4. Сутність маркетингової політики розподілу

Виробництво і споживання товару зазвичай розділено в часі і територіально. Для того, щоб задовольнити потреби споживачів у повній мірі, недостатньо виготовити товар, який необхідний спожи­вачеві, продумати ефективну цінову політику. Крім цього, товар має бути доставлений, по-перше, у потрібне місце, по-друге, у потрібний час, по-третє, у потрібній кількості. Як вирішити цю проблему найефективніше? Відповідь на це запитання характеризує сутність маркетингової політики розподілу.

Маркетингова політика розподілу – це діяльність підприємства з організації, планування, реалізації та контролю за фізичним перемі­щенням виробленої продукції від місць її видобутку чи виробництва до місць використання чи споживання з метою задоволення потреб споживачів і досягнення власних цілей, тобто отримання прибутку.

Основна мета політики розподілу – організація ефективного збуту виготовленої продукції.

Корисність маркетингової політики розподілу полягає у забезпеченні:

     своєчасного пропонування товару (корисність часу);

     надходження товарів до місця попиту (корисність місця);

     змін форми і вигляду товарів з метою досягнення їх більшої привабливості для споживачів (корисність форми);

     можливість придбання товарів (корисність власності).

Завдання маркетингової політики розподілу можна поділити на дві групи:

1)   стратегічні завдання;

2)   тактичні завдання.

При дослідженні системи планування та контролю маркетингової діяльності базовою економічною категорією є ринок. Розглядають такі типи ринків:

1)   ринок споживачів, тобто окремих осіб або родин, які купують товари для особистого користування;

2)   ринок виробників, тобто підприємств або організацій, що купують товари для виробничого споживання;

3)   ринок торговців-посередників, які купують товари для перепродажу;

4)   державний ринок, який забезпечує здійснення функцій держав­них організацій;

5)   міжнародний ринок, що об’єднує функції всіх названих ринків і здійснює операції за межами країни.

Характер товарів прямо впливає на маркетингову політику розподілу і, передусім, на виявлення мети, яку ставлять перед собою покупці.

Все розмаїття товарів можна поділити на три категорії:

1)   товари довгострокового користування – продукція підприємств, що використовується багаторазово (холодильники, одяг і ін.);

2)   товари короткострокового користування – продукція підприємств, що використовується один або кілька разів (мило, зубна паста та ін.);

3)   послуги-дії, які приносять споживачу корисний ефект або задоволення і є об’єктом продажу (ремонт одягу, ін.).

Одним із завдань маркетолога є виявлення тих, хто приймає рішення про придбання товарів, тобто особу чи групу осіб, які мають загальну мету і розподіляють між собою відповідальність за ризик, пов’язаний із прийняттям рішення про купівлю.

Виділяють п’ять різних ролей, які відіграє людина у процесі прийняття рішення про купівлю:

1)   ініціатор – той, хто першим запропонував купити товар;

2)   особа, що вплинула – той, хто явно чи неявно впливає на прийняття кінцевого рішення;

3)   особа, що приймає рішення – той, хто визначає, яку частину рішення чи все рішення про купівлю слід реалізувати;

4)   власне покупець – той, хто здійснює купівлю;

5)   покупець – той, хто використовує товар чи послугу.

Приклад: у процесі рішення про купівлю автомобіля пропонування може походити від дорослого або дитини. Кожний член родини може вплинути на рішення або на будь-який його компонент. Чоловік і дружина можуть спільно прийняти кінцеве рішення та бути власне покупцями. Дружина може бути покупцем, тому що вона буде основним користувачем автомобіля.

Однією із складових маркетингової політики розподілу є визначення у часі таких показників:

1)   короткострокові;

2)   середньострокові;

3)   довгострокові.