4. Система кримінального права.

Кримінальне право – це сукупність юридичних норм, що становлять собою цілісну систему, окремі структурні елементи якої (підсистеми) тісно пов’язані між собою.

Всі норми кримінального права поділяються на дві частини: Загальну та Особливу.

В Загальну частину включені норми, що визначають завдання, принципи, основні інститути кримінального права, підстави кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону у просторі та часі, поняття злочину та його види, осудність та неосудність, форми вини, співучасть, покарання та його види, застосування покарання, інститут звільнення від кримінальної відповідальності, погашення та зняття судимості, особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Система Загальної частини складається з 15 розділів:

1. Загальні положення.

2. Закон про кримінальну відповідальність.

3. Злочини, його види та стадії.

4. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності.

5. Вина та її форми.

6. Співучасть у злочині.

7. Повторність, сукупність та рецидив злочину.

8. Обставини, що виключають злочинність діяння.

9. Звільнення від кримінальної відповідальності.

10. Покарання та його види.

11. Призначення покарання.

12. Звільнення від покарання та його відбування.

13. Судимість.

14. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

15. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Особлива частина КК України містить норми, що описують конкретні види злочинів із зазначенням видів та меж покарання за ці злочини. Особлива частина побудована таким чином, що критерієм групування злочинів у розділи є родовий об’єкт, тобто та суспільна цінність, на яку посягає дана група злочинів. Особлива частина нараховує 20 розділів. Норми Загальної та Особливої частини тісно пов’язані між собою. Застосування норм Особливої частини неможливе без звернення до Загальної частини і навпаки. Єдність Загальної і Особливої частин забезпечує внутрішню узгодженість його інститутів та норм і в кінцевому результаті визначає ефективність їх застосування.

5. Кримінальне право і суміжні галузі права. Кримінальне (матеріальне), кримінально-процесуальне та кримінально-виконавче право – галузі права, які перебувають у взаємодії. Кримінально-процесуальне право – це форма, правова процедура застосування норм кримінального права. Кримінально-виконавче право – це така галузь права, яка на основі норм кримінального права про підстави та умови виконання покарання, визначає і регулює порядок реалізації кримінального закону.

Найбільшою мірою кримінальне право пов’язане з конституційним правом. Норми останнього закріплені, перш за все, в Конституції України. Конституційним є положення про те, що «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду» (ст.62 Конституції України). Конституційним є також положення, згідно з яким ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Конституція закріплює положення про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (ст. 58 Конституції України).

Кримінальне право певною мірою пов’язане з цивільним і адміністративним правом, особливо щодо відповідальності за різноманітні правопорушення. Цивільно-правові відносини охороняються, як правило, засобами цивільного права, адміністративні – засобами адміністративного права. Водночас небезпечні правопорушення, які завдають великої шкоди цивільним чи адміністративним правовідносинам, караються кримінальним правом.

Кримінальне право нерозривно пов’язане з міжнародним правом. Основу зв’язку складають загальні норми чи положення міжнародного кримінального права, що містяться чи прямо випливають із міжнародних договорів, конвенцій, інших міжнародних угод. Це норми, що пов’язані з регулюванням дії закону в просторі, його поширення на іноземних громадян, які вчинили злочин; щодо осіб, які користуються дипломатичною недоторканістю. Це також норми права щодо видачі злочинців, угону повітряного судна, рятування людей на морі тощо. Крім того норми національного кримінального права України повинні відповідати загальноприйнятим нормам міжнародного кримінального права.

Кримінальне право нерозривно пов’язане з кримінологією та криміналістикою.

Кримінологія виникла в межах науки кримінального права. Правові поняття злочин, вина, мотив, вік, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення злочину, стадії вчинення злочину, групова злочинність та інші, що були розроблені теорією кримінального права, широко застосовуються кримінологією, яка вивчає злочинність як соціальне явище, з’ясовує причини, умови, динаміку злочинності в цілому та окремих груп злочинів.

Криміналістика – це наука про спеціальні прийоми, методи і методики збирання, виявлення, фіксації і дослідження доказів, що застосовуються під час розкриття злочину, розшуку та розпізнання злочинців.

Використовуються також положення таких наук: психологія, психіатрія, судова медицина (про свободу волі, осудність, психічні аномалії, фізіологічний стан людини, психологію неповнолітніх, критерії розмежування різних видів тілесних ушкоджень тощо).