Множинність злочинів

1.Поняття та юридична характеристика множинності злочинів

2.Одиничний злочин, як складовий елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів

3.Повторність злочинів

4.Сукупність злочинів

5.Рецедив злочину

І. Суспільно-небезпечна поведінка особи може проявлятися у вчинені не лише одного злочину, а в кількох злочинах, і навіть, в кількох десятках злочинів.

Такі випадки у теорії кримінального називаються множинністю злочинів. Обов'язковими ознаками поняття множинності злочинів є:

• воно охоплює суспільно-небезпечну поведінку однієї і тієї самої особи;

• суспільно небезпечна поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає юридичним складам припайнім двох окремих злочинів, і тим самим утворює разом з цими обставинами принаднім два окремих склади злочину;

• суспільно-небезпечна поведінка особи в поєднанні з іншими обставинами утворює фактичні склади двох або більше злочинів з кримінально-правової точки зору, не може розглядатися як одиничний (єдиний) злочин;

• фактичний склад кожного злочину, що вчинила особа відіграє роль основної фактичної підстави кримінальної відповідальності;

• до кожного з вчинених особою злочинів зберігаються певні кримінально-правові наслідки, які певною мірою впливають на зміст та обсяг певної кримінальної відповідальності: такий вплив може виявлятися як при кваліфікації злочинів, так і при призначені покарання.

Отже, множинність злочинів – це різновид суспільно-небезпечної поведінки однієї і тієї ж самої особи, що у поєднанні з іншими фактичними обставинами утворює два або більше окремих склади злочину, кожен з яких , відіграючи роль самостійної фактичної підстави для кримінальної відповідальності, тією чи іншою мірою впливає на її обсяг та зміст.

ІІ. Одиничний злочин має місце там, де він передбачений кримінальним законом, як одиничний самостійний склад злочин. Він конструюється законодавцем виходячи з соціальних властивостей відповідного діяння, з типовості цього діяння, єдності його об’єктивних і суб’єктивних ознак.

Одиничні злочини поділяються на : прості та ускладнені.

Простий одиничний злочин характеризується наявністю однієї дії або бездіяльності і одного наслідку, або однієї дії і кількох наслідків, або наявністю альтернативних дій.

Ускладнені одиничні злочини характеризуються більш сладною структурою складу , у них більш складні об’єктивна і суб’єктивна сторони вчиненого.

Будь-який одиничний злочин кваліфікується за однією статтею або частиною статті Кримінального кодексу.

Є такі види ускладнених одиничних злочинів: триваючі; продовжувані, складні злочини, а також злочини, які кваліфікуються за настанням додаткових тяжких наслідків (їх часто називають злочинами кваліфікованими за наслідками).

Триваючий злочин можна визначити , як одиничний злочин, який розпочавшись дією або бездіяльністю особи далі вчиняється безперервно протягом біль-менш тривалого часу.

Чинність закону про амністію не поширюється на триваючі та продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію.

Давність притягнення до кримінальної відповідальності починає обчислюватися при вчинені таких злочинів тільки після того, як вони були закінчені, продовжені, припинені або перервані.

Винний у триваючому злочині нібито перебуває безперервно в певному злочинному стані, бо цей злочин характеризується безперервним здійсненням складу злочину. Триваючий злочин, будучи вчиненим один раз триває весь час. Він не переривається новими злочинними актами, він ніи „тягнеться” за першим злочинним діянням. Наприклад: особа злісно ухиляється від сплати податків: з моменту ухилення злочин вчинено і він триває протягом певного часу.

Початком триваючого злочину є вчинення особою певної дії або бездіяльності. Цей злочин триває на стадії закінченого злочину і вважається завершеним, коли він припиняється певними обставинами. Припинення триваючого злочину може бути за різних обставин – суб’єктивних і об’єктивних.

Об’єктивні обставини закінчення триваючого злочину не залежить від волі винного (затримання співробітниками міліції особи, і вилучення в неї пістолета, що незаконно зберігався)

Об’єктивні обставини залежать від волі винного (продажа пістолета, що незаконно зберігався).

В усіх зазначених випадках триваючий злочин закінчується і тільки після цього починає спливати строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також можливе застосування амністії.

Триваючий злочин – це одиничний злочин, і тому він кваліфікується за однією статтею кримінального кодексу.

Тривалість перебування особи в стані безперервного вчинення злочину , тобто тривалість самого злочину на його кваліфікацію не впливає, проте враховується судом при призначені покарання.

Продовжуваний злочин – це злочин, який складається з декількох тотожних злочинних діянь, що спрямовані до єдиної мети і складають у цілому єдиний злочин.

Продовжуваному злочинувластиві такі ознаки:

• він складається з двох або більше самостійних , тобто віддалених одне від одного в часі, тотожних злочинних діянь;

• всі ці діяння об’єднані єдиним наміром і прагненням до досягнення спільної кінцевої мети;

• саме тому вони розглядаються не як множинність злочинів, а як одиничний злочин;

• продовжуваний злочин кваліфікується за однією окремою статтею кримінального кодексу

Початкомпродовжуваного злочину слід вважати вчинення першого з числа декількох тотожних діянь. Тотожними є однакові за ознаками складу злочину діяння. Закінченням продовжуваного злочину є момент вчинення останього із задуманих злочинних діянь, тобто досягнення тієї спільної єдиної мети, яку прагнув досягти винний.

Різниця між триваючим і продовжуваним злочином.

Якщо триваючий злочин – це безперервне здіснення складу певного злочину , то продовжуваний злочин припускає наявність двох і більше самостійних злочинних дій, відділених одне від одного певним проміжком у часі. Триваючий злочин – це безперервний злочин, а продовжуваний – ніби „перерваний” злочин. Крім того, триваючий злочин характеризується вчиненням однієї дії або бездіяльності.

Складений злочин складається з двох і більше злочинних дінь, що утворюють один одиничний злочин (розбій).

Законодавець об’єднує в одон злочин декілька злочинних діянь, які утворюють, якщо їх розглядати ізольовано, самостійні злочини. Далі законодавець об’єднує ці самостійні делікти в один єдиний злочин, виходячи з організованого зв’язку типовості таких об’єднань у практичній діяльності.

Такі злочини розглядаються як один злочин, і тягнуть за собою відповідальність за однією статтею.

Ознаки складеного злочину:

• він складається з двох і більше злочинних діянь;

• кожне з цих злочинних діянь, якщо розгляати його окремо, самостійно утворює окремий злочин, містить ознаки самостійного складу злочину;

• окремі злочини внаслідок органічної єдності, типовості їх зв’язків, поширеності розглядаються законодавцем як один злочин;

• одиничний злочин охоплюється ознаками однієї статті кримінального кодексу , тобто передбачених у диспозиції статті, як один складний злочин.

Складений злочин – це злочин, який складається з двох або більше злочинних діянь, коне з яких , якщо розглядати їх відокремлено, являє собою самостійний злочин, але внаслідок їх органічної єдності утворюють один одиничний злочин, який охоплюється ознаками однієї статті кримінального кодексу.

Злочини, що кваліфікуються за наслідками

До них належать такі злочини:

• умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілому (ч.2 ст21);

• умисне знищення або пошкодження чужого майна громадян, що спричинило загибель або інші тяжкі наслідки (ч.2 ст.194)

При аналізі конструкції складів цих злочинів очевидно, що в них є два наслідки: основний (проміжний) і додатковий. Ці наслідки настають хронологічно дин за одним в результаті вчиненого особою діяння. Основний наслідок, зазвичай, тягне за собою додатковий тому, що містить у собі реальну можливість наствння цього похідного наслідку. Діяння безпосередньо участі у настанні додаткового наслідку не бере, воно породжує проміжний наслідок, а той в свою чергу викликає наслідок похідний.

Наявність проміжного наслідку в цих злочинах відрізняє їх від будь-якого іншого діяння, що спричинє настання наслідків.

Так ч.2 ст139 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за ненадання допомоги хворому медичним працівником, що сприинило смерть потерпілому. Цей злочин не може бути віднесено до злочину кваліфікованим за наслідками тому, що в передбаченому делікті відсутній проміжний наслідок. Смерть потерпілого тут є результатом самого діяння, а не наслідку.

Якщо немає проміжного наслідку – немає і злочину, кваліфікованого за наслідками.

Існують також інші особливості цих злочинів: наявність двох безпосередніх об’єктів, опосередкований характер причинного зв’язку, як правило, подвійна змішана форма вини, які мають важливе значення для їх характеристики, але випливають із головної, суттєвої їх ознаки, якою є наявність проміжного і похідного наслідку.

ІІІ. Відповідно до ч.1ст.32 повторність у злочині визнається вчиненням або більше злочинів передбачених тією самою статтею або частиною статті.

Ч.3 ст.32 визначає, що повторність є вчиненням двох або більше злочинів передбачених різними статтями, але якщо вони прямо вказані в законі.

Для поняття повторності не має значення чи були два і більше злочини закінченими чи ні, чи були вони вчинені у співучасті чи ні. Але якщо були вчинені у співучасті, то байдуже, яку роль виконував співучасник.

Для повторності не має значення чи була особа засуджена за раніше скоєний злочин чи ні, але для наявності повторності необхідно, щоб особою було вчинено два і більше самостійних злочини. Повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності, закінчились строки давності, або на цей злочин була поширена амністія чи судимість було погашено, чи знято.

Існують такі види повторності, в залежності від того, чи була раніше особа засуджена чи ні:

а) повторність злочинів не пов’язана з засудженням особи винного за раніше вчинений злочин;

б)повторність злочинів пов’язана з засудженням особи винного за раніше вчинений злочин.

Крім того розрізняють : а)повторність тотожних злочинів (ч.1 ст.32)

б) повторність однорідних злочинів (ч.3 ст.32; ст.185)

Повторність є або кваліфікуючою, або обтяжуючою обставиною.