Экзамен педиатрия

78.Лікування гострої кропив’янки у дітей

Рекомендована гіпоалергенна дієта з виключенням причинно-значущих харчових алергенів та продуктів гістаміно-лібераторів, а також еліимінаційні заходи (усунення контактів з домашнім пилом, пилковими алергенами, ліками). Обов′язковою умовою успішного лікування кропив′янки є санація хронічних вогнищ інфекцій в організмі. Обсяг фармакотерапії визначається ступенем тяжкості загострення кропив′янки.

Лікування загострення захворювання Легкий перебіг

Проведення елімінаційних заходів Антигістамінні препарати другого та третього покоління. Тривалість прийому до1 міс. Кетотифен 0,001 г 2 рази на добу протягом 3 міс.

Не потребує застосування ГКС.

Перебіг середної важкості

Антигістамінні препарати першого покоління парентерально: тавегіл 0,1% 2мл в/м чи в/в на фізіологічному розчині чи супрастін 2,5% протягом 2-3 днів.

При відсутності ефекту - ГКС системної дії: преднізолон 1-2-3-5 мг/кг чи дексаметазон в відповідній дозі в/м чи в/в.

Потім антигістамінні засоби другого та третього покоління Тривалість прийому до 1 міс.

Антигістамінні препарати зі стабілізуючою дією на мембрани базофілів: кетотифен 0,001г 2 рази на добу протягом 3 міс.

Важкий перебіг

Проведення елімінаційних заходів Антигістамінні препарати першого покоління парентерально: тавегіл 0,1% в/м чи в/в

на фізіологічному розчині чи супрастін 2,5% протягом 5-7 днів.

При відсутності ефекту - ГКС системної дії: преднізолон у дозі 1-2-3-5 мг/кг або дексаметазон у відповідній дозі в/м чи в/в.

За показаннями проведення дезінтоксикаційної терапії: гемодез в/в крапельно, 3-4 введення протягом 3-4 діб.

Можливий прийом антигістамінних препаратів зі стабілізуючою дією на мембрани базофілів: кетотифен 0,001г 2 рази на добу протягом 3 міс.

79. Клініко лабораторна діагностика хронічної хвороби нирок у дітей

Хронічна ниркова недостатність (далі ХНН) – порушення функцій нирок, що спостерігається протягом трьох і більше місяців, виникає в результаті прогресуючої загибелі нефронів і строми при хронічному захворюванні нирок (далі ХЗН), підгострозлоякісному гломерулонефриті або після гострої ниркової недостатності із тривалістю анурічного періоду понад 3 тижні.

Хронічне захворювання нирок - інтегральний діагноз, що характеризується морфологічними, функціональними, клінічними і лабораторними ознаками ураження нирок тривалістю понад 3 місяці; або швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) <60

мл/хв/1,73 м2

Клінічні критерії:

-початок - поступовий

-переважання клініки основного ниркового захворювання на ранніх стадіях ХНН (I- II), в подальшому - однотипове уремічне пошкодження органів та систем з варіаціями поєднання клінічних симптомів та їх вираженості

Основні можливі клінічні прояви:

· симптоми інтоксикації (в’ялість, втомлюваність, нудота)

· симптоми зміни об'єму рідини (ніктурія, зневоднення на фоні поліурії, набряки - при олігурії чи анурії, перикардит, плеврит, асцит, набряк мозку)

· скелетні аномалії (біль в кістках, скелетні деформації, ренальна остеодистрофія, остеопороз)

· ендокринні порушення (затримка росту і статевого розвитку, гіперпаратиреоз, гіпотиреоз, зменшення ваги тіла, інсулінорезистентність, імпотенція, інфертильність) · порушення з боку серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія при поліурії та гіпертензія при олігурії, лівошлункова гіпертрофія, перикардит, дилятаційна та вторинна кардіоміопатія, міокардит, аритмія, серцево-судинна недостатність)

· гематологічні порушення (дефіцитна анемія, геморагічний синдром)

· неврологічні симптоми (загальмованість, астенія, психози, полінейропатія, слабкість рухів, інсомнія, судоми, тремор, порушення пам’яті, зниження уваги та як крайні прояви – ступор і кома)

· шлунково-кишкові розлади (анорексія, нудота, блювота, метеоризм, гастрит, виразка, панкреатит, езофагіт, коліт, стоматит)

· імуно-дефіцитний стан (часті та тривалі інфекції, септичні ускладнення, схильність до новоутворень, гепатити, ВІЛ)

· сухість та десквамація шкіри, свербіж · порушення зору (зниження гостроти зору, ретинопатія, синдром "червоних очей", зірчастий ретиніт)

· тунельний сухожильний синдром

Лабораторні критерії:

-нормохромна нормоцитарна еритпоетинзалізодефіцитна анемія (рідше – дефіцитна за вмістом білка, вітамінів)

-гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини

-зменшення ШКФ (формули для розрахунку наведено в додатку 4)

-гіпота ізостенурія, зниження осмоляльності сечі

-гіпокаліємія при поліурії, гіперкаліємія при олігурії

-метаболічний ацидоз

-гіперфосфатемія, гіпокальціємія, гіперпаратиреоз

-підвищення рівня електролітів (магнію, алюмінію) та токсинів

80.Невідкладна терапія при фебрильних фебрильних судомах у дітей

фебрильні судоми- судоми, що виникають у дітей у віці 3 міс. - 5 років, пов'язані з лихоманкою. Інфекції ц.н.с. (Менінгіт, енцефаліт), що протікають нерідко звисокою температурою, а також коли виникнення фебрильних судом передують афебрільние

пароксизми, не відносяться до цієї групи. Фебрильні судоми поділяються на прості і складні. Характерними особливостями простих фебрильних судом є: поодинокі епізоди, коротка тривалість (не більше 15 хв.), Генералізовані тоніко-клоннческіе, клонічні або тонічні напади. Як правило, прості фебрильні судоми виникають у нормально розвиваються дітей, які не маютьвогнищевих неврологічних порушень. Складні фебрильні судоми характеризуються наступними ознаками: тривалість більше 15 хв., Повторюваність протягом 24 годин, фокальний характер (моторні фокальні пароксизми, девіація очних яблук, зупинка погляду, аура або зміна психічного статусу). Після складних фебрильних судом нерідко виникають транзиторні неврологічні розлади у вигляді парезу кінцівок. Можливо також розвиток фебрильного епілептичного статусу - виникаютьна тлі лихоманки, повторюваних генералізованих тоніко-клонічних нападів тривалістю більше 30 хв.

При констатації діагнозу «фебрильні судоми» первинним завданням лікаря є надання екстреної допомоги хворому та проведення роз'яснювальної бесіди з батьками з питань можливої природи фебрильних судом і заходам їх профілактики. Вірогідність розвитку повторного пароксизму фебрильних судом досить велика. Тому необхідно навчити батьків прийомампершої допомоги:

·Не піддаватися паніці, вести себе спокійно;

·Розстебнути комір і звільнити від тісного одягу;

·Покласти дитину на спину і повернути голову набік;

·Не намагатися розтиснути щелепи за допомогою будь-яких предметів;

·Виміряти температуру;

·Уважно спостерігати за перебігом нападу;

·Не давати ніяких ліків або рідин перорально;

·Перебувати біля дитини до повногоприпинення нападу.

Препаратом першої черги вибору для купірування фебрильних судом є діазепам, який призначається парентерально (в м'яз або в вену) в дозі 05 мг /кг (01 млкг), або у вигляді розчину для ректального введення. Застосовуються також лоразепам (атіван) - 005-02 мг /кг, фенобарбітал - 10-20 мг /кг. Якщо судоми не куповані, то можна повторити зазначену дозу діазепаму (седуксен, реланіум, валіум, сибазон) через 10-15 хвилин або ввести 20% розчин ГОМК в дозі 100 мгкг на фізіологічному розчині в вену повільно. Крім протисудомних засобів можна ввести преднізолон.

Билет21

81.Лікування синдрому циклічної блювоти у дітей раннього віку

Стратегія медикаментозного лікування грунтується на тому, що застосовуване лікування залежить від періоду захворювання. Для кожного періоду є своя мета і варіанти лікування, що дозволяють досягти мети лікування. У міжприступному періоді – усунення тригерів (хрон. синусити, псих. стреси, ПМС, нудота під час перебування в авто та метаболічний стрес. Медикаментозне лікування, спрямоване н профілак. присту, особливо мігрені, у тому разі, якщо приступи мігрені часті, тривалі чи важко піддаються лікуванню. Застосовують : препарат вибору до 5 років - ципрогептадин (до 2 років – до 0,3 мг/кг, 2-6 років – до 6 мг на добу, пів табл. 3 р/д, 6- 14 років – до 12 мг на добу , 1 табл. 3 р/д), препар. вибору після 5 років – амітриптилін (до 6 років - 10-30 мг на добу, 6-12років - 30-50 мг/добу, старше 12 – 50-75 мг/добу після їжі) чи пропранололу ( по 0,5-1 мг/кг/добу 3-4 р/добу, діти з масою менш. 35 кг – по 1020 мг 3р.д., більше 35 ккг – 20-40 мг 3 р.д.). Продом. період – ондасетрон (0,3 -0,4 мг/кг кожні 6 год), лоразепам (1 мг 2-3 р.д., можна збільшувати, алене більше 6 мг на добу). Якщо на початку приступу біль у животі – ібупрофен, або омепразол чи ранітидин. При головному болі – суматриптан (0,1 г). Приступний період - в/в поповнення рідини в поєднанні з Н2 –блокаторами( 10%глюкоза або 5% декстроза в 0,5N сольовому розчині. Для терміації нападу вв лоразепам (0,05-0,1 мг/кг, макс. 4 мг на дозу), ондасетрон (0,3 – 0,4 мг/кг). Для седації хлорпромазин (по 0,5 -1,0 мг/кг) і дифенілгідрамін ( по 0,5-1,0 мг/кг) разои. Повторювати кожні 3-4 год при нудоті в стані неспання. Період видужання – розширення дієти, якщо вона переноситься та профілак. лікування.

82.Клініко –лабораторна діагностика та рентгенологічні ознаки різних варіантів гострих пневмоній у дітей

Вогнищева пневмонія. Найчастішe зустрічається у дітей перших 6 років життя . Процес локалізується в базальних сегментах (ІІ, ІХ,Х) однієї, рідше обох легень. Початку захворювання передує клініка ГРВІ. Не дивлячись на лікування, кашель посилюється, з’являється задишка, підвищується температура тіла, виникають симптоми інтоксикації. Огляд: в’ялість, адинамія, блідість шкіри, акроціаноз, відставання ураженої половини при диханні, участь допоміжної мускулатури. Перкусія: тимпанічний відтінок звука над ураженою ділянкою, підсилене голосове тремтіння. Аускультація: ослаблене дихання, локальні мілкопухирцеві хрипи, іноді-крепітація, посилення бронхофонії. Клінічний аналіз крові: помірний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ. Rö: наявність вогнищевої тіні з нерізкими контурами розміром 5 мм-2 см, розширення кореня легені на стороні ураження, підсилення легеневого малюнка. Сегментарна пневмонія. Зустрічається в будь-якому віці. Процес локалізується в базальних сегментах (ІІ, VII, ІХ,Х) однієї, іноді обох легень. Початку захворювання іноді передує клініка ГРВІ, але частіше початок гострий з підвищення температури тіла, виражених ознак інтоксикації. Частий розвиток токсичних ускладнень, особливо у дітей раннього віку, клініка яких може виходити на перший план і маскувати клініку пневмонії. Кашель частий, малопродуктивний, задишка, ознаки дихальної недостатності. Огляд: виражена в’ялість, адинамія, блідість шкіри, акроціаноз,

відставання ураженої половини при диханні, участь допоміжної мускулатури. Перкусія: вкорочення звуку над ураженою ділянкою, підсилене голосове тремтіння. Аускультація: ослаблене дихання, локальні мілкопухирцеві хрипи, крепітація, посилення бронхофонії. Клінічний аналіз крові: помірний лейкоцитоз, зсув вліво, збільшення ШОЕ. Rö: наявність тіні трикутної чи конусоподібної форми, розширення кореня легені на стороні ураження, підсилення легеневого малюнка. Крупозна пневмонія. Найчастіше зустрічається у дітей дошкільного і шкільного віку, дуже рідко – до 3-х років. Процес локалізується в верхній чи нижній долі правої легені. Початок захворювання гострий з підвищення температури тіла до 39-40ºС, виражених ознак інтоксикації. Кашель частий, короткий з невеликою кількістю слизового або іржавого харкотиння, супроводжується болем в грудній клітині, задишка змішаного характеру, ознаки дихальної недостатності. Огляд: вимушене положення тіла на ураженому боці, виражена в’ялість, блідість шкіри, акроціаноз, наявність герпетичних висипань, відставання ураженої половини при диханні, участь допоміжної мускулатури. Перкусія: вкорочення звуку над ураженою ділянкою, ослаблене голосове тремтіння, обмеження рухливості нижнього краю ураженої легені. Аускультація: ослаблене дихання, крепітація, шум тертя плеври, посилення бронхофонії. Наявність позалегеневих уражень:ССС, ЦНС, нирки, печінка. Клінічний аналіз крові: нейтроф. лейкоцитоз, зсув вліво, збільшення ШОЕ. Rö: інфільтрація, що займає всю частку або більшу її частину, розширення кореня легені на стороні ураження, підсилення легеневого малюнка, наявність плеврального випоту, плевральних шварт. Інтерстиціальна пневмонія. Зустрічаються рідко: 1-2% від загальної кількості пневмоній. Маніфестний тип: хворіють діти раннього віку з обтяженим алергічним анамнезом. В клініці переважають явища нейротоксикозу і дихальної недостатності. Кашель частий, виснажливий, непродуктивний, може бути лихоманка. Перкусія: тімпанічний звук над ураженою ділянкою, ослаблене голосове тремтіння, обмеження рухливості нижнього краю ураженої легені. Аускультація: ослаблене дихання, поодинокі сухі нестійкі хрипи. Наявність позалегеневих уражень:ССС, ЦНС, нирки, печінка. Малосимптомний тип: хворіють діти шкільного віку. В клініці переважають астенічні скарги явища інтоксикації та помірної ДН. Кашель не частий, але іноді нападоподібний, нав’язливий, непродуктивний. Перкусія: звук з коробочним відтінком, обмеження рухливості нижнього краю легені. Аускультація: жорстке дихання, поодинокі сухі, непостійні хрипи. Rö: дифузна інтерстиціальна інфільтрація за типом сітчатості, плямистості, тяжистості.

83.Гемодинаміка та клінічні прояви ДМШП

Гемодинаміка. Фізіолічне надходження крові з ПП в ПШ + ліво-правобічне шунтування крові в ПШ за градієнтом тиску→перевантаження об’ємом ПШ→надходж. Надлишку крові з ПШ в ЛА і мале коло кровообігу→переповнення малого кола кровообігу→рефлекс Кітаєва (спазм артеріол малого кровообігу) →склероз артеріол малого кола кровообігу→синдром Ейзенменгера (ДМШП+легенева гіпертензія). Клініка. Клініка з’являється на 1-2 міс. життя: неспокій, стомлюваність при годуванні, пітливість, блідість, мармуровість шкіри. Задишка в спокої (у старших дітей в спокої може бути відсутня), підсилюється при криці, годуванні. При прогресуванні вади задишка з’являється при все меншому навантаженні. Сухий, нав’язливий кашель (через

гіперволемію малого кола). Часті захворювання дихальних шляхів (пневмонії), що погано лікуються АБ. Затримка фізичного розвитку(маси і зросту). Огляд – систолічне тремтіння в 3-4 міжребер’ї зліва. Серцевий поштовх зміщений вліво вниз (утворений збільшеним ПШ), збільшена його площа, підсилений. Епігастральна пульсація. Деформація пальців у вигляді “барабанних паличок”, нігтів у вигляці “часових скелець”

. Перкусія – розширення меж серця (вправо і вліво). Аускультація – грубий систолічний шум над всією ділянкою серця з епіцентром в 3-4 міжребер’ї зліва, проводиться на спину, в ліву підпахвинну ділянку. Чим менше дефект, тим краще вислуховуєтьмя шум. І тон ослаблений, може зливатися з шумом, акцент ІІ тона на ЛА.

84. Невідкладна терапія при гострій нирковій недостатності Початкова стадія – обмеження білку 1-2г/кг/добу та натрію хлориду; шок, гіповолемія

–фіз. розчин натрію хлориду, нативна плазма до 10мл/кг вв. Урахування к-сті рідини на добу дорівнює: втрата води при перспірації+екстраренальні втрати+діурез 1,5 мл/кг/год, до 5 років – 1,0 мл/кг/год, старше 5 – 0,5 мл/кг/добу. Екстраренальні втрати – невраховані втрати з блювотою та проносом 10-20 мл/кг/добу; на кожні 10 дихань більше вікової норми – 10мл/кг/добу; на кожний градус більше 3710мл/кг/добу. Корекція гіпопротеїнемії: 10%р-н альбуміну 10 мл/кг, плазма 10-15 мл/кг вв крап. Поліпшення гемодинаміки, дія на судинний спазм: р-н допаміну 4% в дозі 1-3мкг/кг/хв. Вв крап на 125 мл 5% р-н глюкози з наступним введенням фуросеміду 1-2мг/кг/добу; еуфілін 2,4% р-н 0,1-0,2 мл/кг вв повільно. АБ терапія при наявності інфекції. З урахуванням фільтраційної ф-ції нирок добу антибіотика зменш. до 1/3 від терапевтичної. Кортикостероїди – протипоказано, але при вторинному гемолітикоуремічному синдромі вона необхідна – в добовій дозі преднізолон 3-5 мг/кг. Стадія олігоанурії. Корекція гіперкаліємії – виключ. надходження солей калію з їжею. Якщо концентр. К в сироватці більше 6 ммоль/л – антагоністи калію; кальцію глюконат 20 мг/кг вв, повільно протягом 5 хв; глюкозо-інсуліновий р-н: глюкоза 0,3 г/кг+інсулін 0,1 ОД/кг. Антикоагулянт на терапія ( при ДВЗ синдромі, гемолітико-уремічному синдромі)

–гепарин 15-50 ОД/кг кожні 6 год під контролем часу згортання крові. В олігоануричний період – к-сть введень зменш. до 2-3 р.д. Корекція метаболічного ацидозу – промиання шлунку, клізми з 2% р-ном бікарбонату натрію. Р-н натрію бікарбонату вводять вв 0,12-0,15 г сухої речовини поділити на 1 кг маси дитини, або 3- 5 мл 4% р-ну на добу; поділити на 4-6 введень. Корекція метаболічного алкалозу ( при невмотивованій блювоті, просносі) 0,1 – 0,25% р-н HCl в дозі 5-10мл/год. Ліквідація судом –діазепам 0,25 мг/кг вв. Корекція гіпомагнезіємії та гіперфосфатемії – сульфат магнію (50%) -0,1 мг/кг вв, Алюдрокс 1мл/кг на добу перорально. Корекція гіпертензії

–гідралазин 0,2 мл/кг вв, лабеталол 1-4 мг/кг/год. Боротьба з гіпергідратацією та детоксикацією – ліквідація азотемії - промив шлунку, високі сифонні клізми (розчин рінгера-локка, 2% р-н бікарбонату натрію). к-сть рідини, що використ та к-сть отриманої рідини не повинна перебільшувати 5%. Перед промиванням – манітол або сорбітом 1г/кг/добу перорально. Гемодіаліз. Поліурична стадія – к-сть рідини не обмежують, достатньо солі натрію, препарати калію.

Билет 22

85. патогенез рахіту

недостатня інсоляція+аліментарний фактор+ недостатнє накопичення мінеральних речовин +знижена здатність до утворення активних метаболітів віт.Д приводять до дефіциту віт. Д. Внаслідок цього: 1. Зниж. всмоктування Са→гіпокальціємія→стимуляція остеокластів→демінералізація кісток→остеопатія; 2. Знижена реабсорбція амінокислот→гіпераміноацидурія→поруш синтезу колагену; 3. Зниж реабсорбція Р в ниркових канальцях→гіпофосфатемія→мязева гіпотонія; 4. Порушення у циклі Кребса:а) ацидоз→ нейровегетативні дисфункції; б) низький рівень цитрату→порушення транспорту Са в кістках; 5. Поруш ф-ції імунокомпетентних кл→зниж антитілогенезу→розвиток вторинного імунодефіциту.

86. Клінічні прояви та діагностика явної спазмофілії.

Виникає на фоні латентної, іноді - раптово. Ларингоспазм - виникає при переляку,плачі дитини. Характерний спазм голосової щілини, або повне короткочасне її закриття. Проявляється хриплим вдихом і зупинкою дихання на декілька секунд, з’являється блідість шкіри, ціаноз, липкий холодний піт, втрата свідомості, інодіклонічні судоми.Закінчується напад глибоким звучним вдихом, після чого дитина плаче, у неї відновлюється колір шкіри, вона засинає. Тривалість нападу від декількох секунд до 1- 2 хв., може повторюватися протягом доби. Може виникати тетанія серця, бронхотетанія. Карпопедальний спазм – тонічне скорочення м’язів стоп та кисті (“рука акушера” та pes equinus). Тривалість від декількох хвилин до декількох годин, діб. При тривалому збереженні виникає набряк тилу кистей та стоп. При спазмі мімічних м’язів – маскоподібність обличчя, спазмі m.orbicularis oris – “риб’ячий рот” Еклампсія – напад тоніко-клонічних судом з втратою свідомості. Легкий напад характеризується блідістю дитини, заціпенінням, загальмованістю, посмикуванням м’язів обличчя. Важкий напад починається з посмикуванням м’язів обличчя, далі судоми поширюються на всі групи м’язів, в т.ч. дихальні. Порушується дихання (нерегулярне, переривчасте), з’являється ціаноз, дитина втрачає свідомість, відбувається мимовільне сечовипускання та дефекація. Тривалість нападу від декількох секунд до 20-30 хв., може повторюватися протягом доби. Діагностика: Кальцій загальний <1,75мммоль/л, Іонізований <0,9

мммоль/л, Фосфор 2,0-2,5 ммоль/л, Активність лужної фосфатази 200-300 м.о.,

К

и

с87. Лікування гострого гломерулонефриту з нефротичним синдромом. Прогноз

лБазисна терапія (антибіотик (використ. напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін, оксацилін, ампіокс), макроліди, цефалоспорини ІІ-ІІІ генерації – у вікових дозах, при тпорушенні функції нирок - ½-1/3 вікової дози), вітаміни, що мають антиоксидантний

н

о

-

л

ефект у вікових дозах (віт. А, Е, С, Р), антигістамінний препарат на 4-6 тижнів, препарати, що покращують нирковий кровообіг (еуфілін 10 мг/кг, трентал 10-15 мг/кг, курантил 15 мг/кг) + діуретики (Фуросемід 1-5 мг/кг внутрішньо, в/м, в/в, Гіпотіазид 0,5-1 мг/кг внутрішньо, Етакринова к-та (урегіт) 2,5-5 мг/кг внутрішньо, в/в, Амілорид 3-5 мг/кг внутрішньо.Комбінація фуросеміду (гіпотіазиду) з амілоридом або верошпироном має К+-зберігаючий ефект)+гепарин (Добова доза 100-300 ОД/кг п/ш, в/в за 4-6 введень, тривалість 4-6 тижнів, відміняють поступово, шляхом зменшення разової дози (не кількості введень!), контроль ефективності – збільшення часу зсідання крові за Лі-Уайтом в 2 рази)+Мембраностабілізатори (Дімефосфон 30-50 мг/кг 2-3 нед, карнітину хлорид 1 крап. на рік життя 3 рази на добу, ліпоєва кислота, унітіол)+ глюкокортикостероїди (Доза за преднізолоном 1,5-3 мг/кг (але не більше 40-60 мг/добу) на 6-8 тижнів. Потім дозу поступово знижують, на половині терапевтичної дози переходять на циклове призначення протягом 6-12 тижнів (3 доби дитина отримує преднізолон, 4 доби – перерва). Кожні 6-8 тижнів половинну дозу зменшують на 2,5 мг, доводячи до 5 мг/добу, яку залишають до кінця лікування. 5 мг преднізолону= 4-5 мг урбазону= 4 мг тріамцинолону= 0,75 мг дексаметазону)+за необхідністю цитостатики (Терапевтичну дозу призначають на 6-8 тижнів. Потім – підтримуюча доза (1/2 терапевтичної) до кінця лікування. Доза хлорбутину та лейкерану 0,2-0,3 мг/кг/добу, циклофосфаміду та азатіоприну 2-3 мг/кг/добу).

88. Невідкладна терапія при гіпертермічному синдромі у дітей

Основу лікування гіпертермії складають центральні антипіретики з групи нестероїдних протизапальних препаратів. Препаратами вибору в дітей вважаються парацетамол 1015 мг/кг на прийом до 3-4 разів на добу (добова доза не повинна перевищувати 60 мг/кг), ібупрофен 5-10-15 мг/кг на прийом до 3 разів на добу. Ацетилсаліцилова кислота протипоказана через можливість провокувати розвиток синдрому Рея. Призначення анальгіну та препаратів, що його містять, треба обмежити випадками значної гіпертермії й резистентності до інших антипіретиків та/або необхідністю парентерального введення препарату. Він призначається в разовій дозі 3-5 мг/кг або 0,1мл 50% розчину на рік життя. Відносно новим засобом лікування гіпертермії є селективний інгібітор циклооксигенази ІІ — німесулід, що може бути призначений дітям. За «білої» гіпертермії необхідно полегшити тепловіддачу, що досягається призначенням нейролептиків та вазодилататорів за умови стабільного артеріального тиску. Частіше за все використовують дипразин 0,25 мг/кг в/м або в/в у поєднанні з дроперидолом 0,05- 0,25 мг/кг в/м або в/в. За відсутності дроперидолу можна застосувати аміназин 0,05 мл/кг маси тіла. Фізичні методи охолодження можуть бути використані на тлі нейровегетативної блокади, досягнутої застосуванням нейролептиків. Це можуть бути: пузирі з льодом на ділянки крупних судин, зволоження шкіри з повітряним обдуванням, промивання шлунка й постановка клізм охолодженою (не льодяною) водою, оцтогорілчані обтирання шкіри;

Билет 23

89. Клініко-діагностичні критерії гастро-езофагеального рефлюксу у дітей.

У перші місяці життя основними проявами ГЕРХ є зригування, регургітація та інколи – блювання.

Скарги на печію, відрижку.

При ендоскопічному обстеженні – мимовільна регургітація шлункового вмісту в стравохід на тлі відсутності запальних змін слизової стравоходу, а також при морфологічному дослідженні біопсійного матеріалу.

Відсутність патологічних змін за даними 24-годинної pH-метрії.

90.Лікування алергічного риніту у дітей.

1.Дотримання гіпоалергенної, елімінаційної дієти, а також проведення елімінаційних заходів (усунення контактів з хатнім пилом, епідермальними алергенами, лікарськими і харчовими алергенами).

2.Легкий ступінь :

Місцево – антигістамінні препарати: азеластин гідрохлорид назальний спрій по 2 дози 2 рази на добу.

Місцево – протизапальні нестероїдні препарати: кромоглікат натрія по 1-2 дози 2-4 рази на добу тривалими курсами, терміном до 3-6 міс.

Перорально – неседативні Н1-гістамноблокатори: лоратадин 1 таблетці на добу протягом 10-28 днів.

3.Середньої важкості з переважними проявами риніту:

Неседативні Н1-гістамноблокатори у поєднанні місцево та перорально: лоратадин 1 таблетці на добу протягом 10-28 днів;

Кромоглікат натрія: місцево та перорально - всередину, дітям старше 12 років по 2 капсули (200 мг) 4 рази на добу за півгодини до їжі і сну. Дітям від 2 до 12 років - по 1 капс. (100 мг) 4 рази на добу (до 40 мг / кг / добу). Інтраназально - по 1 аерозольній дозі в кожну ніздрю 3-4 рази на добу.

Холінолітики (атровент назальний спрей) місцево по 2-3 аерозольних дози в кожну ніздрю через назальний адаптер три рази в день.

4.Середньої важкості з переважними “очними” симптомами:

Алергодил – очні краплі та назальний спрей. Спрей - по 1 дозі в обидві ніздрі до 2 застосування в день. Очні краплі - по 1 краплі для кожного ока вранці і ввечері.

Кромоглікат натрія (оптикром) – очні краплі. По 1-2 краплі в кожне око 3- 4 рази на день.

У разі неефективності – топікальні глюкокортикостероїди: флутиказона пропіонат. Дітям від 12 років - 2 дози (100 мкг) в кожну половину носа 1 раз на добу.