2. Процес розподілу товарно-матеріальних ресурсів в умовах ринку

Територіальна і тимчасова роз’єднаність вимагає значних додат­кових витрат на доставку до споживача товарів і надання послуг клієнтам. Сукупність стадій, дій і методів з визначення, вибору і залучення споживачів, виявлення раціональних шляхів і засобів постачання товарів відповідно до умов договору, обґрунтування спо­собів і видів складування цих товарів являє собою процес розподілу. З розподілом пов’язані всі рішення, що можуть мати місце при організації потоків, що супроводжують рух товару від виробника до кінцевого споживача і користувача.

Збут являє собою систему відносин у сфері товарно-грошового обміну між економічно і юридично вільними суб’єктами ринку збуту, що реалізують свої комерційні потреби. Суб’єктами такого ринку виступають продавці та покупці, а об’єктом збуту є безпосередньо товар у маркетинговому розумінні цього слова.

Крім основних учасників ринку збуту, продавців і покупців, на ньому присутні різні помічники зі збуту: підприємства і фірми, що сприяють функціонуванню збутового процесу (банки, транспортні підприємства, рекламні агентства, страхові компанії і т. д.).

Завдання діячів ринку збуту полягає в тому, щоб здійснити взаємовигідний товарно-грошовий обмін між продавцем і покупцем.

Завдання маркетингу полягає в пошуку постійних переваг над конкурентами шляхом задоволення бажань споживача.

Перевага над конкурентом може виражатися як у наданні споживачеві великих вигод для задоволення його бажань, так і в більш швидкій реакції на зміну попиту та пропозиції ринку. На підставі виробленої за довгі роки роботи на ринку концепції успіх приходить до того підприємства, яке додержується таких правил маркетингу:

     споживачі будуть вдячні тому, хто подбає про їх проблеми;

     споживачі потребують спокою і безпеки;

     споживачі потребують від виробника спілкування;

     споживачі потребують якості;

     споживачі хочуть мати можливість повернути те, що їх не зовсім влаштовує;

     споживачі хочуть мати доступ до товару без посередників;

     споживачі хочуть жити в атмосфері передбачуваності стосовно підприємства-виробника.

Політика розподілу являє собою курс дій підприємства з розробки і реалізації комплексу маркетингу – розподільного міксу, до якого входять заходи щодо доведення продукту до кінцевого споживача.

Вона націлена на ефективну взаємодію всіх суб’єктів марке­тингової системи з забезпечення переміщення підготовленого для продажу конкретного товару визначеної кількості та якості, у конкретний час і встановлене місце.

3. Маркетинг як методологічна основа комерційної діяльності підприємств щодо закупівлі і збуту

Застосування концепції маркетингу як основи комерційної діяль­ності підприємства щодо збутової політики має на увазі таке. Маркетинг у сфері маркетингової політики розподілу являє собою пропорційний розподіл зусиль, комбінацію, конструювання й інтегра­цію елементів маркетингу і збуту в єдину програму, що на основі оцінки ресурсів і сил маркетингу найбільшою мірою служить досяг­ненню цілей підприємства у даний час.Складові частини маркетингу можна розділити на категорії згідно зі стратегією маркетингу (збір, аналіз і планування) і його тактикою (діяльність з встановлення контактів і обслуговування клієнтів). Сукупність різних складових частин маркетингу (дослідження ринку, прогнозування, реклама, зв’язки з громадськістю, збут і т. д.) змінюється на кожній стадії життєвого циклу продукції компанії.

В економічних відносинах досягнення цілей збуту забезпечує фірмі одержання запланованого прибутку і задоволення потреб покупців. Як критерії прийняття рішень про здійснення заходів розподільної полі­тики можуть застосовуватися: величина товарообігу; частка ринку; витрати зі збуту; ступінь розгалуженості мережі розподілу, що харак­теризуються рівнем збереження продукту в процесі його збуту і розподілу від виробника до кінцевого споживача; імідж каналів збуту, тобто організацій, що забезпечують розподіл і збут товарів; рівень кооперації суб’єктів у системі розподілу, що забезпечує зниження конфліктності і комерційного ризику; гнучкість і живучість розпо­дільної мережі.

Розподільна мережа може включати таких суб’єктів: розподільні органи фірми-виробника; збутові посередники; збутові партнери. Як збутові посередники, як правило, виступають оптові та роздрібні під­приємства, що мають економічну і юридичну самостійність. Ці під­приємства розробляють самостійну, незалежну від фірми-виробника, розподільну політику і заходи щодо її проведення, тоді як органи фірми-виробника, наприклад, відділи з продажу і реалізації товару, не мають такої самостійності.

Маркетингова діяльність має бути спрямована на постійне збіль­шення кількості своїх споживачів, піклуватися про те, щоб налагодити з ним міцні стосунки. Важливо зберегти старого споживача. Залучити нового споживача в багато разів дорожче, ніж зберегти наявного. За оцінки ринку збуту необхідно визначити межі ринку, на якому має намір працювати продавець. Ці межі встановлюються шляхом аналізу і сполучення продуктових меж товарного ринку і географічних меж, зумовлених можливостями підприємства-продавця.