолу 1-2 мл

Перорально дицинон 0,25 г (або 2 мл в/в)

Аскорутин 0,25 г перорально 4 р/добу

12,5% розчин етамзилату 2-4 мл кожні 4-6 годин в/м

в/в фібриноген 1-2 г краплинно

при необхідності переливають кров.

Під час масивної шлункової кровотечі підшкірно вводять 10% розчин желатину, попередньо підігрівши розчин до +36-37°С.

H1c. Аерофагія

H2. Абдомінальний біль, пов’язаний з функціональними гастродуоденальними розладами

H2a. Функціональна диспепсія

H2b. Синдром подразненого кишечника H2c. Абдомінальна мігрень

H2d. Дитячий функціональний абдомінальний біль

H2d1. Синдром дитячого функціонального абдомінального болю H3. Закреп і нетримання калу

H3a. Функціональний закреп H3b. Нетримання калу

Римські критерії III діагностики синдрому румінації : Діагноз встановлюють за наявності всіх ознак, зазначених нижче: 1. Повторювана безболісна регургітація їжі в ротову порожнину, пережовування або її вигнання, що: a) починається незабаром після прийому їжі; b) не відбувається під час сну; c) не реагує на стандартне лікування, застосовуване при гастроезофагеальному рефлюксі. 2. Відсутність позивів на блювоту. 3. Відсутність доказів запального, анатомічного, метаболічного або неопластичного процесу, що зміг би пояснити ознаки захворювання. Зазначені ознаки спостерігаються, принаймні, один раз на тиждень протягом, скажімо, 2 місяців до встановлення діагнозу. Римські критерії III діагностики аерофагії у дітей : Діагноз встановлюють за наявності, принаймні, двох ознак, зазначених нижче:1.

Заковтування повітря.2. Здуття живота через скупчення повітря в кишечнику.3. Повторювана відрижка й/або підвищене виділення газів із кишечника. Зазначені ознаки спостерігаються, принаймні, один раз на тиждень протягом, принаймні, 2

місяців до встановлення діагнозу. Діагностичні критерії синдрому циклічної блювоти в дітей. Діагноз установлюють за наявності всіх ознак, зазначених нижче:1. Два чи більше періодів інтенсивної нудоти й стійкої блювоти або тривалої блювоти протягом декількох годин чи днів. 2. Повернення до звичайного стану здоров’я протягом декількох тижнів або місяців. Критерії діагностики дитячих колік: Діагноз встановлюють за наявності всіх нижчеперерахованих ознак у дитини до 4-місячного віку:1. Пароксизми дратівливості, неспокою чи крику, які починаються і припиняються без очевидної причини; 2. тривалість епізодів 3 або більше годин на день і вони з'являються не менше 3 днів на тиждень протягом, хоча б, 1 тижня; 3.

Відсутні ознаки прогресування. Критерії діагностики функціональної діареї у дітей

.Діагноз встановлюють при наявності всіх нижчеперерахованих ознак:1. Безболісна щоденна повторювана дефекація 3 і більше разів на добу неоформленими випорожненнями. 2. Протягом понад 4 тижнів.3. Початок симптомів відзначається у віці між 6-им і 36-им місяцями життя.4. Дефекація з'являється під час неспання.5. Відсутня затримка в розвитку, якщо енергетичні потреби адекватно

задовольняються. Критерії діагностики функціонального закрепу в дітей : 1) Діагноз встановлюють при наявності у дітей до 4-літнього віку протягом 1 місяця не менше 2 із наступних ознак: Два або менше спорожнювання кишечника на тиждень; Принаймні 1 епізод у тиждень нетримання після придбання гігієнічних навичок; Наявність епізодів затримки дефекації; Наявність хворобливого спорожнювання кишечника або твердих випорожнень; Присутність великої кількості фекальних мас у прямій кишці; Утворення «калових каменів», які можуть утруднювати дефекацію.2 ) Наявність вищеперерахованих ознак супроводжується: Дратівливістю; Зниженням апетиту; Почуттям раннього насичення.3) Зазначені ознаки зникають відразу після дефекації.

115 характеристика сечового синдрому при пієлонефриті у дітей.

Клініка синдрому: Бактеріурія (>100.000 мікроорганізмів в 1 мл сечі). Лейкоцитурія нейтрофільного характеру (>50% нейтрофілів).Протеїнурія не більше 1 г/добу.Можлива наявність лейкоцитарних циліндрів, поодиноких незмінених еритроцитів.Зниження відносної щільності сечі.

116 невідкладна терапія при гострій дихальній недостатності у разі обструктивного бронхіту у дітей.

Дихальна недостатність 1 ступеню потребує введення бронхолітиків per os дітям - старшого віку неофілін (0,1) – таблетки-10 мг/кг/добу –2 рази на день, дітям до трьох років порошки еуфіліну – 5-7 мг/кг – 3 рази на день. дихальна недостатність 2-3 ступеню– потребує введення еуфіліну 7-10 мг/кг (2% розчин 5 мл в ампулі), преднізолону (3%розчин 1 мл в ампулі) з розрахунку 1-2 мг/кгпарантерально на фізіологічному 0,9% розчині хлориду натрію. необхідне постачання кисню через носові катетери, введення бета-агоністів в аерозолі. Можна ввести глюкокортикоіди (дексаметазон 0,6 мг/кг із розрахунку 1-1,2 мг/кг/добу або преднізолон 6 мг/кг із розрахунку 10-12 мг/кг/добу).

Билет 30

117. Лікування ювенільного ревматоїдного артриту у дітей.

Режим – рухова активність за відсутності гарячки та декомпенсації внутрішніх органів. Виключити інсоляцію. Дієта – гіпоалергенна з обмеженням солі, вітамінізована.Медикаментозна терапія: Базисна: Глюкокортикоїди (преднізолон, метилперднізолон) 1-2 мг/кг/добу протягом 6-8 тижнів з подальшим зменшенням дози

.Пульс-терапія метилпреднізолоном 15 мг/кг в/в 1 раз на добу протягом 3 діб. Цитостатики (РА-метатрексат, циклофосфан, циклофосфан) в повній дозі протягом 6- 8 тижнів з подальшим зменшенням її до підтримуючої. Амінохінолінові препарати (делагіл 2,5-5 мг/кг/добу, плаквеніл 5-8 мг/кг/добу протягом 6-18 міс.).Препарати золота (тауредон) та міді (Д-пеніциламін).Сульфосалазин (діти 5-7 років по 250 мг 3-4 рази на добу, >7 років 500 мг 3-4 рази на добу протягом 3-6 міс. Антилімфоцитарні препарати (циклоспорин) . НПЗП (діклофенак, індометацин, ібупрофен, аспірин, німесулід). Екстракорпоральна детоксикація (плазмаферез, гемосорбція).Фізіотерапія: в гострому періоді -електро- або фонофорез з НПЗП, гідрокортизоном, магнітотерапія, лазеротерапія, при стиханні – парафінові, озокеритові, грязеві аплікації, механотерапія, ЛФК, голкорефлексотерапія.Санаторне лікування в спеціалізованих санаторіях (Євпаторія, Одеса, Сочі) при ремісії чи мінімальній активності.

118. Клінічна картина та діагностика гострого бронхіоліту у дітей.

Температура тіла частіше нормальна або субфебрильна. Виражена дихальна недостатність: експіраторна задишка, роздування крил носа, ціаноз носогубного трикутника, здута грудна клітина, горизонтальне розташування ребер, участь допоміжної мускулатури, западання міжреберних проміжків, над- і підключичних ямок, яремної вирізки.

Явища риніту, назофарингіту, кашель сухий, нападоподібний. У дітей першого року життя – при значній задишці явища ексикозу.Перкуторні зміни: коробочний відтінок перкуторного звуку над всіма ділянками легень. Аускультація: дихання ослаблене, подовжений видих. Вислуховується вологі мілкопухирчасті хрипи, на видиху – сухі, свистячі хрипи з обох боків над всією поверхнею легень. Зміни ССС: виражена тахікардія, ослаблення тонів серця. Rö: підсилення легеневого малюнку, збільшення прозорості легеневої тканини, іноді невеликі ділянки ущільнення легеневої тканини за рахунок ателектазів.

119. Етіопатогенез гломерулонефриту.

Етіологія гломерулонефриту : Інфекційний фактор: Основний- “нефритогенні” штами -гемолітичного стрептококу групи А . Інколи - золотистий стафілокок, кишкова паличка, віруси (ентеровіруси Коксакі та ECHO, аденовіруси, віруси кору,