6. Наука «Кримінальне право».

Кримінально-правова наука – певна система поглядів, ідей, концепцій і теорій щодо самого кримінального закону, практики його застосування та перспектив розвитку, історії національного кримінального права та права зарубіжних країн.

Предметом науки кримінального права є дослідження чинного кримінального права, а також положень майбутнього кримінального закону. Наука кримінального права вивчає діяльність правоохоронних органів та суду щодо застосування ними кримінального закону і дає рекомендації для подальшого удосконалення практики. Наука кримінального права досліджує правосвідомість громадян, узагальнення цих досліджень знаходять своє відображення у кримінальному законі.

Наука кримінального права використовує такі методи дослідження:

1. догматичний – ґрунтується на використанні правил формальної логіки і граматики; застосовується при систематизації кримінально-правових норм, тлумаченні самої норми; основне призначення – коментування кримінального закону та практики його застосування;

2. конкретно-соціологічний – застосовується при: аналізі соціальних умов і факторів, вирішенні проблем впливу кримінального закону на злочинність і на самого злочинця, дослідження того, як знають і розуміють кримінальний закон окремі категорії громадян, як вони ставляться до практики застосування кримінального закону правоохоронними органами та судами;

3. діалектичний – полягає у використанні законів і категорій діалектики при дослідженні конкретних інституцій і положень кримінального права;

4. статистичний метод – застосовується при вивченні структури і динаміки злочинності;

5. метод порівняльного правознавства.

Наука кримінального права повинна приділяти особливу увагу появі нових ідей, тенденцій і положень у дослідженнях вчених-правознавців.

Кримінальна відповідальність та її підстави

1. Поняття кримінальної відповідальності.

2. Підстави кримінальної відповідальності.

1. Поняття кримінальної відповідальності. В науці кримінального права немає єдиного розуміння поняття кримінальної відповідальності. Одні науковці це поняття ототожнюють з покаранням, інші – говорять, що кримінальна відповідальність – це обов’язок особи, яка вчинила злочин, понести таке покарання. Треті вказують, що кримінальна відповідальність – це певні кримінально-правові відносини між державою та особою, яка вчинила злочин. Четверті зазначають, що кримінальна відповідальність – це осуд державою особи, яка вчинила злочин в обвинувальному вироку з призначенням покарання або без призначення покарання. Найбільш вдалим є визначення:

кримінальна відповідальність – один з видів юридичної відповідальності, що встановлюється і передбачається кримінальним законом, накладається судом від імені держави на осіб, винних у вчиненні злочину (тобто, це реакція держави на вчинене раніше особою правопорушення, яке може виражатися в обмеженнях певних прав та свобод особи).

Ознаки кримінальної відповідальності:

1. кримінальна відповідальність – це певна взаємодія правоохоронних органів з особою, яка вчинила злочин, внаслідок чого ця особа зазнає обмежень своїх прав та свобод;

2. кримінальна відповідальність – це державний примус і несе негативний фактор для особи;

3. кримінальна відповідальність – це певні обмеження для особи, які прямо передбачені КК України;

4. кримінальна відповідальність має вимушений характер;

5. до кримінальної відповідальності притягують особу лише певні органи, визначені законом;

6. кримінальна відповідальність можлива лише за вчинення злочину.

Кримінальна відповідальність відображає факт взаємодії особи з державою, вони вступають в певні відносини, які називають кримінально-правовими. Кримінально-правові відносини між державою та особою, яка вчинила злочин розпочинається моменту вчинення злочину і припиняються з моменту повного відбуття основного та додаткового покарання і деякого часу після нього (поки не буде знята чи погашена судимість).

Суб’єктами кримінально-правових відносин виступають: з одного боку – держава в особі правоохоронних органів, з іншого – особа, яка вчинила злочин.

Об’єктом кримінально-правових відносин є особисті, майнові та інші блага, зменшення яких передбачає закон (санкція статті).

Кримінальна відповідальність протікає в рамках кримінально-правових відносин.

Форми кримінальної відповідальності:

1. засудження винного в обвинувальному вироку суду без призначення покарання;

2. засудження особи з призначення конкретного виду та міри покарання і звільнення від цього покарання з випробуванням;

3. засудження особи у вироку суду з призначенням їй покарання та реальним її відбуванням.

Дві останні форми кримінальної відповідальності породжують судимість.