Поняття та система кримінального права. Наука «Кримінальне право»

1. Поняття кримінального права.

2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України 2001 року.

3. Завдання та функції кримінального права.

4. Система кримінального права.

5. Кримінальне право і суміжні галузі права.

6. Наука «Кримінальне право».

1.Поняття кримінального права. Юридичною базою у боротьбі зі злочинністю є кримінальне законодавство. Вивчаючи кримінальне право, слід мати на увазі, що це поняття вживається в двох значеннях:

1. кримінальне право як галузь права (позитивне право), що знаходить свій вираз у єдиному законодавчому акті – Кримінальному кодексі України (далі КК України);

2. кримінальне право як галузь юридичної науки, тобто наукова дисципліна, доктрина про чинний кримінальний кодекс, судову практику його застосування, про його історію та теорію, про кримінальні закони інших держав.

Позитивне кримінальне право має характерні риси:

1. являє собою систему (сукупність) юридичних норм (правил поведінки, встановлених у суспільстві);

2. його норми встановлюються лише вищим органом законодавчої влади – Верховною Радою України.;

3. метод реалізації кримінального закону є специфічним і притаманним лише цьому закону – це покарання особи за порушення нею кримінально-правової заборони.

Таким чином, кримінальне право як галузь права - це система (сукупність) юридичних норм (законів), прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють які суспільно-небезпечні діяння є злочинами і яким покаранням підлягає особа, яка їх вчинила.

Саме поняття «кримінальне право» походить від латинського слова «crimen», що в перекладі означає злочин.

2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України 2001 року. КК України прийнятий Верховною Радою України 05.04.01 р., а вступив у дію з 01.09.01 р. Основними концептуальними положеннями КК є:

1. КК України – це єдиний законодавчий акт, який включає в себе всі закони про кримінальну відповідальність;

2. немає злочину – немає покарань;

3. єдиною підставою кримінальної відповідальності є наявність у діях особи складу злочину;

4. закріплення принципу особистої і вільної відповідальності;

5. посилення відповідальності за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів і застосування до осіб, які вчинили менш тяжкі злочини, покарань не пов’язаних з позбавленням волі;

6. наявність низки норм, пов’язаних з посиленням боротьби з організованою злочинністю;

7. введення системи покарань від менш суворого до більш суворого й істотне зниження санкцій в порівнянні з КК 1960 р.;

8. наявність широкого спектру норм, що встановлюють можливість звільнення від кримінальної відповідальності;

9. відмова від покарання у вигляді смертної кари, заміна її довічним позбавленням волі та відмова від поняття «особливо небезпечного рецидивіста»;

10. наявність низки заохочувальних норм, що стимулюють позитивну пост кримінальну поведінку;

11. включення в загальну частину самостійного розділу про кримінальну відповідальність неповнолітніх;

12. значне перевищення за обсягом КК 1960 р.;

13. КК України поділено на дві частини: Загальну і Особливу.

3. Завдання та функції кримінального права. Основним завданням кримінального права є функція охорони, приоритетним завданням є охорона особистих благ людини (життя, здоров’я – ст.3 Конституції України). Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Охоронне завдання кримінального закону здійснюється через регулювання кримінально-правових відносин, що виникли під час вчинення злочину, і застосування відповідного покарання до особи, яка вчинила злочин. Тут регулююча дія кримінального закону знаходить свій вияв у забороні вчинення злочинного діяння та загрозі покарання тих, хто хоче (може) чинити таке діяння, і застосування покарання до особи, яка вчинила злочин.

Принципи кримінального права – це основні вихідні, основоположні ідеї, які випливають зі змісту правових норм, закріплених у кримінальному законодавстві.

Найважливіші принципи кримінального права:

1. відповідальність лише за суспільно-небезпечні діяння, передбачені законом як злочин;

2. відповідальність лише за наявності вини;

3. особистий характер відповідальності;

4. індивідуалізація відповідальності та покарання.