- •Поняття та система кримінального права. Наука «Кримінальне право»
- •4. Система кримінального права.
- •6. Наука «Кримінальне право».
- •Кримінальна відповідальність та її підстави
- •2.Підстави кримінальної відповідальності. Єдиною підставою кримінальної відповідальності є наявність у діях особи складу злочину.
- •Склад злочину
- •Об’єкт злочину
- •Поняття об’єкту злочину та його структура.
- •3. Види об’єктів злочину.
- •Об’єктивна сторона злочину
- •1. Поняття та значення об’єктивної сторони злочину.
- •2. Суспільно-небезпечне діяння: дія або бездіяльність.
- •3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види та значення.
- •4. Причинний зв’язок між діяннями і суспільно-небезпечними наслідками.
- •5. Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину.
- •Суб’єкт злочину
- •Суб’єктивна сторона злочину
- •Вина, її форми та види
- •Стадії злочину
- •Співучасть у злочині
- •Множинність злочинів
- •IV. Сукупність злочинів
- •V. Рецидив злочину
- •Обставини, що виключають злочинність діяння
- •Ііі. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •IV. Крайня необхідність
- •V. Фізичний або психічний примус
- •VI. Виконання наказу або розпорядження
- •VII. Діяння пов’язане з ризиком
- •VIII. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації
- •Звільнення від кримінальної відповідальності.
- •Поняття та мета покарання
- •Система та види покарань
- •Призначення покарання
- •Звільнення від покарання та його відбування
- •8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років.
- •9. Звільнення від покарання за хворобою
- •Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх
- •Судимість
- •Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •1.Поняття примусового заходу медичного характеру.
- •Примусове лікування.
6. Наука «Кримінальне право».
Кримінально-правова наука – певна система поглядів, ідей, концепцій і теорій щодо самого кримінального закону, практики його застосування та перспектив розвитку, історії національного кримінального права та права зарубіжних країн.
Предметом науки кримінального права є дослідження чинного кримінального права, а також положень майбутнього кримінального закону. Наука кримінального права вивчає діяльність правоохоронних органів та суду щодо застосування ними кримінального закону і дає рекомендації для подальшого удосконалення практики. Наука кримінального права досліджує правосвідомість громадян, узагальнення цих досліджень знаходять своє відображення у кримінальному законі.
Наука кримінального права використовує такі методи дослідження:
догматичний – ґрунтується на використанні правил формальної логіки і граматики; застосовується при систематизації кримінально-правових норм, тлумаченні самої норми; основне призначення – коментування кримінального закону та практики його застосування;
конкретно-соціологічний – застосовується при: аналізі соціальних умов і факторів, вирішенні проблем впливу кримінального закону на злочинність і на самого злочинця, дослідження того, як знають і розуміють кримінальний закон окремі категорії громадян, як вони ставляться до практики застосування кримінального закону правоохоронними органами та судами;
діалектичний – полягає у використанні законів і категорій діалектики при дослідженні конкретних інституцій і положень кримінального права;
статистичний метод – застосовується при вивченні структури і динаміки злочинності;
метод порівняльного правознавства.
Наука кримінального права повинна приділяти особливу увагу появі нових ідей, тенденцій і положень у дослідженнях вчених-правознавців.
Кримінальна відповідальність та її підстави
Поняття кримінальної відповідальності.
Підстави кримінальної відповідальності.
1. Поняття кримінальної відповідальності. В науці кримінального права немає єдиного розуміння поняття кримінальної відповідальності. Одні науковці це поняття ототожнюють з покаранням, інші – говорять, що кримінальна відповідальність – це обов’язок особи, яка вчинила злочин, понести таке покарання. Треті вказують, що кримінальна відповідальність – це певні кримінально-правові відносини між державою та особою, яка вчинила злочин. Четверті зазначають, що кримінальна відповідальність – це осуд державою особи, яка вчинила злочин в обвинувальному вироку з призначенням покарання або без призначення покарання. Найбільш вдалим є визначення:
кримінальна відповідальність – один з видів юридичної відповідальності, що встановлюється і передбачається кримінальним законом, накладається судом від імені держави на осіб, винних у вчиненні злочину (тобто, це реакція держави на вчинене раніше особою правопорушення, яке може виражатися в обмеженнях певних прав та свобод особи).
Ознаки кримінальної відповідальності:
кримінальна відповідальність – це певна взаємодія правоохоронних органів з особою, яка вчинила злочин, внаслідок чого ця особа зазнає обмежень своїх прав та свобод;
кримінальна відповідальність – це державний примус і несе негативний фактор для особи;
кримінальна відповідальність – це певні обмеження для особи, які прямо передбачені КК України;
кримінальна відповідальність має вимушений характер;
до кримінальної відповідальності притягують особу лише певні органи, визначені законом;
кримінальна відповідальність можлива лише за вчинення злочину.
Кримінальна відповідальність відображає факт взаємодії особи з державою, вони вступають в певні відносини, які називають кримінально-правовими. Кримінально-правові відносини між державою та особою, яка вчинила злочин розпочинається моменту вчинення злочину і припиняються з моменту повного відбуття основного та додаткового покарання і деякого часу після нього (поки не буде знята чи погашена судимість).
Суб’єктами кримінально-правових відносин виступають: з одного боку – держава в особі правоохоронних органів, з іншого – особа, яка вчинила злочин.
Об’єктом кримінально-правових відносин є особисті, майнові та інші блага, зменшення яких передбачає закон (санкція статті).
Кримінальна відповідальність протікає в рамках кримінально-правових відносин.
Форми кримінальної відповідальності:
засудження винного в обвинувальному вироку суду без призначення покарання;
засудження особи з призначення конкретного виду та міри покарання і звільнення від цього покарання з випробуванням;
засудження особи у вироку суду з призначенням їй покарання та реальним її відбуванням.
Дві останні форми кримінальної відповідальності породжують судимість.
