Суб’єкт злочину

1. Поняття та види суб’єктів злочину

2. Поняття неосудності та її критерії

3. Обмежена осудність

4. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння

1 .В нормах кримінального закону термін «суб’єкт злочину» вживається в різних виразах. Це: «особа, яка вчинила злочин», «особа, винна у скоєнні злочину», «особа, яка засуджується», «засуджена особа» та інші. Чинний ККУ дає визначення суб’єкту злочину. Цьому питанню присвоєно розділ 4: «Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності». Відповідно до ч. 1 ст. 18 «суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наступати кримінальна відповідальність».

Ознаки суб’єкта:

1. Фізична особа;

2. Осудна особа;

3. Особа, яка досягла певного віку;

4. Спеціальні ознаки.

Відповідно до ст.. 19 ККУ, осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії, означає правильне розуміння фактичних об’єктивних ознак злочину (суспільну небезпечність, об’єкт посягання тощо).

Здатність усвідомлювати тісно пов’язано з керуванням своїми діями – поведінка свідома і вольова.

Стан осудності – це нормальний типовий стан психіки людини. Як правило, стан осудності презюмується, бо він характерний для переважної більшості людей. Важливість встановлення осудності полягає в тому, що вона є умовою перед вини. За загальним правилом, кримінальна відповідальність наступає з 16 років ( ч. 1 ст. 22), але за деякі види злочинів, вичерпний перелік яких даний в ч. 2 ст. 22, наступає з 14 років. Аналіз злочинів дає підстави для висновку, що законодавець знизив вік кримінальної відповідальності за 2 групи злочинів: насильницькі та майнові. В основу зниження віку покладено такі критерії:

1. Рівень розумового розвитку свідомості особи, який свідчить, що у віці 14 років, є можливість усвідомлювати суспільну небезпечність і протиправність злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 22.

2. Значну поширеність цих злочинів серед неповнолітніх, значну тяжкість більшості з них.

Але в ряді випадків, кримінальна відповідальність можлива за злочини, вчинені повнолітніми особами (втягнення неповнолітнього в злочин, військові злочини).

Відповідно до ч. 2 ст. 18, спеціальним суб’єктом є фізична, осудна особа, що вчинила злочин у віці, з якого може настати кримінальна відповідальність, суб’єктом якого може бути лише певна особа. Найчастіше ознаки спеціального суб’єкта законодавець вказує при описанні складу злочину (наприклад ст. 368). Однак, нерідкі випадки, коли ознаки спеціального суб’єкта описуються в кваліфікації або особливо кваліфікуючих складах (напр. ч. 2,3 ст. 368).

3. Відповідно до ч. 2 ст. 19, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ККУ перебувала у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними, внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або ін. хворобливого стану психіки. Наведену в законі сукупність ознак, що характеризують неосудність, називають формулою неосудності, до якої включені медичний і юридичний критерії.

Медичний критерій-окреслює всі можливості психічних захворювань, що впливають на свідомість і волю людей. Їх є 4 групи:

1. Хронічна психічна хвороба (шизофренія, епілепсія та ін.)

2. Тимчасовий розлад психічної діяльності (алкогольні розлади тощо)

3. Недоумство (олігофренія)

4. Під ін. хворобливим станом психіки розуміють такі розлади психічної діяльності, що їх не охоплюють ін. 3 критерії (ломка та ін.)

Встановлення медичного критерію ще не дає підстав для висновку про неосудність особи під час вчинення злочину. Необхідно ще встановити юридичний критерій, який включає 2 ознаки: інтелектуальну (особа не могла усвідомлювати своїх дій) і вольову (особа не могла керувати своїми діями). Для наявності стану неосудності необхідно, щоб була встановлена 1 з ознак юридичного і 1 з ознак медичного критерію. (ст.. 19)

Обмежена осудність-підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

4.Особа, яка вчинила злочин у стані наркотичного або алкогольного сп’яніння, або яка вживала ін. одурманюючі речовини:

1. Не звільняється від кримінальної відповідальності.

2. Сп’яніння є обтяжуючою обставиною.

3. Суд може направити таку особу на примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії (якщо особу визнали винною у вчиненні злочину на ґрунті алкоголізму чи наркоманії).

Особа, яка знаходиться у стані фізіологічного сп’яніння, характеризується тим, що особа доводить себе до цього свідомо і при цьому не втрачає здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними.

А особа у стані патологічного сп’яніння (біла гарячка) визнається неосудною, оскільки це захворювання з тимчасовим розладом душевної діяльності.